Постанова Львівський апеляційний суд № 459/168/20

Справа № 459/168/20 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/2484/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2021 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина у зв`язку з продовженням навчання, в с т а н о в и л а: 21.01.2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання їхнього повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням навчання, в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що син навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, зокрема, для купівлі одягу, продуктів харчування, навчального приладдя тощо, яку вона йому самотужки надати не може. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 07 квітня 2020 рокупозов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на час навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини доходів платника, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2020 року та до закінчення навчання у Державному вищому навчальному закладі «Червоноградський гірничо-економічний коледж», але не довше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років, припинити виплату аліментів у випадку припинення навчання. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаного позову. Апелянт зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено тієї обставини, що він має можливість надавати матеріальну допомогу сину, оскільки у нього немає стабільного заробітку, а дохід отримує від від тимчасових, сезонних робіт, який є незначним, крім того, у нього на утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей від іншого шлюбу, які мають проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим він несе матеріальні витрати, оскільки його дружина не працює та займається доглядом дітей. Наголошує, що свій обов`язок по утриманню сина до досягнення повноліття він виконав, незалежно від своїх матеріальних можливостей, позаяк, для подальшого утримання сина у зв`язку з продовженням навчання, відповідно до статті 199 СК України, визначальним є те, чи може він надавати таку матеріальну допомогу, однак, суд цієї обставини взагалі не з`ясував, безпідставно дійшовши висновку про наявність у нього такої можливості, що не відповідає фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що позивачем не доведено потреби сина в такій допомозі. Звертає увагу, що син навчається на бюджетній формі навчання та отримує стипендію, а тому крайньої необхідності у коштах у нього немає, проживає разом з позивачем у її квартирі, а тому не несе витрати на оплату житла. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу призначено до розгляду апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Апелянт подав до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, однак, правових підстав для задоволення такого клопотання немає, оскільки в клопотанні не наведено обгрунтованих доводів про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, апеляційну скаргу необхідно розглядати з повідомленням (викликом) учасників справи. При цьому, необхідно зазначити, що учасник справи має право подати до апеляційного суду письмові пояснення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також докази, які не були подані до суду першої інстанції, за умови підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, однак, інших письмових пояснень, окрім тих, які викладено в апеляційній скарзі, та доказів, окрім тих, які долучено до апеляційної скарги, апелянтом не подано. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, та у зв`язку із перебуванням судді Копняк С.М. у відпустці в період з 09 по 12 березня 2021 року, а судді Бойко С.М. на листку тимчасової непрацездатності в період з 16 по 18 березня 2021 року включно, повний текст постанови складений 19 березня 2021 року, а тому датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.03.2021 року, є дата складення повного судового рішення 19.03.2021 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу (далі-СК) України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч.2 ст.199 СК). Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У відповідності до ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання, зокрема, другим з батьків (ч.2 ст.200 СК). Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Так, зокрема, статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який проживає разом із матір`ю позивачем ОСОБА_2 (а.с.3, 8). Відповідно до довідки №4365 від 24.11.2019 року (а.с.7), виданої Державним вищим навчальним закладом (далі ДВНЗ) «Червоноградський гірничо-економічний коледж», ОСОБА_3 навчається у названому ДВНЗ на другому курсі денного відділення за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» з 01.09.2018 року та закінчує навчання 30.06.2022 року. Інформації про отримання ОСОБА_3 стипендії у названому ДВНЗ немає і доказів на підтвердження цієї обставини відповідач суду не надав. Шлюб між сторонами розірвано 06.07.2006 року (а.с.6). Відповідач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.46-48). Обоє дітей мають хронічні захворювання, що підтверджується документально (а.с.50-53), однак, доказів, які б підтверджували розмір витрат, пов`язаних із лікуванням дітей, відповідачем не надано. Згідно із записами у трудовій книжці (а.с.54), відповідач ОСОБА_1 з 30.04.2009 року звільнений з останнього місця роботи за згодою сторін і з того часу офіційно не працевлаштований. Разом з тим, відповідач не заперечує факту одержання доходу. Стверджує, що має дохід від тимчасових, сезонних робіт, однак, розміру свого доходу не називає. Також відповідач підтверджує ту обставину, що до досягнення повноліття сина, сплачував у користь позивача аліменти на його утримання. Відомостей про працевлаштування позивача та її дохід, а також про те, що дохід позивача є значно більшим від доходу відповідача, в матеріалах справи немає. Враховуючи наведені вище обставини справи й те, що відповідач визнає факт одержання доходу, але його розміру не називає, не має непрацездатних утриманців і не сплачує аліментів на інших дітей, в колегії суддів немає підстав для висновку про те, що дохід відповідача є настільки малим, що він не має можливості забезпечити своєму синові матеріальне утримання у зв`язку з продовженням навчання у визначеному позивачем розмірі, який становить 1/6 частину від його доходу. Доводи апелянта про те, що його син одержує стипендію, не підтверджені належними доказами, а той факт, що син проживає разом із позивачем, не свідчить про відсутність витрат на утримання житла та оплату житлово-комунальних послуг. Також необхідно враховувати, що денна форма навчання унеможливлює працевлаштування сина з метою одержання доходу для самостійного матеріального забезпечення, без допомоги батьків. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для присудження позивачу аліментів на утримання сина у зв`язку з продовженням навчання. Разом з тим, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши з резолютивної частини рішення визначення судом мінімального розміру присуджених аліментів, оскільки положення частини другої статті 182 СК України про мінімальний гарантований розмір аліментів, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 квітня 2020 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення визначення судом мінімального розміру аліментів, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 березня 2021 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.