Постанова 4811 № 2-395/11

Справа № 2-395/11 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/355/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І. з участю прокурора Бучко Р.В., представника Міністерства оборони України Мазура Ю.Г., представника ДП МОУ «ЛЗЗК» Кузнецова В.О., представників відповідачки Ломаківського Ю.В. та Пшевлоцького Ю.М., представника третьої особи Зубашевського Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних коснструкцій", в особі голови комісії з припинення Паланійчука А.В. на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року в складі судді Невойта П.С. в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у справі за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку,- встановив: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 у справі №2-395/11 за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Підставами для звернення із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 року у справі №2-395/11 відповідачка вказала обставини, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №2а-11305/10/1370, якою Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження в адміністративній справі № 2а-11305/10/1370 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства Оборони України в особі державного підприємства МО України «Львівський завод збірних конструкцій» до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними. При цьому, оскільки рішення у цивільній справі № 2-395/11 базувалося на висновках судів в адміністративній справі № 2а-11305/10/1370 (рішення в яких були скасовані 30.09.2020 Верховним Судом), наявні підстави для його перегляду за нововиявленими обставинами. Крім цього, рішення у цивільній справі № 2-395/11 мотивоване фактом визнання в адміністративній справі №2а-11305/10/1370 протиправними дій ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» щодо реєстрації ангару як нерухомості з видачею реєстраційного посвідчення на нерухомість (що за висновком суду свідчить про самовільне зайняття відповідним рухомим майном територію позивача), зважаючи на актуальне скасування відповідних рішень у такій адміністративній справі, це є підставою для скасування й рішення суду у цивільній справі №2-395/11. Вважає, що вирішуючи питання про перегляд судового рішення у цивільній справі №2-395/11, наявні всі підстави для ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки на даний час відсутнє будь яке рішення (в т.ч. суду), яким би була скасована реєстрація ангару як об`єкта нерухомості, необхідно констатувати, що цей об`єкт (ангар) є нерухомістю (спорудою), що визнано державою через здійснення компетентними органами відповідної реєстрації такого майна як нерухомості та реєстрації речових прав на таке нерухоме майно. Також наголошує на тому, що чинне законодавство України ґрунтується на принципі єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані, відповідно до якого саме земельна ділянка повинна слідувати за нерухомістю. Таким чином, та обставина що власникові ангару (нерухомості) не належать права на землю під ним, не є підставою для його демонтажу чи знищення в інший спосіб, а навпаки, права на цю землю в силу зазначеного вище принципу повинні слідувати за таким об`єктом (ангаром). Крім цього, звертає увагу на постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 у справі № 466/8559/20, якою рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.09.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації за Українсько-Канадським спільним підприємством «КОRОNЕХ» права власності на ангар загальною площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - ангар площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Українсько-Канадським спільним підприємством «КОRОNЕХ» від 19.11.1996 року (реєстраційний запис під номером 793 у реєстровій книзі №2), за Фірмою «STANEX RORFT S.L.» від 10.07.1998 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» від 07.11.2002 року та за ОСОБА_1 від 14.07.2008 року. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у цій же справі, касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.09.2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 в частині вирішення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», скасовано, позов прокурора в цій частині залишено без розгляду; постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 в частині вирішення позовних вимог заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без змін. Зазначені у відповідних судових рішеннях обставини, на думку заявниці, підтверджують факт існування її майнових/речових прав на ангар загальною площею 360,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відтак і прав щодо земельної ділянки, на якій зазначений об`єкт розташований. Просила заяву задовольнити. Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 року в справі за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку задоволено. Скасовано за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 року в справі №2-395/11 за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку. Ухвалено нове рішення. В задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 м.кв. та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 583,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 відмовлено повністю. Рішення суду оскаржили Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону та ДП Міністерства оборони України "Львівський завод збірних коснструкцій", в особі голови комісії з припинення Паланійчука А.В. В апеляційній скарзі Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону зазначено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та всупереч практики застосування Верховним Судом норм права у подібних відносинах. Зокрема, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подано через три з половиною роки після нібито настання підстав для подання такої заяви. Так, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017, а не 29.10.2020, як зазначено у заяві. При цьому, про скасування такої постанови заявниці було достеменно відомо, оскільки участь у судовому засідання приймали її представники, тому заявниця безпідставно пропустила строк на звернення із заявою. У цьому контексті покликається на принцип правової визначеності, слідуючи якому жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Враховуючи наведене, заява не підлягала задоволенню. Крім цього, зазначає, що підставою для подання позову у цій справі, як і задоволення такого, не була постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, як і обставини, що були встановлені у ході її розгляду, оскільки на момент подання позову такої постанови не існувало та навіть не було подано позовної заяви. Покликається на судову практику щодо невідповідності вимогам закону рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування. Таким чином, для суду що розглядав даний спір немає значення факт визнання чи невизнання неправомірними дій БТІ, так само, як і немає значення факт скасування чи не скасування реєстраційного посвідчення №

793. Приймаючи рішення, суд не послався на факт скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, а фактично заново надав оцінку наявним у справі доказам чим порушив ст. 423 ЦПК України. Враховуючи наведене, посилання суду на преюдиційні факти, встановлені у справі №2а-11305/10/1370, є безпідставним. Вважає, що ухвалюючи у справі первинне рішення Шевченківський районний суд м. Львова, з яким погодилися апеляційний та касаційний суди, дійшов обґрунтованого висновку про самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки ДП МОУ «ЛЗЗК». Звертає увагу, що сам по собі факт правомірності реєстрації права власності на нерухоме майно не є доказом того, що особа, яка дійсно на законних підставах володіє таким майном, «автоматично» правомірно займає земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, оскільки мова йде про землі оборони, які наділені особливим статусом. При цьому, розглядаючи справу, суд не досліджував правову природу ангару та не встановлював, чи належав ангар до військового майна. Вважає, що посилання на постанову апеляційного суду від 12.05.2022 у справі №466/8559/20 є неспроможним, оскільки Верховний Суд у мотивувальній частині постанови від 20.11.2019 у справі № 2-395/11 зазначив про наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 2а-11305/10/1370, що не є підставою для скасування оскаржуваних рішень на підставі ст. 411, 412 ЦПК України. Таким чином, касаційний суд самостійно надав оцінку фактично усім доводам ОСОБА_1 , викладеним у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами та дійшов висновку про їх неспроможність. Також зазначає, що ухвалою від 26.10.2022 суд безпідставно відсторонив від участі у засіданнях у даній справі прокурора. Покликається на обставини та норми матеріального закону щодо участі прокурора у даній справі. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року та залишити таке без змін. Стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору. В апеляційній скарзі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що відсутній преюдиційний зв`язок у даній справі із провадженням у справі № 2а-11305/10/1370, оскільки встановлені обставини стосовно того, що органи БТІ вправі були здійснювати державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна, не мають значення для цієї справи № 2-395/11. При цьому, покликання на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 04.12.2018 справа № 910/18560/19 не є релевантними для спірних правовідносин, оскільки такі не стосуються єдності юридичної долі земельної ділянки та будь якої розташованої на ній будівлі або споруди, а єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, яка належить до військового майна, при цьому суди не встановили, що ангар належав до військового майна. Крім цього, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі № 2а-11305/10/1370, скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2018, а не постановою Верховного Суду від 30.09.2020, якою насправді скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018. Крім цього, відповідні рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені після рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у справі № 2-395/11 про перегляд якого із заявою звернулася ОСОБА_1 . Вважає, що постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 2а-11305/10/1370 є новим доказом, а висновок суду викладений у постанові від 12.05.2022 у справі № 466/8559/20 стосовно того, що органи БТІ вправі були здійснювати державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна на підставі договору міни як правовстановлюючого документа, не мають значення для цієї справи. Зокрема, скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував ухвалене судове рішення скасованим або виходив із нього, хоча прямо і не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. При цьому, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що

мотивувальна частина рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 обгрунтована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі № 2а-11305/10/1370. Так, стосовно правильності висновків Шевченківського районного суду м. Львова викладених у рішенні від 05.04.2017, висловився і Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 2-395/11, якою таке рішення та ухвала апеляційного суду залишені без змін. При цьому, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 обгрунтоване саме встановленням факту самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки ДП МОУ «ЛЗЗК». Натомість, у постанові Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 у справі № 466/8559/20 суд надав оцінку правомірності реєстрації права власності на майно, яке знаходиться на такій. Поряд з цим, ухвалюючи оскаржуване рішення суд залишив поза увагою те, що сам по собі встановлений факт правомірності реєстрації права власності на нерухоме майно не є безумовним доказом того, що особа, яка, дійсно на законних підставах володіє таким майном, правомірно займає земельну ділянку, на якій розташоване таке майно. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі № 2а-11305/10/1370, скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2018, а не постановою Верховного Суду від 30.09.2020. Крім цього, ні постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2017, ні постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 не могли стати підставою для ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у даній справі, як і постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 2а-113-5/10/1370, якою скасовані ці судові рішення, оскільки є новим доказом. При цьому, докази які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Також зазначає, що ухвалою від 26.10.2022, суд безпідставно відсторонив від участі у засіданнях у даній справі прокурора. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року та залишити таке без змін. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 03.03.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на апеляційну скаргу ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», просить таку апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі. 07.03.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», у якому покликаючись на обставини справи, хронологію подій, а також відповідну судову практику, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 21.03.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, у якому покликаючись на обставини справи, хронологію подій, а також відповідну судову практику, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що скасування судового рішення (пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України) може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. При цьому, підставою скасування судового рішення може бути лише ухвалене судом судове рішення, а не рішення третейського суду або іншого державного органу. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди виходять із преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи, не вважаються нововиявленими обставинами зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Так, встановлюючи преюдиційний зв`язок даного провадження №2-395/11 та провадження по справі №2а-11305/10/1370 (пізніше - №466/8559/20), у межах якого постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 визнано протиправними дії обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м. що на АДРЕСА_3 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 №793 та скасовано реєстраційне посвідчення від 19.11.1996 №793, яким обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвало право приватної власності на приміщення ангару загальною площею 360.6 кв.м., що на АДРЕСА_3 , як на об`єкт нерухомого майна, оскільки договір №51 від 20.11.1995, на підставі якого здійснилася державна реєстрація складу із збірних металевих конструкцій, не відноситься до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, суд дійшов висновку про наявність підстав та необхідність скасування за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у справі № 2-395/11 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Зокрема, врахувавши судові рішення у відповідних справах та норми матеріального закону стосовно того, що набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, а також правові позиції касаційного суду з цього приводу, суд першої інстанції погодився з доводами відповідачки про те, що вимоги відчужувача нерухомості до набувача щодо демонтажу споруди з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, є неспроможними та суперечать нормам закону, тому відсутні і правові підстави для задоволення вимог позивача, оскільки відповідачка є власницею нерухомості (споруди ангару), що на даний час визнано та підтверджено в установленому законом порядку. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно із роз`ясненнями, наданими у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили за нововиявленими обставинами, є самостійною стадією цивільного процесу, в якій судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення. Питанню перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами присвячена ціла Глава 3 «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» Розділу 5 у ЦПК України. Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Порядок розгляду заяви визначений ст. 429 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. З матеріалів справи встановлено, що у березні 2009 року прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі ДП Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просив зобов`язати останню усунути перешкоди в користуванні державним підприємством Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" земельною ділянкою загальною площею 583,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 м.кв. та зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" загальною площею 583,1 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні державним підприємством Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" земельною ділянкою загальною площею 583,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 м.кв. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" загальною площею 583,1 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 1280 грн. судового збору. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2017 та постановою Верховного Суду від 20.11.2019. 29.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017, яку обґрунтовує обставинами, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №2а-11305/10/1370, а також у постанові Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 року у справі №466/8559/20, які, на її думку, підтверджують факт існування її майнових/речових прав на ангар загальною площею 360,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відтак і прав щодо земельної ділянки, на якій зазначений об`єкт розташований (т. 2 а.с. 215-224). У межах розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року визнано відсутність на здійснення представництва Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Міністерства оборони України у цивільній справі заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 року у справі № 2-395/11 за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку. При цьому, постановою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону - задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року, якою визнано відсутність на здійснення представництва Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Міністерства оборони України у цивільній справі заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 року у справі № 2-395/11 за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку скасовано. Таким чином, апеляційний суд констатував наявність достатніх підстав для участі прокурора у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017. Іншими словами, колегія суддів погодилася із вимогами апеляційної скарги прокурора про те, що доводи учасників справи стосовно неможливості здійснення представництва прокурором у цих правовідносинах були предметом дослідження касаційного суду, де серед іншого, касаційний суд зазначив, що у даній справі прокурор звернувся до суду з позовом не в інтересах ДП МОУ «ЛЗЗК», а в інтересах держави Міністерства оборони України в особі ДП МОУ «ЛЗЗК». Враховуючи наведене, доводи апеляційних скарг Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та ДП Міністерства оборони України "Львівський завод збірних коснструкцій", в особі голови комісії з припинення Паланійчука А.В., щодо безпідставного відсторонення судом першої інстанції, прокурора від участі у засіданнях у даній справі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таким обставинам надана правова оцінка у межах розгляду апеляційної скарги Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року (справа № 2-395/11, провадження № 22-ц/811/2941/22). Що стосується доводів апеляційної скарги прокуратури про те, що не допустивши прокурора до участі у справі, суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності учасника справи, який не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення, колегія суддів звертає увагу на те, що за правовим висновком, викладеним у п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії, що забезпечено апеляційним судом під час розгляду справи за апеляційними скаргами апелянтів. В свою чергу, вирішуючи питання про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення із підстав скасування судового рішення, яким було обґрунтоване ухвалене судове рішення, суди виходять із преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи (пункт 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»). Таким чином, виключною правовою проблемою у контексті розгляду даної справи на відповідній стадії є необхідність встановлення матеріально-правового зв`язку та фактів, у справах на які покликається ОСОБА_1 , як на підставу своєї заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду та значення таких для цієї справи. Так, із змісту мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у даній справі № 2-395/11 (вимоги у якій зводяться до усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку), дійсно вбачається, що таке обґрунтоване постановою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. у справі № 2а-11305/10/1370 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 року №793. Скасовано реєстраційне посвідчення від 19.11.1996 року №793, яким обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» зареєструвало право власності на приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 , як на об`єкт нерухомого майна. Зокрема, у постанові зазначено, що договір №51 від 20.11.1995 року, на підставі якого здійснилася державна реєстрація складу із збірних металевих конструкцій, не відноситься до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна. Враховуючи наведене та встановлюючи преюдиційний зв`язок справи №2-395/11 та справи №2а-11305/10/1370 (пізніше - № 466/8559/20), колегія суддів виходить із такого. У грудні 2010 року заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» звернувся до суду з адміністративним позовом до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м на АДРЕСА_1 , а також скасування реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року щодо реєстрації права власності на це майно. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 в справі №2а-11305/10/1370 у задоволенні позову відмовлено повністю. Як зазначалося вище, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 15.04.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначене дає підстави для беззаперечного висновку про те, що на час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у даній справі № 2-395/11 постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, якою, у тому числі таке обґрунтоване, була у законній силі, однак у подальшому така була скасована. В свою чергу, на новому розгляді, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 закрито провадження у справі № 2а-11305/10/1370 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа ОСОБА_1 в частині скасування реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 №

793. Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018, апеляційну скаргу Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" залишено без задоволення. В свою чергу, постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 касаційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року задоволено частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року змінено шляхом виключення з мотивувальної частини судових рішень посилання на право звернення до суду з цією вимогою в порядку господарського судочинства, зазначено про право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства. В решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року залишено без змін. Зазначене також беззаперечно свідчить про відсутність на відповідний час (2018 рік) висновків чи рішення суду про протиправність дій ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м на АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 року № 793, відтак чинність відповідного реєстраційного посвідчення, при цьому не спростовує наявність такого висновку на час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у № 2-395/11, яке ОСОБА_1 просить переглянути за нововиявленими обставинами, про що зазначалося вище. Крім цього, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у задоволенні позову військового прокурора в інтересах Міністерства оборони України та ДП МОУ «ЛЗЗК» до Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_1 про визнання щодо реєстрації ангару відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №2а-11305/10/1370- скасовано та винесено нову, якою позов задоволено. Визнано дії Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" протиправними щодо реєстрації ангару площею 360,6 м2 по АДРЕСА_1 , як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення № 793 від 19 листопада 1996 року. При цьому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року касаційні скарги Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 скасовано. Закрито провадження у справі за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій до Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Ухвалою Верхоного суду від 27.10.2020 заяву заступника військового прокурора Львівського гарнізону про направлення за встановленою юрисдикцією справи №2а-11305/10/1370 задоволено. Справу № 2а-11305/10/1370 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій до Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, третя особа ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними передано до Шевченківського районного суду міста Львова. Таким чином, дійсно лише постанова Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №2а-11305/10/1370 дає підстави для висновку про відсутність кінцевого судового рішення у адміністративній справі № 2а-11305/10/1370 щодо адміністративного позову Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентиризації та експертної оцінки", з участю третьої особи ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та скасування реєстраційного посвідчення, а відтак і відповідних висновків суду. Як вже зазначалося, 29.