Постанова 4805 № 279/4596/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/4596/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г. Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Шалоти К.В., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №279/4596/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина на період навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Барановським Ігорем Івановичем, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 грудня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Івашкевич О.Г. у м.Коростені, у с т а н о в и в: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Житомирському агротехнічному фаховому коледжі денної форми навчання в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку, в залежності від того, яка з цих подій настане першою. Свій позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 18 років та він продовжує навчання в Житомирському агротехнічному фаховому коледжі денної форми навчання. Син навчається на договірній основі та не отримує стипендії. Термін навчання становить із 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року. Син потребує коштів на утримання, на купівлю необхідних для навчання речей: навчальної літератури та супутніх матеріалів. Оскільки син навчається на денній формі навчання, то він не має можливості влаштуватися на роботу та отримувати заробітну плату. Її ( ОСОБА_1 ) доходів недостатньо для здійснення оплати за навчання сина. Сума витрат лише на навчання сина, без врахування витрат на проживання, харчування та купівлю навчальних матеріалів, становить 15 000 грн на рік. Окрім цього, щорічно сплачується вартість проживання в гуртожитку в сумі 7 248 грн за рік. Батько жодної допомоги на навчання сина не надає. Фактично всі витрати з утримання сина, який продовжує навчання, несе вона сама. Мінімальна сума витрат на один рік навчання сина, враховуючи витрати на проживання, але без харчування, купівлі підручників, офісного приладдя, проїзду до навчального закладу та купівлі навчальних матеріалів становить, 22 248 грн. Із урахуванням витрат на харчування сина, купівлю йому підручників, офісного приладдя, а також його проїзд до навчального закладу та купівлю навчальних матеріалів, - мінімальна сума витрат за один рік навчання сина становить не менше 50 000 грн. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 грудня 2025 року позов задоволений. Вирішено щомісячно стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання у Житомирському агротехнічному фаховому коледжі у розмірі 1/4 частки доходу, починаючи з 30 липня 2025 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку. Вирішено питання судового збору. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 через адвоката Барановського І.І. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, зменшивши частку аліментів із 1/4 до 1/6. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що він ( ОСОБА_1 ) із 2012 року є одруженим та має іншу сім`ю, має двох малолітніх дітей 2012 та 2014 року народження, є учасником бойових дій, має проблеми зі здоров`ям та є особою з інвалідністю 3-ої групи. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11). Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 26 березня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 10 липня 2026 року. Підсумовуючи викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку частини першої ст.369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов та стягуючи аліменти у розмірі частки, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, із якою проживає син, обрала стягнення аліментів у частці від доходу, а саме: частини від усіх видів доходу відповідача, приймаючи до уваги, що син сторін перебуває на повному утриманні матері, оскільки саме нею були укладені договори на навчання та проживання сина у гуртожитку, не має можливості працювати та отримувати доходи у зв`язку з денною формою навчання, потребує матеріальної допомоги, яку, зокрема, має надавати також відповідач, як батько. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру частки, яку належить стягувати з відповідача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, з наступних мотивів. Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно з частиною першою ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до частини першої ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року в справі №748/2340/17 міститься висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). ОСОБА_3 навчається у Житомирському агротехнічному фаховому коледжі за спеціальністю ''Агрономія'' за денною формою, на договірній основі за рахунок коштів фізичних осіб, що підтверджується договорами про надання освітніх послуг та про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №332 від 30 серпня 2024 року (а.с.10-13). Умовами договору передбачена загальна вартість платної освітньої послуги за перший рік навчання, яка становить 15 000 грн. При подальшому внесенні оплати за навчання, посеместрово або щорічно вартість навчання підлягає індексації у відповідності з офіційно встановленим Державною службою статистики України, індексом інфляції за попередній календарний рік до моменту внесення плати, протягом терміну навчання. До апеляційної скарги скаржником додані наступні документи: копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтва про народження дітей, пенсійне посвідчення, посвідчення учасника бойових дій, консультаційний висновок спеціаліста (а.с.32-33,35,37-39). Відповідно до частини третьої ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, ухвалою суду першої інстанції від 01 жовтня 2025 року справа призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу був визначений строк для надання відзиву та заперечень. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач отримав копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі. За таких обставин, докази, які додані скаржником до апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приймає, оскільки вважає, що випадок носить ознаки виключного характеру, який доводить неподання відповідачем доказів до суду першої інстанції з об`єктивно незалежних від нього причин, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу. Так, ОСОБА_2 07 лютого 2012 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.32). Також, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.33,35). ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3-ої групи, загальне захворювання та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.37-38). Із консультаційного висновку спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Обласна лікарня ім. О.Ф.Гербачевського» Житомирської міської ради Омелянчуку Леоніду Володимиру встановлений діагноз основний - інший посттравматичний гонартроз та інші (а.с.39). Матеріалами справи доведено, що повнолітній син відповідача ОСОБА_4 продовжує навчання та навчається на денній формі, що ускладнює можливість за рахунок праці отримувати власні доходи, син навчається на договірній основі та стипендії не отримує. Покладання лише на позивача, тобто матір, забезпечення потреб повнолітнього сина у зв`язку з його навчання є несправедливим, оскільки батьки мають рівні права і обов`язки та у матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували, що відповідач не може надавати повнолітньому сину матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням останнього. Підсумовуючи викладене, обґрунтовано встановивши, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, суд першої інстанції при визначенні частки аліментів, тобто розміру матеріальної допомоги батька, безпідставно вважав, що частка має становити від доходу відповідача. Враховуючи наявність у відповідача на утримані ще двох неповнолітніх дітей та стан його здоров`я, аліменти мають бути стягнуті у розмірі 1/6, а не 1/4 частки, як помилково вважав суд першої інстанції. Отже, визначаючи розмір аліментів у 1/6 частці, апеляційний суд при встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина враховував наявність на утриманні відповідача двох неповнолітніх дітей, стан здоров`я сторін, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру частки на повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, зменшуючи розмір аліментів, які належить стягувати з відповідача на користь позивача, із 1/4 частки до 1/6 частки. Згідно з п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів (п.3 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Барановського Ігора Івановича, задовольнити. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які належить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання у Житомирському агротехнічному фаховому коледжі, із 1/4 до 1/6 частки. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України. Головуюча Судді: