Постанова 4824 № 382/1515/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2021 року м. Київ Справа №382/1515/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5511/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яготинського районного суду Київської області постановлену під головуванням судді Кисіль О.А. 23 грудня 2020 року у м. Яготин, за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини, В С Т А Н О В И В У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 .. Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що неповнолітній син знаходився на її утриманні,матеріальну допомогу відповідач на утримання сина не надавав. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що до заяви про видачу судового наказу заявником не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітній син проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Не погодилась і вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_3 , нею було подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною і необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним тлумаченням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що належними та достатніми доказами на обґрунтування вимоги про стягнення аліментів є дані, які підтверджують походження дитини від заявника та боржника, а також обов`язок боржника надавати заявнику належне утримання на дитину. Вказує, що суд першої інстанції, в оскаржуваній ухвалі не посилався на необхідність подачі документів, які б підтверджували спільне проживання з дитиною. На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалі справи, у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про видачу судового наказу, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі ј частини від його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 листопада 2020 року та продовжувати до повноліття сина. До заяви про видачу судового наказу були долучені додатки, а саме: - Копія свідоцтва про народження; - Копія свідоцтва про одруження; - Копія картки платника податків на ім'я заявника; - Копія паспорта на ім'я заявника; - Копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_2 ; - Копія картки фізичної особи-платника податків на ім'я ОСОБА_2 ; - Копія заяви. Також із заяви вбачається, що заявник та боржник зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.5 ст.183 СУ України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Відповідно до ч.1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Виходячи з положень п. 4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано,якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - одну четверту заробітку(доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства(материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу, яким остання повинна відповідати. Пункти 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України передбачають, що у заяві повинно бути зазначено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. За змістом п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судовогонаказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків. З наведених обставин справи вбачається, що заявник та боржник зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , при цьому місце реєстрації дитини не зазначено і документів на підтвердження реєстрації не було надано. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів, які б підтвердили факт проживання і, відповідно, перебування неповнолітнього сина саме на її утриманні. А отже доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судця-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук