Постанова 4804 № 243/7877/20

Єдиний унікальний номер 243/7877/20 Номер провадження 22-ц/804/1479/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий суддя: Мірути О.А., суддів: Кішкіної І.В., Хейло Я.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 243/7877/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2021 року, ухваленого в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, (суддя Хаустова Т.А.), В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач є її батьком. На теперішній час вона навчається в Київській муніципальній академії музики ім. Р.М. Глієра на першому курсі, денної форми навчання, з кінцевим терміном 30 червня 2024 року. Відповідач не надає матеріальної допомоги на її утримання в період навчання, тому вона змушена звертатися до суду з даним позовом. Просить суд стягнути з відповідача на її, ОСОБА_1 , користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян України, встановленого державою та не більше 10 прожиткових мінімумів, встановлених державою для громадян України, щомісячно, до закінчення нею навчання в Київській муніципальній академії музики ім. Р.М. Глієра, та не більше ніж до досягнення нею 23 - річного віку. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2021 року, ухваленим повторно, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання - задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період її навчання в Київській муніципальній академії музики ім. Р.М. Глієра у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян України, встановленого Державою, та не більше 10 прожиткових мінімумів, встановлених Державою для громадян України, щомісячно, з 11 вересня 2020 року до 30 червня 2024 року, включно, але не більше ніж до досягнення нею 23 - річного віку. Стягнуто зі ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) до державного бюджету. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача та стягувати з нього аліменти в розмірі 1/8 частини всіх доходів. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно довідки про доходи його заробітна плата в середньому складає від 8000 грн. до 10 000 грн. На його утриманні окрім позивачки знаходиться непрацездатна дружина та їх спільний син, а тому на сьогоднішній день враховуючи його склад сім`ї, його дохід повністю витрачається на щоденні потреби та комунальні платежі, інші потреби. На його думку судом безпідставно не з`ясовано дохід відповідача, вважає, що призначення стягнення аліментів у розмірі 1/8 частки не буде суперечити інтересам дитини та при цьому він матиме можливість забезпечувати себе та членів його родини. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі Свідоцтва про народження, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8). З довідки, виданої 07 вересня 2020 року Київською муніципальною академією музики ім. Р.М. Глієра, вбачається, що ОСОБА_1 навчається на 1 курсі денної форми навчання в Київській муніципальній академії музики ім. Р.М. Глієра, термін навчання закінчується 30 червня 2024 року (а. с. 12). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 08 жовтня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, Актовий запис № 970 (а. с.43). Від цього шлюбу в них народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого записаний ОСОБА_2 - відповідач по справі (а. с.44). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення аліментів на період навчання. Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення аліментів на її користь підлягають частковому задоволенню та підлягають стягненню аліменти на час навчання у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу, щомісячно, до завершення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох річного віку. Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи, виходячи з наступного. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18. Як вбачається з матеріалів справи, повнолітня ОСОБА_1 є повнолітньою, навчається на 1 курсі денній формі навчання, а відтак потребує матеріальної допомоги, оскільки саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання, закінчує коледж 30.06.2024 року. Відповідач є здоровою особою працездатного віку та не надав доказів про те, що він не може надавати матеріальну допомогу доньці, яка продовжує навчання. Встановивши, що позивач навчається на 1 курсі Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра на денній формі навчання, закінчує навчання 30.06.2024 року, потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу, суд першої інстанції виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, наявності у обох батьків обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/6 частки усіх його доходів. Крім того, судом було враховано, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 окрім позивача знаходиться непрацездатна дружина ОСОБА_5 та їхня спільна дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції встановив баланс між обов`язком відповідача по сплаті аліментів та правом повнолітньої дитини на отримання матеріальної допомоги на період навчання. Згідно з частиною першою та третьою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини справи, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. Докази, на які посилається позивач, доводять потреби повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в допомозі з боку батьків, проте жодним чином не обґрунтовують її розмір. Разом із тим, у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Твердження відповідача, що він не має змоги сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом, оскільки має на утриманні дружину та малолітнього сина, судова колегія відхиляє, оскільки розмір аліментів на утримання позивача судом першої інстанції визначено з урахуванням перебування на утриманні сина від другого шлюбу, а доказів щодо непрацездатності його дружини та її утримання відповідачем матеріали справи не містять. Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, судом першої інстанції враховано обставини, визначені в ст. 182 СК України, матеріальне становище повнолітньої доньки відповідача, яка навчається та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. Враховуючи матеріальний стан відповідача, його стан здоров`я та можливість надавати матеріальну допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача на її утримання аліментів в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11.09.2020 року до 30.06.20024 року, включно, але не більш ніж до досягнення нею 23 річного віку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст.7, 19, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: О.А. Мірута Судді: І.В. Кішкіна Я.В. Хейло