Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/444/26

Справа № 131/444/26 Провадження № 22-ц/801/1209/2026 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 рокуСправа № 131/444/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену суддею Шелюховським М.В., в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, встановив: 20 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути з боржника ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У скарзі зазначає, що висновок суду про відсутність доказів на підтвердження факту проживання дитини разом із заявником є помилковим. Надані докази підтверджують факт проживання дитини із заявником, а вимога суду щодо надання доказів проживання саме станом на конкретну дату подання заяви є проявом надмірного формалізму, що суперечить завданню цивільного судочинства. Подані до суду першої інстанції акти є відносно незначного строку давності та відображають реальний стан речей на момент, максимально наближений до звернення до суду. Суд формально застосував положення ст. 165 ЦПК України, не надавши належної оцінки вже поданим доказам. Фактично суд не заперечує наявність доказів проживання дитини із заявником, однак безпідставно вважає їх недостатніми виключно через відсутність актуальності на конкретну дату. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. За змістом ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказані норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частина п`ята статті 183 СК України визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (ч. 1 ст. 160 ЦПК України). За правилами пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу визначені в статті 163 ЦПК України. Зокрема, у п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України зазначено, що у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються ; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. За змістом п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Пунктом першим частини першої статті 165 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу. Суд першої інстанції, встановивши, що заявником до заяви про видачу судового наказу не додано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, а саме проживання неповнолітньої дитини, на утримання якої заявлено вимоги про стягнення аліментів, саме із заявником на дату подання заяви, дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини. При цьому суд виходив з того, що в матеріалах справи наявні відомості про місце проживання заявника та дитини в період з квітня 2024 року по вересень 2024 року та акт, складений 11 грудня 2025 року. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 24 травня 2024 року (а.с.11). ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу зазначено, що він разом із дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини ОСОБА_2 , з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах, з вересня 2024 року з ними не проживає, залишила місце проживання та покинула його з дитиною. Відповідно до копії довідки №211, виданої 13 листопада 2025 року старостою Паріївського старостинського округу Допірою А., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . разом з ним за даною адресою проживає його малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13). Згідно з копією Акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , складеного 13 листопада 2025 року комісією у складі: депутата Іллінецької міської ради Колтунової І.М., сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також за підписом старости Паріївського старостинського округу Допіри А., проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження виявлено слідуюче: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації за вказаною адресою. Разом із ним проживає його неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12). Згідно з копією Акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , складеного 11 грудня 2025 року комісією у складі: депутата Іллінецької міської ради Колтунової І.М., сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за підписом старости Паріївського старостинського округу Допіри А., проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження виявлено слідуюче: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає на даний час без реєстрації за вказаною адресою. Разом із ним проживає його неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У період з квітня 2024 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним за даною адресою проживали: ОСОБА_2 , співмешканка, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , син співмешканки, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Комісія засвідчила факт того, що дійсно, в період з квітня 2024 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 і за вказаною адресою разом з ним проживали вказані в цьому акті особи (а.с.14). Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фактично суд першої інстанції не заперечив факт проживання дитини разом із батьком, однак вказав, що заявником не надано доказів на підтвердження факту проживання саме на момент подання заяви. Апеляційний суд виходить з того, що останній акт на підтвердження факту проживання дитини з батьком датований 11 грудням 2025 року, а із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку 20 березня 2026 року. Проміжок часу між виданням органом місцевого самоврядування останнього за датою акту обстеження житлово-побутових умов та подачею заяви є незначним (три місяці). Суд першої інстанції не наводить норму законну (чи підзаконного акта), яка б вимагала, щоб зазначена у доказах на підтвердження факту проживання дитини з одним із батьків для видачі судового наказу про стягнення аліментів інформація була актуальною саме на дату подання заяви. Крім цього, із згаданого акту вбачається, що інформація щодо проживання дитини з батьком стосується двох часових періодів «на даний час» та «з квітня 2024 року по вересень 2024 року». Суд першої інстанції взяв до уваги лише другий період і не звенув уваги на перший. Отже, цим Актом підтверджується факт проживання дитини з батьком на день видачі акту. ОСОБА_1 , зважаючи на мотиви відмови суду першої інстанції у видачі судового наказу, до апеляційної скарги додав копію Акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 02 квітня 2026 року, який також підтверджує факт проживання малолітньої дочки з батьком за однією адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки вказаний доказ підтверджує обставини, викладені у заяві про видачу судового наказу і узгоджується із доданими до такої заяви доказами, апеляційний суд приймає його до уваги. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відмовляючи заявнику у видачі судового наказу суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (реалізацією особою права на судовий захист). Відповідно до ч. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарження не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук О.С. Панасюк