Ухвала КЦС ВС № 2-395/11

Ухвала 25 березня 2021 року м. Київ справа № 2-395/11 провадження № 61-3786ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала справа за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку. Рішенням від 05 квітня 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» земельною ділянкою загальною площею 583, 1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360, 6 м. кв. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» загальною площею 583, 1 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 280,00 грн судового збору. З 09 жовтня 2020 року у суді на розгляді перебуває заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку. Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. 16 грудня 2020 року адвокат Пшевлоцький Ю. М. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (в порядку забезпечення), якою просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа від 09 листопада 2020 року у справі № 2-395/11, виданого Шевченківським районним судом м. Львова до часу набрання законної сили судовим рішенням по суті за наслідком розгляду Заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 05 квітня 2017 року Шевченківського районного суду м. Львова в справі № 2-395/11. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2020 року у задоволенні заяви адвоката Пшевлоцький Ю. М. в інтересах ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (в порядку забезпечення) у цивільній справі 2-395/11 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року в справі за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку, відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою представник ОСОБА_1 - Пшевлоцький Ю. М. , оскаржив її в апеляційному порядку. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Пшевлоцького Ю. М. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2020 року повернуто скаржнику. Роз`яснено апелянту, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Цивільну справу за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку повернуто до Шевченківського районного суду м. Львова. 05 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року отримано поштою 22 лютого 2021 року, що підтверджено належними доказами. Зважаючи на те, що касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня ознайомлення заявника із оскарженою постановою суду апеляційної інстанції та строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити. В касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Звертаючись із апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в зупиненні стягнення на підставі виконавчого документа, а клопотання задовольнити. Статтею 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Наведене дає підстави для висновку про те, що законом передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, при цьому, у разі оскарження ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена переліком, для апеляційного суду також діє імперативна норма, яка передбачає повернення апеляційної скарги. В переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня ухвала про відмову в зупиненні стягнення на підставі виконавчого документа, відтак така не може бути предметом окремого оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частини другої статті 353 ЦПК України). Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд виходячи і з положень статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України, зауважив, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами як захід забезпечення позову виключно в межах розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів нотаріусів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 359 ЦПК України, ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Положеннями статті 359 ЦПК України не заборонено оформлення протокольної ухвали окремим документом. Разом із тим, така ухвала відповідно до статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук