Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5820/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5820/20 Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І. Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. за участю: секретаря судового засідання: Григоренко В.В., позивача - ОСОБА_1 представника позивача - Підопригори Р.Б. представників відповідача - Ковальчук Т.Р., Ільчука В.Л. третьої особи - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці, ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 з наступними позовними вимогами: - визнати протиправними та скасувати накази № 76-кт від 27 серпня 2020 року Державної служби України з питань праці та наказ № 125-к від 28 серпня 2020 року Управління Держпраці у Хмельницькій області про звільнення з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області; - стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області 52751,82 грн. компенсації за вимушений прогул пов`язаний з незаконним звільненням з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області; - стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області 28830,25 грн. невиплачених в якості компенсації за невикористану відпустку; Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці №76-КТ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 27 серпня 2020 року; - визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області №125-К "Про звільнення ОСОБА_1 " від 28 серпня 2020 року; - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області; - допущено до негайного виконання поновлення на посаді. В задоволенні решти позовних вимог, суд відмовив. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державна служба України з питань праці та ОСОБА_2 звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційних скаргах. У скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Зокрема, апелянти вважають, що дія норм законодавства про працю, зокрема ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, в якій зазначено, що звільнення через поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається в тому випадку, якщо працівника за його згодою неможливо перевести на іншу роботу, не поширюється у частині відносин припинення державної служби на підставі п. 1 ч. І ст. 88 Закону України "Про державну службу", в якій вищевказане правило не передбачається. Крім того, припинення державної служби за обставинами, що не залежать від волі його сторін, є наслідком зовнішніх факторів, при цьому, характерною об`єднуючою рисою, що відрізняє вказані підстави від інших є те, що при припиненні державної служби відсутня воля обох сторін трудових правовідносин. Отже, на думку апелянтів, при вирішенні питання конкуренції статті 40 Кодексу законів про працю України та статті 88 Закону № 889-VIII, відповідачі обгрунтовано застосували норму Закону № 889-VІІІ як спеціальну норму, що регулює спірні правовідносини. Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційні скарги відповідачів, в якому просить задовольнити їх вимоги та скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом неповно з`ясувано всі обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення. Позивач - ОСОБА_1 направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційні скарги відповідачів, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скарги - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм правильну оцінку. Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційних скарг та просили залишити оскаржуване рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року без змін. Представники відповідачів та третя особа в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг та просили задовольнити їх в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, що з 21 серпня 2015 року ОСОБА_1 , згідно з наказом Управління Держнраці у Хмельницькій області №49-к від 21 серпня 2015 року, був призначений на посаду заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Хмельницькій області, як такий що успішно пройшов стажування за переведенням з Шепетівської РДА. З 25 березня 2016 року наказом Управління Держпраці у Хмельницькій області №45-к від 25 березня 2016 року, ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Хмельницькій області, як такий, що успішно пройшов стажування. З 14 квітня 2016 року наказом Державної служби України з питань праці № 23-кт від 14 квітня 2016 року, ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, як такий, що успішно пройшов стажування на цій посаді, за погодження Міністра соціальної політики України. Наказом Держпраці від 11 травня 2018 року № 22-кт ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов`язків на займаній посаді відповідно до частини 5 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 822/6297/15, суд зобов`язав Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 2015 року. Наказом № 76-кт від 27 серпня 2020 року Державної служби України з питань праці та наказом № 125-к від 28 серпня 2020 року Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області відповідно до п.1 частини першої ст. 88 Закону України "Про державну службу", підставою для видачі наказів стало рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 822/6297/15. Не погоджуючись із наказами Державної служби України з питань праці № 76-кт від 27 серпня 2020 року та Управління Держпраці у Хмельницькій області № 125-к від 28 серпня 2020 року, позивач звернувся до суду за захистом свої прав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача, оскільки зі сторони відповідачів було порушено норми трудового законодавства та порядку звільнення позивача з державної служби з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, що є безумовними підставами для скасування спірних наказів. Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, а також оскаржуваному рішенню суду першої інстанції, приходить до висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для його скасування. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ). Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Отже, положення законодавства про працю застосовуються до правовідносин щодо проходження державної служби тільки у частині відносин, не врегульованих Законом № 889-VIII. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону). Відповідно до пункту першого частини першої статті 88 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Позиція суду першої інстанції полягає в тому, що позивача було звільнено незаконно, оскільки йому перед звільненням на підставі п.6 ст.40 КЗпП України не було запропоновано наявних вакантних посад, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також не було отримано погодження на звільнення від профільного міністра як це передбачено Положенням про Управління Держпраці у Хмельницькій області. Однак, з оскаржуваних наказів № 76-кт від 27 серпня 2020 року та наказом № 125-к від 28 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області відповідно до п.1 частини першої ст. 88 Закону України "Про державну службу". Підставою для видачі наказів стало рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 822/6297/15. Згідно вимог ч.2, 3 ст.5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв"язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Тобто, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом №889-VIII. В свою чергу стаття 40 КЗпП України, на положення якої посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, регулює розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (тобто, обов`язковою умовою для застосування положень даної статті є волевиявлення роботодавця). Отже, якщо гарантії, передбачені статтею 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, враховані у статті 87 Закону №889-VIII, то такі гарантії не можуть поширювати свою дію на відносини припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, які передбачені статтею 88 Закону №889-VIII . Адже цією статтею чітко встановлено, що однією з підстав для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Системний аналіз вищезазначених норм дозволяє зробити висновок, що стаття 40 КЗпП України регулює інші правовідносини та обставини припинення трудового договору, відмінні від тих, що передбачені статтею 88 Закону №889-VIII, а саме: стаття 40 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а стаття 88 Закону №889-VIII - припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін. Окрім того ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстави поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається в тому випадку, якщо працівника за його згодою неможливо перевести на іншу роботу. Такі ж правила містяться в ч. 3 ст., 87 Закону України №889-VIII лише щодо підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, такої як скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу, якщо відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а у разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) в цьому державному органі. Варто зауважити, що наказ Держпраці від 27.08.2020 № 76-кт та наказ Управління Держпраці від 28.08.2020 № 125-к про звільнення позивача із займаної посади не містять посилання на статтю 40 КЗпП України, як на підставу припинення трудових відносин. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що дія норм законодавства про працю, зокрема частини другої статті 40 КЗпП України, в якій зазначено, що звільнення через поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається в тому випадку, якщо працівника за його згодою неможливо перевести на іншу роботу, не поширюється у частині відносин припинення державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII, в якій вищевказане правило не передбачається. Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року по справі № 813/4412/16, колегія судів вважає помилковим, оскільки у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами у цій справі, особу було звільнено з посади на підставі статті 40 КЗпП України, тоді як у даному випадку оскаржуваними наказами № 76-кт від 27 серпня 2020 року та наказом № 125-к від 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади відповідно до п.1 частини першої ст. 88 Закону України "Про державну службу". Отже, за результатом апеляційного розгляду справи, враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про дотримання відповідачами встановленої законодавством процедури при вирішенні питання по звільнення позивача. Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин КЗпП України, оскільки вони врегульовані законодавцем, а саме нормами профільного Закону №889-VIII - припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін. Апеляційний суд також зазначає, що суб"єкт владних повноважень не вправі вибірково підходити до процедури вивільнення працівників. Вибірковий підхід суперечитиме одному із принципів здійснення державної служби, про який йдеться у п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, в силу якого: «державна служба здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження». Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ). Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці, ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року скасувати в частині задоволеного позову. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 31 березня 2021 року. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.