Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9820/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9820/20 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Собківа Я.М. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Василенко Ю.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського професійного будівельного ліцею на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Київського професійного будівельного ліцею про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київського професійного будівельного ліцею про застосування заходів реагування, в якому просив: - застосувати заходів реагування, а саме у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі навчального корпусу та гуртожитку Київського професійного будівельного ліцею, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Горлівська, 220 у Дарницькому районі, до повного усунення порушень зазначених в акті перевірки, шляхом відключення джерел електроживлення та накладення печаток на розподільчі електрощити. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київський професійний будівельний ліцей звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 18 березня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 11281, Київським професійним будівельним ліцеєм подано клопотання про розгляд справи апеляційним судом в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в якому наголошує, що з метою повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин даної справи, вважає за необхідне проводити судове засідання з викликом та участю сторін, втім, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Апеляційна скарга Київського професійного будівельного ліцею містить клопотання про розгляд справи за участю його представника. Втім, відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні. Разом з тим, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18, відповідно до якої бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників. Крім того, з 19 2021 . «» , . 22 березня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 11670, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує на необхідності застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.02.2018 року у справі № 823/589/16, від 23.04.2020 року у справі № 812/1262/18, від 29.10.2020 року № 520/11608/19 тощо, крім того зазначає, що на час розгляду справи в суді першої інстанції 11 порушень, зазначені в приписі так і не були усунуті. 29 березня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 12616, відповідачем подано додаткові пояснення по справі, в яких відповідач наголошує на необхідності задоволення вимог апеляційної скарги, зазначає, що в межах спірних правовідносин необхідне проведення експертизи, з метою встановлення, чи створюють неусунуті відповідачем порушення небезпеку для життя та здоров`я людей. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі доказів усунення усіх порушень, встановлених у акті перевірки від 17.02.2020 року №166 Київським професійним будівельним ліцеєм не надано, більше того, згідно Акту від 01.10.2020 року № 360 на час проведення перевірки, неусунутими є 11 порушень, порушення, вказані в акті перевірки не є формальними, вони створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та з наказу №88, Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві доручено провести позапланову перевірку Київського професійного будівельного ліцею, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Горлівська, 220 у Дарницькому районі щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. На підставі наказу №88, видано посвідчення від 03.02.2020 року №1343 на проведення перевірки Київського професійного будівельного ліцею, розташованого за адресою: м.Київ, вулиця Горлівська, 220 у Дарницькому районі. На виконання наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві №88 у період з 04 лютого 2020 року по 17 лютого 2020 року, головним інспектором відділу ЗНС Дарницького РУ ГУ ДСНС України у м.Києві Запорожцем В.В., було здійснено перевірку додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативно-правових документів у сфері техногенної та пожежної безпеки Київським професійним будівельним ліцеєм. За результатами перевірки було складено акт від 17.02.2020 року №166, який складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Примірник акту від 17.02.2020 року №166 отримала відповідальна особа Київського професійного будівельного ліцею 17.02.2020 року, про що зроблено відповідну відмітку в Акті перевірки. Актом від 17.02.2020 року №166 було зафіксовано 29 порушень та встановлено, що об`єкт перевірки - Київський професійний будівельний ліцей за вказаною адресою функціонує з порушеннями правил та норм пожежної і техногенної безпеки, а саме: - двері підсобних приміщень, електрощитових не виконі протипожежними з меженю вогнестійкості не менше ЕІ 30 відповідно до ДБН В.1.1-7-2016; - система автоматичної пожежної сигналізації знаходиться в непрацездатному стані; - не проведено технічне обслуговування наявних первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників); - приміщення будівлі не забезпечені нормативною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками); - пожежні крани не перевірені на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів у журналі обліку технічного обслуговування; - пожежні крани не укомплектовані пожежними рукавами однакового з ними діаметра та стволами, а також важелями для полегшення відкривання вентиля стволами та рукавами; - пожежні крани розміщені не вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання; - не проведено випробування зовнішнього протипожежного водопостачання на тиск та витрату води з оформленням акта; - на повітроводах загально обмінної вентиляції в місцях перетинання ними протипожежних перешкод не влаштовані пристрої проти поширення вогню; - не встановлено систему автоматичного відключення вентиляції в разіспрацювання автоматичної пожежної сигналізації; - для гасіння пожеж при загоранні жиру в зонах з кухонним обладнанням не встановлені модульні системи локального пожежогасіння, спеціалізовані для такого виду загорань; - допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі; - не надано акт проведення схованих робіт на прокладання електропроводки під підвісними стелями; - з`єднання, відгалудження та окінцьовання жил проводів і кабелів і приміщеннях будівлі не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів; - електричні розетки встановлені на горючій основі без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити електроприладу на 1 см з кожного боку; - відгалужувальні та з`єднувальні коробки не закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів; - електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінільного струму апарата захисту; - не проведено перевірку захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блисковкозахисту будівель і споруд»; - допускання користування пошкодженою електророзеткою; - висота дверей на шляхах евакуації менше 2-х метрів; - ширина дверей з приміщень менше 0,8 метру; - двері сходових клітин не обладнані пристроями для самозачищення з ущільненням в притрорах; - на евакуаційних виходах з приміщень влаштовані пороги висотою більше 0,025 метра; - шляхи евакуації захаращені матеріальними цінностями; - на коридорах гуртожитку влаштовано перегородки, що перекривають світлові розширення; - на 1-му та 3-му поверхах гуртожитку заблоковано запасні евакуаційні виходи; - з вікон сходових кліток гуртожитку знято пристрої для їх відчинення; - допускається зачинення дверей запасних евакуаційних виходів на замки, що відчиняються ключем, під час перебування людей у приміщеннях; - не надано підтвердження проходження керівником та уповноваженими посадовими особами навчання на курсах цивільного захисту. Виявлення вказаних порушень відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності визначає Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403-VI (далі - Кодекс №5403-VI). У свою чергу, статтею 55 Кодексу №5403-VI передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини 1 якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (частина 2 статті 55 Кодексу №5403-V). Відповідно до статті 8 Закону України від 13.05.1999 №651-XIV «Про загальну середню освіту» (далі - Закон №651-XIV, чинний на час проведення перевірки) заклад загальної середньої освіти - це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти. Статтею 38 Закону №651-XIV визначено, що саме заклад загальної середньої освіти охороняє життя і здоров`я учнів (вихованців), педагогічних та інших працівників закладу. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V). Частиною 4 статті 4 Закону №877-V передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами. Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Частиною 7 статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. У свою чергу, частина 1 статті 67 Кодексу №5403-VI передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до частин 1, 2 статті 68 Кодексу №5403-VI посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Положеннями частини першої статті 70 КЦЗ встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2. ст. 70 КЦЗ). Водночас, відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зупинення експлуатації приміщень є заходом, який застосовується за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності. Відповідно до пункту 25 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків. Відповідно до підпункту 4.3.7 пункту 4.3 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Згідно з вимогами пункту 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Отже, законодавець відносить пожежі до надзвичайних ситуацій та пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Тобто, загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або які підвищують ризик розвитку пожеж. Поряд з цим, вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №809/443/16 (адміністративне провадження №К/9901/36946/18). Так, належним доказом усунення порушення є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, проте такого Акту матеріали справи не містять, натомість, відповідно до наявних матеріалів справи вбачається наявність порушень, які є суттєвими та не усунуті відповідачем, кожне з яких навіть саме по собі створює очевидну загрозу життю та здоров`ю людей, а їх сукупність вказує на високий ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування. Так, як встановлено судом першої інстанції та зазначено самим апелянтом в апеляційній скарзі, відповідачем було усунуто 18 (вісімнадцять) порушень, зазначених в акті від 17.02.2020 року№166, та на теперішній час відповідачем не усунуто лише 11 правопорушень, які, на переконання відповідача не створюють реальної загрози життю людей. Втім, колегія суддів наголошує, що згідно позаплановою перевіркою приміщень відповідача за вказаною вище адресою, за результатами якої складено акт від 01.10.2020 року №360, встановлено, що на час проведення перевірки є неусунутими 11 порушень, а саме: - двері підсобних приміщень, електрощитових не виконі протипожежними з меженю вогнестійкості не менше ЕІ 30 відповідно до ДБН В.1.1-7-2016; - пожежні крани не укомплектовані пожежними рукавами однакового з ними діаметра та стволами, а також важелями для полегшення відкривання вентиля стволами та рукавами; - пожежні крани розміщені не вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання; - на повітроводах загально обмінної вентиляції в місцях перетинання ними протипожежних перешкод не влаштовані пристрої проти поширення вогню; - не встановлено систему автоматичного відключення вентиляції в разі спрацювання автоматичної пожежної сигналізації; - для гасіння пожеж при загоранні жиру в зонах з кухонним обладнанням не встановлені модульні системи локального пожежогасіння, спеціалізовані для такого виду загорань; - допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі; - не проведено перевірку захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блисковкозахисту будівель і споруд»; - висота дверей на шляхах евакуації менше 2-х метрів; - ширина дверей з приміщень менше 0,8 метру; - на коридорах гуртожитку влаштовано перегородки, що перекривають світлові розширення (кармани). Примірник акту від 01.10.2020 року №360 отримала відповідальна особа Київського професійного будівельного ліцею 01.10.2020 року, про що зроблено відповідну відмітку в акті перевірки. З огляду на викладене, відповідачем підтверджено, що як на момент звернення позивача із даним позовом, так і на момент розгляд даної справи апеляційним судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували усунення усіх виявлених порушень вимог пожежної безпеки, що стали підставою для звернення Головного управління ДСНС у м. Києва до суду для застосування заходів реагування. На переконання колегії суддів, порушення які відповідачем фактично не усунуто, не є формальними, а є такими, що створюють реальну загрозу для життя і здоров`я людей. Існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №823/589/16 (адміністративне провадження №К/9901/30861/18). Апелянтом, наголошено, що останній фінансується за рахунок коштів міського бюджету, який є обмеженим, проте такі доводи, на переконання колегії суддів є недостатніми, адже свідчать про спробу вирішити спірні питання, однак лише наміри по обладнанню приміщень системами протипожежного захисту не є доказом усунення порушення вимог протипожежної безпеки, що свідчить про існування загрози життю та здоров`ю людей. Верховний Суд у п. 28 постанови від 10.10.2019 року у справі №320/5849/18 зазначив, що наявність порушення вимог протипожежної безпеки не вважається усунутим лише за умови розгляду можливості щодо такого усунення (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84899742). Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 33-35 постанови Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі №826/7292/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84987953). Як вірно зазначено судом першої інстанції, не усунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають: - на забезпечення безпеки роботи комплексу, безпеки його працівників, відвідувачів у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; - на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; - на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації. При збереженні таких умов для працівників та відвідувачів комплексу існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров`ю. Отже, характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними. В апеляційній скарзі відповідачем також вказано, що судом першої інстанції помилково не було призначено експертизу для об`єктивного з`ясування того, чи створюють не усуненні порушення небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей, проте такі доводи, на переконання колегії суддів є недоцільними, з огляду на те, що Акт перевірки складається посадовими особами відповідача, які володіють спеціальними знаннями, є дипломованими фахівцями у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, ризик настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності, зазначається згідно з формою визначення таких ризиків (із посиланням на конкретні абз., п., ч. вимог законодавства, які таким суб`єктом господарювання порушені) та власне, відображається в Акті перевірки. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київського професійного будівельного ліцею - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київського професійного будівельного ліцею - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.М.Собків Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 30 березня 2021 року.