Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/4195/21

Дата документу 06.06.2023 Справа № 317/4195/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 317/4195/21 Провадження №22-ц/807/868/23 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Маловічко С.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційними скаргами Державної служби України з безпеки на транспорті, заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року, повний текст якого складено 06 лютого 2023 року, в складі судді Нікітіна В.В., у справі за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, в обґрунтування якого зазначено наступне. Під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень Хмельницькою обласною прокуратурою встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в справі № 560/157/20, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, було задоволено позов ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців в частині оцінювання ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2019 № 2044-к, яким затверджено висновок оцінювання ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.12.2019 № 2070-к, яким ОСОБА_2 було звільнено; поновлено ОСОБА_2 на посаді та стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державної служби України з безпеки на транспорті середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 95 480,98 грн. Вказані судові рішення набрали законної сили. Незаконність звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу надання адміністративних послуг управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області встановлено вищезазначеними судовими рішення і в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи. На виконання вказаних судових рішень Державною службою України з безпеки на транспорті в серпні та грудні 2020 року здійснено виплату грошових коштів ОСОБА_2 в розмірі 95 480,98 грн. Посилаючись на ст.. 237 КЗпП України, п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємства, установам, організаціям їх працівниками», п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вказує, що зазначений розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який було виплачено працівнику у зв`язку з його незаконним звільненням та поновленням на раніше займаній посаді, є фактичним розміром заподіяної позивачам шкоди. Оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням закону, а наказ про його звільнення був підписаний Головою Державної служби України з безпеки на транспорті - відповідачем по цій справі ОСОБА_1 , то обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку з виплатою коштів незаконну звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, покладається саме на ОСОБА_1 . В обґрунтування підстав для звернення прокурора з даним позовом зазначає, що оскільки Міністерство інфраструктури України та Державна служба України з безпеки на транспорті, маючи відповідні повноваження, ігноруючи вимоги діючого законодавства, зайняли споглядацьку позицію, не здійснили захист майнових прав держави, існує потреба захистити інтереси держави. Кошти, які виплачені ОСОБА_2 на виконання судових рішень, відшкодовані з державного бюджету. Ураховуючи викладене, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті, шкоду, завдану незаконним звільненням працівника в сумі 95 480,98 грн. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, в обов`язковому порядку покладається на винних службових осіб, за діями яких (прийняття наказу про звільнення) здійснено незаконне звільнення, що в результаті призвело до завдання збитків Державному бюджету. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 в справі № 560/157/20 встановлено незаконність наказу про звільнення ОСОБА_2 , що був підписаний ОСОБА_1 , а також стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Обставини щодо незаконності наказу від 09.12.2019 № 2070-к, підписаного ОСОБА_1 , не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, оскільки є такими, що вже встановлені. Як керівник центрального органу виконавчої влади ОСОБА_1 зобов`язаний перевірити законність і обґрунтованість всіх наказів, які подані були йому на підпис. Суд першої інстанції вказані обставини не врахував, здійснив вибірковий аналіз рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 в справі № 560/157/20, проігнорувавши підстави позову, а саме: незаконність наказу від 09.12.2019 № 2070-к про звільнення, завдання збитків Державному бюджету на суму 95480, 98 грн. Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди у порядку регресу, а неправомірність наказу відповідача встановлена судовим рішення про незаконність звільнення ОСОБА_2 із публічної служби в справі № 560/157/20 та додаткового правового аналізу не потребує. Обставини щодо законності наказу Голови Державної служби України з безпеки на транспорті Погорілого О.В. від 09.12.2019 № 2070-к не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Також помилковими є висновки суду з приводу відсутності у відповідача можливості обирати, звільняти чи не звільняти працівника, який має негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності. Судом не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.10.2019 в справі № 401/1745/16-ц, від 16.06.2021 в справі № 328/29/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 в справі № 818/1688/16. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції належним чином з`ясував всі обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку про те, що покладення обв`язку на відповідача відшкодувати завдану державі шкоду є безпідставним, оскільки останній, підписуючи наказ про звільнення лише виконав вимоги закону за наявності негативного висновку оцінювання державного службовця та не мав можливості не підписувати цей наказ. Службове оцінювання ОСОБА_2 , при проведенні якого було допущено ряд порушень, які, в свою чергу, мали наслідком скасування результатів оцінювання, відповідач не проводив, результатів такого оцінювання не затверджував. В рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в справі № 560/157/20 суд дійшов висновку про поновлення державного службовця на роботі саме у зв`язку з порушення процедури оцінювання, а наказ про звільнення був скасований судом виключно внаслідок визнання протиправним та скасування наказу про затвердження результатів оцінювання, який підписаний не відповідачем, а іншою особою. Представник Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до суду апеляційної інстанції не прибув, надано письмові пояснення щодо апеляційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, яку просять задовольнити та розглядати справу за відсутності представника Міністерства ( т.2 а.с.138-142). Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що підставою для задоволення позову в справі № 560/157/20 стало саме порушення процедури оцінювання державного службовця. Наказ № 2070-к від 09.12.2019 про звільнення ОСОБА_2 був скасований виключно внаслідок визнання протиправним та скасування наказу про затвердження результатів оцінювання, який підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Відповідач, будучи керівником державного органу та підписуючи наказ про звільнення ОСОБА_2 , лише виконав вимоги закону за наявності негативного висновку оцінювання державного службовця і не мав можливості цей наказ не підписувати. До завдання державі матеріальної шкоди призвело саме допущення ряду порушень під час проведення службового оцінювання ОСОБА_2 , які, в свою чергу, мали наслідком скасування результатів оцінювання. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційних скарг за наступних мотивів. Судом встановлено, що наказом Державної служби з безпеки на транспорті № 2070-к від 09 грудня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_2 », ОСОБА_2 , начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області, було звільнено із займаної посади у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Підставою для звільнення зазначено наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2019 № 2044-к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», у 2019 році». Наказ про звільнення підписано відповідачем ОСОБА_1 (т.1 а.с. 27). Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 2044-к від 02 грудня 2019 року, затверджено висновки щодо оцінювання державних службовців, в тому числі й ОСОБА_2 . Наказ підписаний в.о. Голови Служби В`ячеславом Дідківським. Сам висновок містить оцінку ОСОБА_2 як негативну ( т.1 а.с. 85-86). Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 1340?к від 20 серпня 2020 року, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в справі № 560/157/20, скасовані накази Державної служби України з безпеки на транспорті № 2044-к від 02 грудня 2019 року «Про затвердження висновку…» в частині затвердження висновку щодо ОСОБА_2 та № 2070-к від 09 грудня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_2 » . Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області з 11 грудня 2019 року, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць ( т.1 а.с. 28). Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 2112-к від 15 грудня 2020 року, на підставі судових рішень, зобов`язано Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку здійснити виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 грудня 2019 року по 30 липня 2020 року в розмірі 95 480, 98 грн., з врахування наказу № 1340-к від 20 серпня 2020 року ( т.1 а.с. 29). Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідно до ч.2, 3 ст. 80 Закону України «Про державну службу» держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: державного службовця, який заподіяв шкоду; посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю. Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше. Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. Так, з наказу Державної служби з безпеки на транспорті № 2070-к від 09 грудня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_2 », який підписаний відповідачем ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (ч.5 ст. 87 Закону України «Про державну службу»). Відповідно до ч.3-6 ст. 44 Закону України «Про державну службу» оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В",здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення). Отже, державний службовець ОСОБА_2 був звільнений у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в справі № 560/157/20 позов ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування висновку щодо його оцінювання, наказів задоволено: визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті у частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано наказ № 2044-к від 02.12.2019 у частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано наказ № 2070-к від 09.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновлено ОСОБА_2 на раніше займаній посаді та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 95 480 гривень 98 копійок ( т.1 а.с. 46-57). Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року вказане рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в справі № 560/157/20 залишено без змін. Постанова набрала законної сили ( т.1 а.с. 40-45). Оскільки предметом розгляду у цій справі є відшкодування шкоди у порядку регресу, в цій справі не підлягає вирішенню питання щодо правомірності дій ОСОБА_1 щодо звільнення ОСОБА_2 та оцінка законності наказу № 2070-к від 09.12.2019, підписаного ОСОБА_4 , була здійснена адміністративним судом у справі № 560/157/20. Проте, зі змісту п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, ст. 237 КЗпП України, ч. 3 ст. 80 Закону України «Про державну службу» вбачається, що для покладення на службову особу обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу у зв`язку з незаконним звільненням працівника, обов`язковою умовою є наявність вини службової особи у незаконному звільненні, незалежно від форми вини. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Проте, позивачем не надано доказів вини ОСОБА_1 у незаконному звільненні ОСОБА_2 . Так, в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року в справі № 560/157/20, судом встановлено, що процедура проведення щорічного оцінювання стосовно ОСОБА_2 була порушена, виставлений середній бал не узгоджується з реальними показниками роботи позивача, тому висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги, в т.ч. про скасування наказу № 2070-к від 09.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлення ОСОБА_2 на посаді, які фактично є похідними вимогами внаслідок встановлення протиправності висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності. Також в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року в справі № 560/157/20, судом встановлено, що негативний висновок щодо оцінювання результатів службовою діяльності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби, тому таке рішення повинно відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття. Отже, із вищевказаних судових рішень вбачається, що підставою поновлення ОСОБА_2 на раніше займаній посаді стало порушення процедури проведення щорічного оцінювання стосовно останнього. Скасування наказу № 2070-к від 09.