Постанова 4819 № 766/11966/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/11966/20 Головуючий в І інстанції Булах Є.М. Номер провадження 22-ц/819/541/21 Доповідач Орловська Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Орловської Н.В. суддів: Кутурланової О.В. Майданіка В.В. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Проніна Ольга Олександрівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Проніна Ольга Олександрівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 4110,00 грн в якості відшкодування витрат на правову допомогу та 3750,00 грн. в якості витрат на проведення судової авто технічної експертизи, в також судові витрати. Позов обґрунтований тим, що 08.06.2019 року в м. Херсоні по вул. Кременчуцька, 102, автомобіль Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 при перестроюванні (зміні напрямку руху) не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змусив водія автомобіля Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , різко загальмувати та змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну ситуацію. Внаслідок зіткнення автомобіль, яким керував позивач отримав механічні пошкодження. За даним фактом на водіїв складені протоколи про адміністративне правопорушення від 08.06.2019 року серії ОБ №176742 та №191011. У зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги у справах про адміністративні правопорушення між АБ «Ольги Проніної» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №2 від 14.06.2019 p., за яким сплачено адвокатський гонорар у загальній сумі 4110 гривень. Крім того, позивачем було оплачено вартість проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 3750 грн. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.08.2019 р. по справі №766/12262/19 за участю ОСОБА_1 , відносно якого складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 КУпАП. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.09.2019 року по справі №766/18704/19 за участю ОСОБА_2 , відносно якого складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, потерпілого ОСОБА_1 , ОСОБА_3 встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення та провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 38 КУпАП. Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною та не спростовує факт наявності вини відповідача в скоєнні ДТП. Таким чином, через неправомірні дії відповідача позивачу завдано матеріальних збитків у вигляді судових витрат на правову допомогу та експерта у загальній сумі 7860,00 грн. Оскільки ці витрати відповідачем не відшкодовані позивач з метою відновлення порушених майнових інтересів був змушений звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справ про адміністративні правопорушення №766/12262/19 та №766/18704/19, не є шкодою, яка може бути відшкодована в порядку ст. 1166 ЦК України, оскільки не є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди. Більше того, процесуальний закон не встановлює обов`язку для кожного користуватися правовою допомогою, а лише надає особі відповідне право. Тоді як шкода, завдана особі в порядку ст. 1166 ЦК України є невідворотним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди і не може бути поставлена в залежність від вчинення/ невчинення потерпілою особою певних дій. За позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.04.2020 року у справі №925/1196/18, процесуальні витрати, понесені, у іншому судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову, такі витрати, розподіляються виключно за правилами відповідного судочинства. За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не є такими, що гуртуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Проніна Ольга Олександрівна, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. В обґрунтування скарги вказує на помилкове посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі №925/1196/18, оскільки вказана постанова містить висновки щодо застосування норм права з інших правовідносин. Натомість, в результаті завданих збитків у вигляді витрат на правову допомогу та вартості проведення судової авто технічної експертизи на загальну суму 7860,00 грн., сплачені позивачем по інших справах за результатом розгляду протоколів у результаті ДТП документально підтверджено та не відшкодовано страховою компанією, в якій відповідач застрахував свою відповідальність, тому підлягають стягненню на користь позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі № 504/1584/16, від 21.02.2020 р. у справі № 755/5374/18. Крім того, суд першої інстанції не навів жодного аргументу щодо наявності вини відповідача у скоєнні ДТП, що свідчить про необґрунтованість судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Хазов Юрій Сергійович, її доводи не визнає, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2020 року залишити без змін. Зазначає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу у іншій справі не можуть вважатися збитками чи шкодою у розумінні цивільного законодавства України, а тому не можуть бути стягнуті з відповідача. Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини. Судом встановлено, що 14.06.2019 року між АБ «Ольги Проніної» в особі керівника Проніної О.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №2, за умовами якого бюро взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, визначених договором, а ОСОБА_1 зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. (а.с.4-5) Договір укладено строком на 1 рік з моменту його підписання (п.2.1 Договору). Сторони обумовили безготівкову форму здійснення оплати гонорару на розрахунковий рахунок бюро та вартість однієї години виконання доручення - 1300 грн. включаючи роботу у вихідні та святкові дні (п. 3.1 Договору) Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги №2 від 14.06.2019 року, укладеною між АБ «Ольги Проніної» в особі керівника Проніної О.О. та ОСОБА_1 , п. 2.1 договору викладено у наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання і дія договору припиняється через два роки з дня його укладення». Відповідно до Звіту про надану правову допомогу від 02.08.2019 року АБ «Ольги Проніної» на виконання доручення клієнта ОСОБА_1 за Договором про надання правової допомоги №2 від 14.06.2019 року витрачено 4 год. 10 хв. (а.с.6) Меморіальним ордером №J0708NRT17 від 08.07.2019 року, меморіальним ордером №J0716MTD4R від 17.07.2019 року, меморіальним ордером №J0731FLUKD від 31.07.2019 року підтверджено факт сплати ОСОБА_1 гонорару за Договором про надання правової допомоги №2 від 14.06.2019 року у загальній сумі 4110, 00 грн. (а.с.7-8) На підтвердження виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги №2 від 14.06.2019 року стороною позивача долучено до позову клопотання та заяви, які подавалися адвокатом Проніною О.О. від імені ОСОБА_1 у справах №766/12275/19 та №766/12262/19; заяву до УПП в Херсонській області про залучення доказів та допит свідків; звернення (договір) до БСЕ «Альфа+» про залучення судового експерта для проведення автотехнічної експертизи (за обставинами ДТП) (а.с. 9-13). Відповідно до квитанції №0.0.1418348916.1 АБ «Ольги Проніної» перерахувало БСЕ «Альфа+» за проведення автотехнічної експертизи обставин ДТП 3750, 00 грн. (а.с.14) Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.08.2019 року у справі №766/12262/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 КУпАП. (а.с.15) Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.09.2019 року у справі №766/18704/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. (а.с.16) Оскільки КУпАП не передбачає можливості звернутися до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат у справах про адміністративні правопорушення, тому позивач, керуючись ст. 1166 ЦК України, просив суд стягнути їх в порядку цивільного судочинства як шкоду, завдану неправомірними діями відповідача. Згідно ст. 40 КУпАП якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов`язати своєю працею усунути її. В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статті 1187, 1188 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність осіб, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме , шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Отже, вказані норми визначають особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки або внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, які відмінними від загальних правил деліктної відповідальності. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною умовою для притягнення особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: винне діяння казаної особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між винним діянням і заподіяною шкодою. Доведення факту наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і шкодою покладено на позивача, який звертається до суду на підставі ст. 1166 ЦК України. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Як убачається зі змісту поданого до суду позову у справі, яка розглядається, факт заподіяння матеріальної шкоди позивач пов`язує із тим, що така шкода завдана діями ОСОБА_2 , як особи, винної у скоєнні ДТП, та полягає у понесенні позивачем витрат на професійну правничу допомогу та на проведення судової автотехнічної експертизи при розгляді справ про адміністративні правопорушення №766/12262/19 та №766/18704/19. Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача шкоди у вигляді витрат на проведення судової автотехнічної експертизи, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст.273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності визначені Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII. Згідно ст. 1 цього Закону судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. (ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу») Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. (ст. 7-1 ЗУ «Про судову експертизу») Як встановлено судом, судова автотехнічна експертиза, висновок якої покладено в основу постанови по справі про адміністративне правопорушення № 766/12262/19, проведена Приватним підприємством «Бюро судових експертиз «Альфа+». Підставою проведення вказаної експертизи було звернення (договір) адвоката Проніної О.О. від 15.07.2019 р. про залучення судового експерта для проведення судової автотехнічної експертизи по обставинам дорожньо - транспортної пригоди за участю автомобіля Volkswagen Golf Variant, д.н. НОМЕР_1 і автомобіля Mitsubishi Lancer, д.н. НОМЕР_2 , яка мала місце 08.06.2019 року близько 16.20 год. у м. Херсоні по вул. Кременчуцька,

102. За проведення вказаної судової експертизи АБ «Ольги Проніної» перерахувало Приватному підприємству «Бюро судових експертиз «Альфа+» 3750, 00 грн, які позивач вважає шкодою у розумінні ст. 1166 ЦК України та просить стягнути з відповідача. Колегія суддів зазначає, що згідно ч.2 ст. 15 ЗУ «Про судову експертизу» проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Вказана норма кореспондується з п. 11 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою КМУ від 1 липня 1996 р. № 710, згідно якого державні спеціалізовані установи судової експертизи проводять судову експертизу у кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових експертиз. Згідно ч.5 ст. 15 ЗУ «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що судові експертизи у справах про адміністративні правопорушення проводяться державними спеціалізованими установами за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, а відшкодуванню підлягають лише витрати на проведення тих судових експертиз, які проведені у цивільних і господарських справах. Враховуючи, що позивач, будучи учасником справи про адміністративне правопорушення, мав право на проведення судової автотехнічної експертизи за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, проте не скористався цим правом, а звернувся до підприємства, яке не є державною спеціалізованою установою у розумінні ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу», тому сплачені ним грошові кошти за проведення експертизи відшкодуванню не підлягають. З огляду на викладене слід дійти висновку, що суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, та встановивши дійсні обставини справи, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь з відповідача витрат на проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 3750,00 грн. Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача шкоди у вигляді витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, то колегія суддів зазначає наступне. Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України, згідно якої кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу:«…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат». Отже, склад та розмір витрат на правничу допомогу входить до предмета доказування у справі, у ході розгляду якої такі витрати понесені. Однак, вказані витрати не вважаються збитками у розмінні ч.2 ст.22 ЦК України, яка передбачає, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що такі витрати не можуть бути відшкодовані в порядку та на підставі ст. 1166 ЦК України. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в КУпАП відсутня норма, якою врегульоване питання щодо розподілу судових витрат у справах про адміністративне правопорушення, але діючий КПК України, ЦПК України, КАС України містять відповідні статті, у зв`язку з чим учасник провадження не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням застосувавши аналогію права. Так, питання щодо відшкодування витрат потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам при розгляді справ про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 275 КУпАП. Згідно цієї статті потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв`язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв`язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що КУпАП врегульовано питання щодо відшкодування витрат учасникам справ про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для застосування аналогії права при вирішенні вказаного питання. Та обставина, що КУпАП не передбачає відшкодування витрат саме на правничу допомогу не є підставою для застосування положень ЦПК, КПК та КАС, як аналогії права. З огляду на викладене, керуючись ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення Херсонського міського суду Херсонської області, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду щодо відсутності в КУпАП норми, якою врегульовано питання щодо розподілу судових витрат та, як наслідок, можливості застосування норм КПК України, ЦПК України та КАС України, як аналогії права. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Проніна Ольга Олександрівна, задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 грудня 2020 року змінити,виключивши з його мотивувальної частини висновок суду щодо відсутності в КУпАП норми, якою врегульовано питання щодо розподілу судових витрат та, як наслідок, можливості застосування норм КПК України, ЦПК України та КАС України, як аналогії права. В решті це ж рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий ________________ Н.В.Орловська Судді: ________________ О.В. Кутурланова ________________ В.В.Майданік