Постанова 4814 № 187/1358/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 187/1358/20 Номер провадження 22-з/814/77/21 Доповідач ап. інст. Чумак О. В. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів:Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянула в порядку письмового провадження в апеляційному суді в м. Полтаві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Євгена Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2021 року, ухвалене суддею Шаповал Т.В., повний текст рішення складено 12.01.2021 року, у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2021 року позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області матеріальну шкоду в розмірі 21528 грн.48 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2102 гривень. З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Полтави 11 січня 2021 рокускасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, - відмовлено. 05.05.2021 року до апеляційного суду в системі «Електронний суд» адвокатом Лаврентьєвим Є.О. подана заява в інтересах відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування вимог заяви заявник посилається на те, що Полтавським апеляційним судом при прийнятті постанови не вирішено питання про судові витрати щодо відшкодування ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3153 грн., а також витрат на правову допомогу у сумі 4000 грн. та 2000 грн. гонорару успіху адвоката, про що було заявлено у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати . Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Розгляд справи проводиться апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Їх виклик до суду не є необхідним відповідно до ст. 270 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши заяву та матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення заяви, з огляду на таке. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19. Як убачається з матеріалів справи, у суді першої та апеляційної інстанціях інтереси відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Лаврентьєв Є.О. відповідно до ордеру серії АЕ № 1044600, сер. АЕ № 1060940 та договору про надання правової допомоги № 120/20 від 21.10.2020 р., умовами якого сторони погодили перелік, обсяг та порядок надання правової допомоги, порядок оплати послуг та витрат адвоката (а.с. 34-43), які надані до відзиву на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву (а.с. 35), адвокат Лаврентьєв Є.О. на виконання приписів п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України навів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи: - отримання юридичної консультації від адвоката з приводу заявленого позову 500 грн.; - ознайомлення адвоката з матеріалами справи 1000 грн.; - участь адвоката в судовому засіданні 1000 грн. за кожне засідання; - гонорар успіху адвоката в разі повної відмови у позові - 2000 грн.; - гонорар успіху адвоката в разі часткового задоволення позову 500 грн. У відзиві вказано, що наразі відповідачем понесені витрати на суму 2000 грн. в якості оплати отриманої консультації з приводу заявленого позову та складення відзиву на позовну заяву. Відповідно до п.п. 4.1 - 4.5 договору про надання правової допомоги, про який вказувалося вище, послуги адвоката оплачуються у вигляді гонорару в готівковій формі. Вартість послуг адвоката становить: -500 грн. одноразова консультація з питань пред`явленого позову у цивільній справі № 187/1358/20; -1500 грн. складання відзиву на позовну заяву у справі; -1000 грн. ознайомлення з матеріалами справи; -1000 грн. участь адвоката в кожному судовому засідання у справі;. Найменування та кількість (обсяг) виконаних робіт чи наданих послуг зазначається у квитанції до прибуткового касового ордеру адвоката, який складається щоразу за фактом оплати виконаних робіт (наданих послуг). В договорі також містяться умови про виплату гонорару адвокату в розмірі 500 грн. в разі часткового задоволення позову, а також передбачено, що в разі повної відмови судом 1-ї інстанції у задоволенні вимог за позовом, який пред`явлено до клієнта, останній зобов`язується протягом 5 календарних днів з моменту ухвалення рішення судом сплатити адвокату гонорар успіху в розмірі 2000 грн. Також до відзиву на позовну заяву надано квитанції до прибуткового касового ордеру № 233 від 23.11.2020 р. про прийняття від ОСОБА_1 1500 грн. за складання відзиву на позовну заяву, а також № 219/1 від 21.10.2020 р. про прийняття від ОСОБА_1 500 грн. за надання юридичної консультації адвокатом Лаврентьєвим Є.О. з приводу пред`явленого позову у справі № 187/1358/20 (а.с. 41). Як убачається з матеріалів справи, розгляд справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді проводився без участі позивача, відповідача та адвоката Лаврентьєва Є.О. Заяви адвоката Лаврентьєва Є.О. про ознайомлення з матеріалами цивільної справи в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною відповідача доведено надання правової допомоги на суму 4000 грн., з яких: 500 грн. - за надання юридичної консультації адвокатом Лаврентьєвим Є.О. з приводу пред`явленого позову у справі № 187/1358/20; 1500 грн. складання відзиву на позовну заяву, що підтверджується квитанціями, про які зазначалося вище; а також 2000 грн. гонорар успіху адвокату, враховуючи, що апеляційним судом у задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 відмовлено. Отже, вказана сума витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19. Крім цього, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3153 грн., сплачені по квитанції № 2РL138349 від 09.02.2021 р. (а.с. 65,69). Оскільки постановою апеляційного суду від 15.04.2021 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення місцевого суду від 11.01.2021 р. та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди. Судом апеляційної інстанції не вирішено питання про судові витрати, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви адвоката Лаврентьєва Є.О., ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат зі сплати судового збору у сумі 3153 грн. за подання апеляційної скарги та витрат на правову допомогу у сумі 4000 грн. Керуючись ст. ст. 246, 270, 381, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Заяву адвоката Лаврентьєва Євгена Олександровичазадовольнити частково. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 41323962) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 3153,00 грн. (три тисячі сто п`ятдесят три тисячі гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок). Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун