Постанова 4854 № 420/3219/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3219/20 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Кравця О.О., - Зуєвої Л.Є.. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Латій Олени Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: 13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу № 23 о/с Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06 січня 2017 року стосовно звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; визнання протиправним та скасування наказу № 3062 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06 грудня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області стосовно звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; поновлення з 7 січня 2017 року на службі в поліції та на посаді начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 або на рівнозначній посаді; стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 12 місяців, в загальній сумі 115010,53 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Латій Олена Вікторівна звернулась до суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вказує, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що дисциплінарне стягнення та звільнення ОСОБА_1 було здійснено в зв`язку з оголошенням останньому підозри та взяття під варту, що сприйнято керівництвом ГУНП в Одеській області як надзвичайна подія. Апелянт вважає, що хоча в самих наказах, що оскаржуються, відповідне формулювання звільнення в зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності відсутнє, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення має безпосередньо причинно-наслідковий зв`язок з притягненням його до кримінальної відповідальності. На думку апелянта, звернення до суду з вимогами про скасування наказів про притягнення до відповідальності, звільнення зі служби та поновлення на роботі не було б ефективним способом захисту до його повної реабілітації в кримінальному провадженні, що унеможливлювало на той час відновлення його трудових прав. Крім того, апелянт вказує, що факт пропуску строку позовної давності стороною позивача не заперечується, при цьому у задоволенні відповідного клопотання про поновлення строку звернення судом не відмовлено, рішення з цього приводу взагалі судом першої інстанції не прийнято. Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву подано до суду лише 11.04.2020 року, тобто більше ніж через три роки після того, як позивачу достовірно було відомо про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та подальшу реалізацію вказаного дисциплінарного стягнення, при цьому підстави, вказані позивачем не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч. 3 ст. 122 КАС України). Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України). Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. З аналізу вказаних законодавчих норм вбачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу звільнення з публічної служби, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи вбачається, що ГУ НП в Одеській області листом № 7236 від 13.12.2016 року на адресу начальника ОСІ УДДВП в Одеській області направлено копію наказу ГУ НП в Одеській області від 06.12.2016 року № 3062 для ознайомлення ОСОБА_1 (а.с. 216 т. 2). Листом від 28.12.2016 року Одеською установою виконання покарань (№ 21) Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області до ГУ НП в Одеській області повернуто розписку ОСОБА_1 про вручення йому копії наказу. Згідно наданої розписки копія наказу вручена позивачу 26.12.2016 року (а.с. 217-218 т. 2). Також в матеріалах справи наявна копія припису від 24.02.2017 № 34-1143, виданого капітану поліції ОСОБА_1 , який з 01 березня 2009 року до 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07 листопада 2015 року по 06 грудня 2016 року проходив службу в Національній поліції та наказом ГУНП в Одеській області від 06 грудня 2016 року № 3062 о/с звільнений у запас Збройних Сил за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію», який містить відмітку позивача, ОСОБА_1 , про отримання трудової книжки НОМЕР_1 , витягу з наказу та припису до РВК - 24.02.2017 року (а.с. 219 т. 2). Також, в наданій позивачем до суду копії трудової книжки НОМЕР_1 , міститься запис № 11 від 06.01.2017 року - звільнений зі служби в Національній поліції, підстава - наказ ГУНП № 23о/с від 06.01.2017 року (а.с. 30 т. 1). Отже, позивачу достовірно було відомо про звільнення його зі служби в поліції в лютому 2017 року. Крім того, з наданої до суду копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вбачається, що 11.04.2017 року до неї внесено запис № 12 - прийнято на посаду юрисконсульта філії «Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» (а.с. 30 т. 1). Тобто, позивачу, ОСОБА_1 , при оформленні на роботу 11.04.2017 року було достеменно відомо про прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06 січня 2017 року № 23 о/с та його звільнення з посади начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачу у лютому 2017 року було достовірно відомо, що внаслідок накладення на нього дисциплінарного стягнення його було звільнено, місячний строк звернення до суду був пропущений позивачем. Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Так, в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду апелянт зазначає про неможливість звернення до суду до набрання законної сили ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2019 року, якою закрито об`єднане кримінальне провадження № 4201616101000062 в частині обвинувачення ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2020 року. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач звільнений з органів поліції не у зв`язку із здійсненням відносно нього кримінального провадження, а у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Колегія суддів зазначає, що один і той самий проступок може бути підставою для різних видів юридичної відповідальності, однією з яких є дисциплінарна. З огляду на наведене правове регулювання, вчинення кримінального правопорушення може бути підставою для службового розслідування і застосування заходів дисциплінарного впливу не ставиться у залежність від того, чи притягнута особа, зокрема, до кримінальної відповідальності. Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції. Закриття кримінального провадження у зв`язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді свідчить про наявність підстав для закриття кримінального провадження, однак не відсутність складу дисциплінарного проступку. Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17, від 24 вересня 2020 року (справа № 420/602/19). Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта, що звернення до суду з вимогами про скасування наказів про притягнення до відповідальності, звільнення зі служби та поновлення на роботі не було б ефективним способом захисту до його повної реабілітації в кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів зазначає, що якщо позивач пов`язував його звільнення із повідомленням про підозру у межах кримінального провадження та подальшим судовим розглядом справи №501/1955/16-к, позивач не був позбавлений права звернутись до суду у межах встановленого законом строку, а в подальшому заявити відповідне клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішення по справі №501/1955/16-к. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказані позивачем обставини не є об`єктивно непереборними, залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є залишення адміністративного позову без розгляду. При цьому, як вже було зазначено, згідно положень ч. 3 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції наділений процесуальним правом залишити позовну заяву без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суд першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Латій Олени Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року - залишити без задоволення. Ухвалу від 03 лютого 2021 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва