Постанова 4805 № 296/3737/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/3737/25 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М. Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Павицької Т.М., Шалоти К.В., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №296/3737/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та матері дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягнути з відповідача на свою користь: аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання жінки, з якою проживає дитина, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з моменту подання позову та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Позов обґрунтований тим, що з травня 2022 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та мають спільного малолітнього сина, який проживає з позивачем і перебуває на її утриманні. Оскільки відповідач належної матеріальної допомоги на утримання сина та позивача не надає, а остання через необхідність догляду за дитиною не має можливості працювати, то потребує від батька дитини матеріальної допомоги. Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 22 серпня 2025 року позов задоволений частково. Ухвалено стягувати на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Також ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання жінки, з якою проживає дитина, ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 09 квітня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині вимоги про стягнення аліментів на утримання матері сина до досягнення дитиною віку трьох років, відповідач ОСОБА_2 подав у цій частині апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити у цій частині нове, яким у стягненні аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення сином трьох років відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції безпідставно стягнув із нього аліменти на утримання позивача до досягнення сином трирічного віку, оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, не проживали однією сім`єю, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, а належних і допустимих доказів існування між ними фактичних шлюбних відносин матеріали справи не містять. Окрім того, він є особою з інвалідністю 2-ої групи внаслідок війни, отримує пенсію по інвалідності та потребує постійного лікування. Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому покликається на те, що має право на утримання як мати, з якою проживає малолітня дитина, незалежно від наявності зареєстрованого з батьком сина шлюбу. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не може працювати і мати самостійного доходу, а мусить здійснювати догляд за сином до досягнення останнім віку трьох років. Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11). Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 26 лютого 2026 року, є дата складення повного судового рішення 10 липня 2026 року. Підсумовуючи викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку частини першої ст.369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, тобто в частині вирішення вимоги про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення останньою віку трьох років, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що відповідно до положень ст.367 ЦПК України апеляційна скарга в оскарженій частині підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доведено копією свідоцтва про народження, яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 лютого 2023 року, серія НОМЕР_1 (а.с.5). Відповідно до витягів із реєстру територіальної громади від 12 жовтня 2023 року №2023/008267714 та від 02 квітня 2025 року №2025/004328484 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7). Згідно з довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 квітня 2025 року №08/559, сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) з 09 червня 2021 року по теперішній час, а з 08 червня 2023 року перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.9). За положеннями частини першої ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини другої ст.91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої ст.84 та ст.ст.86 і 88 СК України. Частинами другою та четвертою ст.84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Отже, сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. У СК України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання з утримання. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів. Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст.80 СК України). У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Отже, право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення народженою дитиною трирічного віку має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини (постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі №750/9224/16-ц). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права на отримання аліментів, оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, з наступних мотивів. Судом установлено, що батьківство відповідача щодо малолітнього сина не оспорюється та відповідно до положень СК України мати дитини має право на утримання від батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи перебували сторони у зареєстрованому шлюбі, за умови, що батько дитини може надавати матері дитини матеріальну допомогу. Також Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року в справі №487/5798/20 зазначив, що тлумачення частини другої ст.84, частини другої ст.91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30 травня 2025 року №3998 9299 1835 5924, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Житомирській області і отримує пенсію по інвалідності. У довідці наведено щомісячний розмір пенсії за період зі 01 червня 2024 року по 31 травня 2025 року, а також зазначено, що загальна сума пенсії за цей період становить 220 861,30 грн (а.с.30). Отже, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 отримує дохід у вигляді пенсії по інвалідності. Ураховуючи, що ОСОБА_2 має сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки від його доходу, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що відповідач спроможний щомісяця сплачувати аліменти на утримання матері сина у розмірі 1/10 частки від усіх видів його доходів до досягнення сином ОСОБА_4 трьох років, що не можна вважати для відповідача надмірним тягарем, а є посильною допомогою матері сина, яка мусить здійснювати догляд за дитиною, яка не досягла віку трьох років. Матеріальний стан відповідача (розмір його доходу) не поставить останнього у скрутне матеріальне становище, якщо його аліментні зобов`язання (на дитину та дружину до досягнення дитиною віку трьох років) будуть складати разом 7/20 частки від його доходу (1/4+1/10). Частка у розмірі 1/10 на утримання матері сина до досягнення дитиною віку трьох років також ураховує потреби відповідача на лікування, як особи з інвалідністю 2-ої групи (а.с.25-27). Відповідачу в грошовому еквіваленті залишається приблизно 8 984,30 грн, а на дитину та матір дитини до досягнення сином віку трьох років він має сплачувати у грошовому еквіваленті приблизно 4 837,70 грн (3 455,50 грн + 1 382,20 грн). При цьому права дитини не будуть жодним чином порушеними або ущемленими, оскільки на сина мають сплачуватися аліменти у розмірі 1/4 частки. Розмір частки аліментів на утримання матері сина у 1/10 від доходу відповідача є справедливим за «безсонні ночі» матері, з якою проживає дитина, до досягнення сином віку трьох років. Підсумовуючи викладене вище, відповідно до положень ст.376 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду змінює рішення суду першої інстанції та зменшує розмір частки аліментів, який належить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання до досягнення сином ОСОБА_4 трьохрічного віку, із 1/4 частки до 1/10 частки. Виходячи з засади (принципу) диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймаючи до уваги, що в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до пункту 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи про стягнення аліментів (пункт 3 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2025 року в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення сином ОСОБА_4 віку трьох років змінити, зменшивши розмір частки аліментів, який належить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання до досягнення сином ОСОБА_4 віку трьох років, із 1/4 до 1/10 частки. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України. Головуюча Судді: