Постанова Львівський апеляційний суд № 464/7314/20

Справа № 464/7314/20 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. Провадження № 33/811/274/21 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2021 року, встановив: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 454 гривень судового збору. Згідно постанови, ОСОБА_1 12.12.2020 о 00.15 год. у м.Львові по вул.Зубрівська,24, керував автомобілем марки «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, блідність обличчя, очі не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння згідно встановленого законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Не погоджуючись з даною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Сихівського районного суду міста Львова від 10.02.2021 в адміністративній справі N°464/7314/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати та провадження у справі закрити. В обґрунтування вказує, що в його діях була відсутня як об`єктивна. так і суб`єктивна сторони правопорушення. Рішення було прийняте на основі неналежних та недопустимих доказів. Обставини викладені в Протоколі є такими, що цілком і повністю не відповідають дійсності. Складання такого протоколу, а також «зупинка» його поліцейськими, були незаконними та безпідставними. Вважає, що судом першої інстанції було допущено ряд процесуальних порушень: Не встановлено та не з`ясовано фактичних обставин відповідної справи; Не було належним чином вивчено та досліджено докази, зокрема відеофайли, що містяться в матеріалах справи; Незаконно та безпідставно обмежено його право розгляду цієї справи за альтернативною територіальною підсудністю; Порушено принцип презумпції невинуватості при винесенні рішення; Обмежено його право на правову допомогу, гарантоване Конституцією України; Незаконно та безпідставно розглянуто справу без його участі; Обмежено його можливість подавати відповідні докази у відповідній справі, шляхом винесення необгрунтовано поспішного рішення, хоча суд було повідомлено про намір надати докази та викликати свідків у наступне судове засідання. Про слухання справи учасники були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення суду подано не було. 31.03.2021 р. ОСОБА_1 подав заяву в якій просив розгляд справи проводити без присутності захисника. Заслухавши виступ Плюти В.О., який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та вимоги апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримуючи подану апеляційну скаргу пояснив, що він транспортним засобом не керував, такий був припаркований на парковці. Відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, так як працівники поліції з самого початку порушили закон, бо не було доказів керування. Суддею апеляційного суду встановлено, що висновок суду першої інстанції про те, що діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №269731 від 12.12.2020, що відповідає вимогам ст.256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку, постановою серії ДПО18 №982258 від 12.12.2020, а також відеозаписом із місця події, який повністю підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Так, суд у постанові викладаючи фактичні обставини справи за ч.1 ст. 130 КУпАП вказав, що ОСОБА_1 12.12.2020 о 00.15 год. у м.Львові по вул.Зубрівська,24, керував автомобілем марки «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, блідність обличчя, очі не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння згідно встановленого законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Як встановлено апеляційним судом, працівниками поліції ОСОБА_1 була висловлена законна вимога про проведення огляду на стан сп`яніння, а саме з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови. Так, щодо доводів викладених в апеляційній скарзі про порушення права апелянта на справедливий суд та права на захист, то слід зазначити наступне. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. На переконання апеляційного суду, доводи про порушення права апелянта на захист, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що дана справа перебувала в провадженні Сихівського районного суду м.Львова з 17.12.2020, призначалась до розгляду на 12.01.2021, 25.01.2021, 10.02.2021, ОСОБА_1 було відомо про дату, час та місце розгляду такої, про що свідчать матеріали справи, однак такий, будь-яких доказів, які б спростовували докази його винуватості, суду не надав, при цьому покликання апелянта про обмеження судом його можливості подавати докази у даній справі є безсумнівно надуманими. Стосовно доводів апелянта про безпідставне обмеження його права на розгляд цієї справи за альтернативною територіальною підсудністю, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. З врахуванням того, що дане правопорушення вчинено на вул.Зубрівській, 24 у м.Львові, що відноситься до території Сихівського району м.Львова, відтак дана справа підсудна Сихівському районному суду м. Львова. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Відтак, суд, у відповідності зі ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням положень ст. 33 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду від 10 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Гончарук Л.Я.