Постанова Полтавський апеляційний суд № 534/1515/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/1515/21 Номер провадження 22-ц/814/2530/21Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Дряниця Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року, постановлену суддею Морозовим В.Ю., про відмову у видачі судового наказу, у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в с т а н о в и в: 27.08.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Заява вмотивована тим, що із 12.10.2006 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.11.2020 (справа №534/850/20). Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого він сплачував аліменти на користь ОСОБА_2 згідно рішення цього ж суду від 26.11.2020 (справа №534/1167/20) в розмірі ј частину заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Із березня 2021 року їх син ОСОБА_3 виявив бажання проживати разом із ним, батьком, та по теперішній час, будучи зареєстрованим за місцем проживання матері, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований заявник. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.07.2021 (справа №534/792/21), яким підтверджено проживання сина з ним, ОСОБА_1 , припинено стягнення аліментів згідно рішення суду від 26.11.2020 (справа №534/1167/20). Із наведених підстав, враховуючи, що ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, інших осіб на утриманні не має, фізично здорова та працездатна, просить заяву задовольнити та видати судовий наказ про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.09.2021 у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовлено. Ухвала вмотивована тим, що заявником не надано належних доказів на підтвердження факту проживання дитини разом із ним, тоді як аліменти присуджуються у частці від доходу матері або батька за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Заявник ОСОБА_1 не погодився із ухвалою суду першої інстанції та оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу визначений статтею 165 ЦПК України, норми якої, так само як і вимоги ст.163 цього Кодексу, не містять положень щодо обґрунтованості заявлених стягувачем вимог, що є самостійною підставою для скасування судового наказу за заявою боржника в порядку п.5 ч.3 ст.170, ч.3 ст.171 ЦПК України. Наголошує, що при зверненні в суд із заявою ним було надано копію судового рішення від 08.07.2021 (справа №534/792/21), яким підтверджено проживання та знаходження дитини на його утриманні, проте місцевий суд не надав йому відповідної оцінки. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на утриманні неповнолітньої дитини у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття./а.с.1-2/ Заявник у заяві вказує, що його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із ним та знаходиться на його утриманні. Відмовляючи у видачі судового наказу, місцевий суд керувався п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України та виходив із того, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження факту проживання дитини із ним та цим доказом повинна бути довідка про склад сім`ї, видана компетентним органом. Апеляційний суд із висновками місцевого суду не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам цивільного процесуального закону. За змістом частин першої, другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ визначені статтею 161 ЦПК України, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (п.4 ч.1); якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (п.5 ч.1). Нормами п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Згідно п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст.163 цього Кодексу. Зі змісту заяви убачається, що ОСОБА_1 , реалізуючи право стягнення утримання сина, вказує, що від народження по теперішній час неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за місцем проживання матері ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . Із березня 2021 року син виявив бажання та став проживати разом із батьком, заявником, за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування права вимоги на стягнення аліментів до заяви додано копію заочного рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.07.2021 (справа №534/792/21), яким задоволено позов ОСОБА_1 та припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Комосомольського міського суду Полтавської області від 26.11.2020./а.с.5-6/ Указаним судовим рішенням встановлено та відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не потребує доказуванню, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком - позивачем по справі, та повністю знаходиться на його утриманні. Встановлені обставини мають преюдиціальне значення для цієї справи та спростовують висновки місцевого суду, що заявником не надано доказів на підтвердження факту проживання неповнолітнього сина із ним. Посилання місцевого суду, що доказом спільного проживання батька із неповнолітнім сином є довідка про склад сім`ї, видана компетентним органом, є хибними та не спростовують преюдиції судового рішення, яке в порушення норм процесуального закону не було досліджено та враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , який ініціює порушення наказного провадження, має право на реалізацію судового захисту порушеного боржником його суб`єктивного матеріального права. Заявлена ним вимога відповідає ст.161 ЦПК України та обґрунтована доказами, які він вважав за потрібне надати, на підтвердження того, що, по-перше, неповнолітній син сторін проживає разом із ним, батьком; по-друге, що боржником ОСОБА_2 не виконуються обов`язки щодо утримання неповнолітньої дитини. При цьому, апеляційний суд врахову, що наказне провадження не передбачає можливості суду відмовити у видачі судового наказу з підстав недоведеності вимог про захист грошової вимоги, у пункті 7 статті 168 ЦПК України закріплено, що у судовому наказі зазначається повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, що є самостійною підставою для скасування судового наказу за заявою боржника в порядку п.5 ч.3 ст.170, ч.3 ст.171 ЦПК України. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 368, п.п.1,3,4 ч.1 ст.379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 06.12.2021. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов Ю.В. Дряниця