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_2 » є похідним внаслідок встановлення протиправності висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності. З матеріалів справи вбачається, що оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 не здійснювалось відповідачем ОСОБА_4 . Також наказ № 2044-к від 02.12.2019 про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців підписаний в.о. Голови В`ячеславом Дідківськім. Адміністративним судом в справі № 560/157/20 не встановлено вини ОСОБА_4 в незаконному звільненні ОСОБА_2 , а також причинного зв`язку між прийняттям ОСОБА_4 наказу про звільнення та незаконним звільненням ОСОБА_2 . Судом першої інстанції правильно зазначено, що норма Закону України «Про державну службу» про звільнення державного службовця зі служби у разі отримання ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, є імперативною. Отож, прийняття ОСОБА_4 наказу про звільнення ОСОБА_2 за наявності негативного висновку оцінювання службової діяльності, не знаходилось у межах його дискреційних повноважень. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на ОСОБА_4 не може бути покладена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди завданої оплатою вимушеного прогулу, оскільки наказ № 2070-к від 09.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_2 » фактично є похідним від наказу № 2044-к від 02 грудня 2019 року, яким затверджено висновки щодо оцінювання державних службовців, та прийнятий відповідачем на виконання вимог ч. 6 ст. 44 Закону України «Про державну службу», що встановлено судовими рішеннями в адміністративній справі № 560/157/20. А в матеріалах справи відсутні докази незаконних дій ОСОБА_4 у звільненні ОСОБА_2 , а також вини відповідача у незаконному звільненні державного службовця, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, ст. 237 КЗпП України, ч. 3 ст. 80 Закону України «Про державну службу» є обов`язковою умовою для покладення на службову особу обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу у зв`язку з незаконним звільненням працівника. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що саме по собі підписання ОСОБА_1 наказу про звільнення, який визнаний судовим рішення незаконним, є підставою для покладення на нього відповідальність у вигляді відшкодування шкоди завданої оплатою вимушеного прогулу, оскільки, як зазначалось, позивачем не надано доказів вини ОСОБА_1 у незаконному звільненні державного службовця. Посилання апеляційних скарг на те, що в цій справі не є предметом доказування незаконність наказу № 2070-к від 09.12.2019 та суд не повинен надавати оцінку правомірності дій відповідача, оскільки вказане було предметом розгляду в адміністративній справі, є обґрунтованим. Так, в цій справі предметом розгляду є лише відшкодування шкоди у порядку регресу, тому позивачем повинні бути надані докази наявності підстав для такого відшкодування, а саме наявності вини відповідача у незаконному звільненні працівника. Проте, в судових рішеннях в адміністративній справі № 560/157/20, на які позивач посилається як на підставу позову, судом не встановлено вини ОСОБА_1 та того, що його дії були неправомірними, а навпаки, останній діяв на виконання вимог закону, але оскільки, прийнятий ним наказ фактично є похідним, то внаслідок визнання судом незаконності підстави прийняття цього наказу, він також скасований судом. Твердження апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті про те, що судом першої інстанції здійснено вибірковий аналіз судових рішень в адміністративній справі № 560/157/20, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури про те, що ОСОБА_1 міг обирати, звільняти чи не звільняти працівника, який має негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності, є неприйнятними та суперечить нормам Закону України «Про державну службу», оскільки як зазначалось, норми ч. 6 ст. 44, п. 3 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» є імперативними. Крім того, посилання заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п. 49 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, відповідач мав право скасувати Висновок у частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки п. 49 вказаного Порядку передбачає скасування висновку суб`єктом призначення тільки у разі оскарження такого висновку державним службовцем у порядку статті 11 Закону України "Про державну службу". Проте, ОСОБА_2 не оскаржував такий висновок керівнику державної служби, а скористався правом оскарження висновку до суду. Також колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на те, що судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.10.2019 в справі № 401/1745/16-ц, від 16.06.2021 в справі № 328/29/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 в справі № 818/1688/16, оскільки обставини у справі, що переглядається, та у зазначених прокурором справах не є подібними. Так, у справі № 401/1745/16-ц, на яку посилається прокурор, була встановлена вина відповідача у незаконному звільненні працівника та причинний зв`язок між прийнятим рішенням про звільнення та незаконним звільненням. Крім того, у вказаній справі заявлялись позовні вимоги про відшкодування шкоди підприємству, завдану затримкою виконанням рішення суду про поновлення на роботі, на підставі ст.. 237 КЗпП України. Проте, у вказаних вимогах апеляційним судом було відмовлено, з чим погодився Верховний Суд, у зв`язку з відсутністю вини відповідача у затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, а отже і обов`язку відшкодувати шкоду підприємству, завдану затримкою виконанням рішення суду про поновлення на роботі. У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 в справі № 328/29/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 в справі № 818/1688/16, на які посилається прокурор, не розглядались позовні вимоги по суті, а вирішувалось питання предметної юрисдикції. Інших належних, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки в задоволенні позову в цій справі відмовлено через його необґрунтованість, суд не розглядає подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, адже така давність може бути застосована лише до тих позовних вимог, які судом визнані обґрунтованими Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційні скарги у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті, заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 рокув цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 червня 2023 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: С.В. Маловічко І.В. Кочеткова