Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/6621/19

31.03.21 22-ц/812/540/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/6621/19 Номер провадження: 22-ц/812/540/21 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2020 року, постановлену під головуванням судді Рум`янцевої Н.О. в приміщенні того суду о 9-40 год. по справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У грудні 2019 року АТ «Таксомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2020 року позов задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № ТКФ 06.06.2013 259-2016 від 31 жовтня 2016 року у розмірі 333 348, 59 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 210 857,43 грн.; заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочена) - 94174,55 грн.; нарахована пеня за останні 12 місяців - 28316,61 грн. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 5000, 29 грн. з кожного по 2 500,15 грн. Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про його перегляд, в якій просив поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2020 року та скасувати його, а справу призначити до розгляду в загальному порядку. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про переогляд заочного рішення відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2020 року по цивільній справі за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що жодних підстав для поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення які б могли бути прийняті судом, як поважні заявником не надано, а заява ОСОБА_3 подана з пропуском процесуального строку визначеного законом, тому заява підлягає залишенню без розгляду. Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що розглянувши заяву в частині вирішення питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції не розглянув заяву про перегляд заочного рішення, чим порушив визначений законом спеціальний порядок вирішення питання про перегляд заочного рішення. Крім того, заява була розглянута без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55). Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України та стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з положеннями частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Постановляючи ухвалу, суд виходив з відсутності підстав для поновлення процесуального строку визначеного законом, оскільки із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 звернувся 06 жовтня 2020 року, а строк на її подання сплив 02 липня 2020 року. Однак, з таким висновком погодитись неможливо з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2020 року, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № ТКФ 06.06.2013 259-2016 від 31 жовтня 2016 року у розмірі 333348 грн. 59 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 210857,43 грн.; заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочена) 94174,55 грн.; нарахована пеня за останні 12 місяців 28316,61 грн. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 5000 грн. 29 коп., з кожного по 2500 грн. 15 коп. (а.с. 61 - 62 ). Відповідно до супровідного листа суду першої інстанції, 02 червня 2020 року копію зазначеного заочного рішення суду було направлено на адресу ОСОБА_1 (а.с.63). Згідно зворотнього повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 особисто отримав вказану копію судового рішення 13 червня 2020 року ( а.с.64). Із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєві від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції 02 липня 2020 року через службу кур`єрської доставки, про що свідчить конверт з накладною № 11776 ( а.с.78). Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Зі змісту ч. 3 ст. 284 ЦПК України вбачається, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. За змістом ч. 4 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Згідно з ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Системний аналіз вказаних норм цивільного процесуального законодавства вказує, що в разі пропуску встановленого процесуального строку такий строк може бути поновлений судом у встановлених законом випадках в разі подання заяви про поновлення відповідного процесуального строку. Твердження суду про те, що датою направлення заяви є саме 06 жовтня 2020 року, оскільки саме цього дня встановлено вхідний штамп суду на заяві вх. № 24779 є помилковим, оскільки ОСОБА_1 при направлення до суду заяви про перегляд заочного рішення скористався послугами кур`єрської доставки та подав заяву до кур`єрської служби саме 02 липня 2020 року, тобто в межах строку встановленому ч.3 ст. 284 ЦПК України. Натомість суд першої інстанції цей факт до уваги не взяв, оскільки ні конверт ні накладна не містить назви кур`єрської служби, яка доставляла пакунок, ні відомостей щодо отримання уповноваженою особою Ленінського районного суду вказаних документів. За таких обставин ОСОБА_1 мав, передбачене статтею 284 ЦПК України, право на поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Суд першої інстанції в порушення вказаних вище норм процесуального закону на наведене уваги не звернув, взагалі не надав оцінки клопотанню відповідача пропоновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та дійшов неправильного висновку про залишення такої заяви без розгляду з підстав, визначених у частини другій статті 126 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції постановив ухвалу без належного врахування вказаних обставин. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не навів поважних причин пропуску встановленого законом строку є помилковим, а ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду. У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року суд відзначив: Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не врахувавши положень вищезазначених процесуальних норм, залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду без достатніх на те правових підстав, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався. Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року.