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 року у справі №2-395/11, тобто, протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що містило схожі висновки, що і рішення, яке було підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, а також було ухвалене при нових розглядах після скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, та не пізніше десяти років з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили. Враховуючи наведене, колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за новивиявленими обставинами подана у межах строків визначених процесуальним законом, а протилежні доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу. Після надіслання справи за встановленою юрисдикцією, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 03 вересня 2021 року, справа № 466/8559/20 позовні вимоги заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - задоволено повністю. Визнано незаконними дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації за Українсько- канадським спільним підприємством «Коронекс» права власності на ангар загальною площею 360,6 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ). Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна ангар площею 360,6 кв.м., розташований на АДРЕСА_1 за Українсько- Канадським спільним підприємством «Коронекс» від 19 листопада 1996 року (реєстраційний запис під номером 793 у реєстровій книзі № 2), за Фірмою «STANEXRORFTS.L» від 10 липня 1998 року, за ТзОВ «ТІВІС» від 7 листопада 2002 року та за ОСОБА_1 від 14 липня 2008 року. При цьому, постановою Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.09.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації за Українсько-Канадським спільним підприємством «Коронекс» права власності на ангар загальною площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна ангар площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Українсько-Канадським спільним підприємством «Коронекс» від 19 листопада 1996 року (реєстраційний запис під номером 793 у реєстровій книзі №2), за Фірмою «STANEXRORFTS. L» від 10 липня 1998 року, за ТзОВ «ТІВІС» від 7 листопада 2002 року та за ОСОБА_1 від 14 липня 2008 року. Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.09.2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 в частині вирішення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», скасовано, позов прокурора в цій частині залишено без розгляду. Постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 в частині вирішення позовних вимог заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без змін. Разом з цим, апеляційний суд у постанові від 12.05.2022 зазначив про те, що ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» при здійсненні оскаржуваної реєстрації діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що були передбачені чинним на той час законодавством, що виключає можливість визнання таких дій незаконними з наступним скасуванням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - ангар площею 360,6 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 за Українсько-Канадським спільним підприємством «КORONEX» від 19 листопада 1996 року, за Фірмою «STANEX RORFT S.L.» від 10 липня 1998 року, за ТОВ «НВП «ТІВІС» від 7 листопада 2002 року та за ОСОБА_1 від 14 липня 2008 року. З такими висновками погодився і суд касаційної інстанції. Таким чином, із змісту зазначених судових рішень, а саме постанови Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 та постанови Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №466/8559/20 вбачається, що за наслідками скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, у подальшому було ухвалено інше за змістом та правовими наслідками рішення суду щодо відповідного спору. Колегія суддів погоджується, що постанова Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 та постанова Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 466/8559/20 за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна мають преюдиційний зв`язок із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у справі № 2-395/11, яке відповідачка ОСОБА_1 просить переглянути за нововиявленими обставинами із покликанням, у тому числі на обставини й факти, установлені у вказаних рішеннях. Іншими словами правовідносини у даній справі щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку (предмет, підстави та вимоги) є пов`язаними із правовідносинами у справі №466/8559/20, розгляд якої завершено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Таким чином, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Згідно із практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який, однак, міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність нововиявлених обставин, котрі мають істотне значення для справи, тобто встановлення юридичних фактів, які знаходяться в органічному зв`язку із елементами предмета доказування у спірних правовідносинах і спростовують такі та свідчать про неправильність рішення суду, що заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами. Таким чином, вимоги відчужувача нерухомості до набувача стосовно демонтажу споруди, з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, суперечать нормам закону та свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки відповідачка є власницею ангару, що на даний час визнано та підтверджено в установленому законом порядку. Зазначений висновок відповідає усталеній судовій практиці, яка склалася, зокрема правовим позиціям, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17, що стосуються єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність підстав та необхідність скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у справі №2-395/11 за нововиявленими обставинами та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційні скарги Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних коснструкцій", в особі голови комісії з припинення Паланійчука А.В. залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 25 травня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк