Постанова 4812 № 490/7050/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 490/7050/19 Провадження № 22-ц/812/56/21 Провадження № 22-ц/812/83/21 Д О ДА Т К О В А П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участі позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Кобзаренко М.Ю., Киричука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, - В С Т А Н О В И В : В серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення та зобов`язання звільнити ПП «Шафаят», власника ПП «Шафаят» - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб, з приміщень адміністративно-побутового та торгівельного комплексу та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до ПП " ОСОБА_6 ", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити приміщення адміністративно-побутового та торгівельного комплексу та земельної ділянки, площею 0,2518 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Також стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір у розмірі по 153 грн 68 коп. з кожного та витрати на правову допомогу у розмірі по 960 грн 50 коп. з кожного. Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі по 880 грн 25 коп. з кожного. За результатами перегляду справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 березня 2021 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з приміщення адміністративно-побутового та торгівельного комплексу та земельної ділянки, площею 0,2518 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, а саме: усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приміщення адміністративно-побутового та торгівельного комплексу та земельної ділянки, площею 0,2518 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також було скасовано рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2020 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу. В іншій частині рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2020 року залишено без змін. Додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове, а саме стягнуто з ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі по 4000 грн. з кожного, а всього 20000 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі по 115 грн. 26 коп. з кожного. 04 березня 2021 р ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В заяві зазначив, що апелянту ОСОБА_1 надавав юридично-правову допомогу адвокат Старюк В.А., у тому числі консультації, складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях та інше, перелік яких був зазначений у розрахунках судових витрат (містяться у матеріалах справи як додаток до двох апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 ). Посилався на те, шо при поданні апеляційної скарги 19.11.2020 року ОСОБА_1 безпосередньо в скарзі робив заяву про надання доказів на підтвердження понесення судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення. Подаючи відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , позивач безпосередньо у відзиві робив заяву про надання доказів на підтвердження понесення судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення. Крім того, 02 березня 2021 року безпосередньо у судовому засіданні ОСОБА_1 зробив усну заяву в якій зазначив, що надасть суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду докази (документи) про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ним у зв`язку з розглядом апеляційних скарг Миколаївським апеляційним судом у справі № 490/7050/19. Судові засідання по розгляду апеляційної скарги у справі призначалися на 23.12.2020р.; 20.01.2021р.; 05.02.2021р.; 19.02.2021р.; 02.03.2021р. Розгляд апеляційних скарг тривав з 20.11.2020 року по 02.03.2021 року. Затягування часу розгляду апеляційних скарг були зумовлені необґрунтованими діями відповідачів, які зловживаючи своїм правом, вчиняли штучно створені дії для відкладення судового засідання. Також зазначив, що в матеріалах справи вже містяться частина документів, необхідних для вирішення питання про стягнення судових витрат, а саме: в додатках до позовної заяви з уточненнями від 19.08.2019 року: -копії договору про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Старюк В.А. від 16.08.2019 року; витягу з реєстру адвокатів на адвоката Старюка В.А.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Старюк В А. № 609; довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважує адвоката Старюка В.А. представляти його інтереси у суді; -копії попереднього орієнтованого розрахунку суми судових витрат позивача/ апелянта ОСОБА_1 за апеляційною скаргою по суті, як додаток 2 до апеляційної скарги від 19.11.2020 року; попереднього орієнтованого розрахунку суми судових витрат за апеляційною скаргою на додаткове рішення суду першої інстанції, як додаток 1 до апеляційної скарги від 28.11.2020 року; попереднього орієнтованого розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_7 поніс та планує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги, що була подана ОСОБА_5 у справі № 490/7050/19, як додаток 1 до відзиву від 29.12.2020 року. Крім того ОСОБА_1 надав суду копію Акту- опису №21 від 04 березня 2021 року у сумі 53075,50 грн. Загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу які ОСОБА_1 поніс у зв`язку з розглядом справи № 490/7050/19 за період з 19.11.2020 року по 04 березня 2021 року за апеляційними скаргами, поданими ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визначені у акті-опису виконаних робіт №21 від 04.03.2021 року на суму 53 075,50 грн. З огляду на викладене, просив стягнути з відповідачів на його користь понесені ним судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 53 075,50 грн. Від представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8 та представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_9 надійшли клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в яких вважають, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума у розмірі 5000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачів, не відповідають наведеним в клопотаннях принципам та критеріям розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що суперечить принципу розподілу витрат. Крім того, представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8 в клопотанні посилався на необхідність відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу через не надання позивачем належних документів, передбачених законодавством, зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт понесення позивачем ОСОБА_1 реальних витрат на правничу допомогу адвоката (квитанцій з: прибуткового касового ордеру, платіжних доручень, чеків інше), а також через не зазначення в договорі про надання правничої допомоги від 16.08.2019, на який посилається позивач ОСОБА_1 , порядку розрахунку вартості послуг адвоката (погодинна чи відрядна система оплати праці), що не дає об`єктивної можливості встановити фактичну вартість наданих позивачу адвокатом послуг та перевірити співмірність вартості цих послуг зі складністю справи. В судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення у справі, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту заяви. Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8 та представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_9 просили відмовити у задоволенні заяви, надавши пояснення, аналогічні змісту клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до правил підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Аналіз змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і ст. 81 та ст. 137 ЦПК України. Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц. Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в клопотаннях про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката заявили про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та вважають, що розумним розміром витрат на оплату послуг адвоката у даному спорі є сума у розмірі 5000,00 грн., інші заявлені витрати на оплату послуг адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачів, не відповідають принципам та критеріям розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Старюк В.А. від 16.08.2019 року; копії витягу з реєстру адвокатів на адвоката Старюка В.А., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Старюк В.А. № 609, довіреності від 19.08.2019р., якою ОСОБА_1 уповноважує адвоката Старюка В.А. представляти його інтереси у суді, акт опису виконання робіт(наданих послуг) № 21 від 04 березня 2021р., в якому зазначено, що вказані у акті послуги виконано повністю, претензій та зауважень щодо надання юридичних послуг у сторін немає. Загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи № 490/7050/19 у суді апеляційної інстанції визначені у акті-опису виконаних робіт №21 від 04 березня 2021р. на суму 53075,50грн. З розрахунку суми судових витрат, зазначених в акті-опису виконаних робіт №21 від 04 березня 2021р., вбачається, що він зроблений його представником адвокатом Старюком В.А з розрахунку 1051 грн. (50% прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020р.») за одну годину роботи адвоката. Про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено своєчасно. Так, постанова Миколаївського апеляційного суду ухвалена 02 березня 202ір. Позивач до закінчення судових дебатів заявляв про те, що ним будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст. 141 ЦПК України, додаткові докази про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. Строк для подачі таких доказів закінчувався 07 березня 2021 року включно. З матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана позивачем 04 березня 2021р., тобто в строк, передбачений положеннями ст. 141 ЦПК України. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Старюк В.А. колегією суддів враховується пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. З наданого позивачем акту-опису виконаних робіт № 21 від 04.03.2021 року вбачається, що всі види процесуальних документів, які в ньому зазначені, були виконані адвокатом та знаходяться в матеріалах справи. Колегія суддів враховує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту та визначає конкретний вид документів, які необхідно скласти та подати до суду для захисту інтересів свого клієнта. Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. В пункті 3 договору про надання правової допомоги від 06 серпня 2019 року також зазначено, що адвокат як захисник і представник клієнта має право, зокрема, при провадженні в судах з цивільних справ на складання і подачу заяв, скарг, відзиву, заперечень, письмових пояснень та інше. Із матеріалів справи убачається, що дії, зазначені в акті-опису виконаних робіт №21 від 04.03.2021 року, відповідають умовам договору про надання правової допомоги та пов`язані з даною справою. Доводи відповідачів про необхідність відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу через не надання позивачем належних документів, передбачених законодавством, зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката (квитанцій з: прибуткового касового ордеру, платіжних доручень, чеків інше), не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки за змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного Цивільного Суду від 12 лютого 2020р., у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 у справі №922/445/19 у постанові Касаційного господарського суду від 20 грудня 2019р. у справі № 903/125/19, у постанові Касаційного Адміністративного суду від 29 жовтня 2020р. у справі № 686/5064/20, в якій зокрема, також зазначено, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій. А оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище зазначені процесуальні норми є однаковими за змістом, вищенаведена практика тлумачення судами різних юрисдикцій вказаних норм ЦПК, ГПК та КАС України є застосовною і до обставин цієї справи. Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19. Посилання представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8 в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги на те, що в договорі про надання правничої допомоги від 16.08.2019р. не зазначено порядок розрахунку вартості послуг адвоката (погодинна чи відрядна система оплати праці), що не дає об`єктивної можливості встановити фактичну вартість наданих позивачу адвокатом послуг та перевірити співмірність вартості цих послуг зі складністю справи, не є достатньою підставою для відмови у стягненні витрат на оплату правничої допомоги, так як їх вартість зазначена у акті-опису виконаних робіт №21 від 04 березня 2021р. При цьому з розрахунку, наведеному в акті-опису виконаних робіт, вбачається, що він зроблений з розрахунку 1051 грн. (50% прожиткового мінімуму) за одну годину роботи адвоката, зазначено також кількість годин, витрачених адвокатом на кожен вид правничої допомоги, дати процесуальних документів, складених адвокатом, та загальна вартість як кожного виду правничої допомоги, так і загальна вартість витрат на правничу допомогу. В той же час, колегія суддів вважає, що доводи відповідачів щодо визначення та врахування часу, необхідного на підготовку процесуальних документів, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання та оформлення апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення суду, відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , відповіді на відзив відповідача ОСОБА_5 , заперечень на клопотання відповідача ОСОБА_5 щодо зупинення провадження у справі, клопотання про визнання зловживання процесуальними правами, інших клопотань, звернень щодо руху розгляду справи, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, тощо, аналізу їх змісту, наявності повторюваності в деяких з процесуальних документів, необхідністю їх подання), заслуговують на увагу. За такого, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача, який тривалий час намагається захистити свої права від дій відповідачів, а також вчинення відповідачами дій, направлених на порушення визначених законом строків розгляду справи, що вимагало від позивача подання до суду додаткових заяв та клопотань, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачів на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто по 2000 грн з кожного. При цьому колегія суддів вважає, що зазначений в акті-опису виконаних робіт №21 від 04.03.2021 року розрахунок є завищеним. Крім того, визначаючи конкретний розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує також передбачений п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України принцип пропорційності розподілу судових витрат в залежності від розміру задоволених позовних вимог, оскільки у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити спірні приміщення та земельну ділянку та виселити інших невстановлених осіб, які незаконно перебувають на території, позивачу відмовлено, що свідчить про часткове задоволення його позовних вимог. Як зазначено в п. 36 постанови Пленуму Вищого ССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Проаналізувавши зазначені обставини у справі в їх сукупності, а також те, що питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції в постанові апеляційного суду від 02 березня 2021 року не вирішено, колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з відповідачів на його користь по 2000 грн. з кожного, а всього 10000грн. витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 368 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задовольнити частково. Стягнути з ПП "Шафаят" ( код ЄДРПОУ 32719895), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) витрати на правову допомогу у сумі по 2000 грн. з кожного, а всього 10000 грн. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року.