Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3858/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3858/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області в якому просила визнати протиправними та скасувати Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про стягнення адміністративно-господарських штрафів у сумі 680 грн. з СПД ОСОБА_1 по кожній з постанов від 02.07.2020 №№ 203153, 203154, 203155, 203156, 203157, 203158, 203159, 203160, 203161, 203162, 203163, 203164, 203165, 203166, 203167, 203168, 203169, 203170, 203171, 203172, 203173, 203174, 203175, 203176, 203177, 203178, 203179, 203180 та №203181 від 02.07.2020 про стягнення з СПД ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що працівниками управління Укратрансбезпеки 03.06.2020 складено акт №234061 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті зазначено, що водії здійснювали регулярне пасажирське перевезення за маршрутом "Хмельницький-Варшава". На час перевірки не оформлено квитково-облікову документацію, не надано тахокарти водія ОСОБА_2 за попередні 28 днів (з 02.06.2020 по 06.05.2020), чим порушено розклад руху і здійснено посадку пасажирів поза АС. Апелянт зазначає, що зокрема, квитково-касовий лист за 03.06.2020 на маршрут "Хмельницький - Варшава", рейс №00016, автобус SETRA, державний номер НОМЕР_1 , був у наявності (оригінал у позивача). Апелянт зауважує, що нею було додано копії проїзних документів на пасажирів зазначеного рейсу, а також "Бланк підтвердження діяльності" за 02.06.2020, згідно п.п.12, 13 та 16 якого водій ОСОБА_2 з 10 год. 45 хв. 12.03.2020 до 05 год. 30 хв. 02.06.2020 знаходився у відпустці чи на відпочинку. Також згідно "Бланку підтвердження діяльності" за 03.06.2020, згідно п.п.12, 13 та 16 якого водій ОСОБА_3 з 10 год.00 хв 12.03.2020 до 14 год. 30хв. 03.06.2020 знаходився у відпустці чи на відпочинку. На підставі зазначеного, апелянт вважає, що у відповідача не було законних підстав для застосування адміністративно-господарських штрафів до СПД ОСОБА_1 . Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З обставин справи встановлено, що 03.06.2020 на підставі направлення від 01.06.2020 №003936 посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області провели рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки Setra реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами перевірки, у зв`язку із не оформленою квитково-обліковою документацією та не наданням тахокарти водія ОСОБА_2 за попередні 28 днів (з 02.06.2020 по 06.05.2020), складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №б/н від 03.06.2020. 02.07.2020 начальник Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області на підставі акту перевірки виніс постанови №203153, №203154, №203155, №203156, №203157, №203158, №203159, №203160, №203161, №203162, №203163, №203164, №203165, №203166, №203167, №203168, №203169, №203170, №203171, №203172, №203173, №203174, №203175, №203176, №203177, №203178, №203179, №203180 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 680 грн та №203181 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. Не погоджуючись із спірними постановами, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до ст. 77 КАС України довів законність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу та відсутність підстав для їх скасування. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників. Згідно п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до абзацу другого пункту 25 Порядку №1567 у разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Водночас, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ). Згідно частини 8 статті 53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Частиною другою статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. Пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 №340 (далі по тексту - Положення) визначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Відповідно до пункту 1.3 Положення вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ). Згідно з пунктом 6.1 Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Згідно з п. 1.4 Інструкції адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування"; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР. Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа. Між тим, з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Таким чином, водії зобов`язані надавати суб`єкту перевірки для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано в ході апеляційного розгляду справи, що на момент здійснення перевірки тахокарта у одного з водіїв була відсутня, також не було надано бланки підтвердження діяльності. За наявного протоколу перевірки та адаптації тахографа неможливо проконтролювати режим роботи і відпочинку водія під час здійснення перевезень пасажирів з м. Варшави до м. Хмельницький. Крім того, в обох бланках підтвердження діяльності, наданих після проведення перевірки, вказано, що водії знаходились у відпустці або на відпочинку з 10:00 годин 12.03.2020 до 14:30 годин 03.06.2020. При цьому, під час робочого дня 03.06.2020, а саме проходження медичного огляду водіїв, здійснення технічного огляду транспортного засобу механіком, підготовки транспортного засобу до рейсу, посадки пасажирів, а також при проведенні рейдової перевірки водіїв останні фактично перебували у відпустці. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що бланки підтвердження діяльності з метою уникнення відповідальності ймовірно були виготовлені після отримання позивачем акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №234061 від 03.06.2020, оскільки час здійснення перевірки зазначений у акті 14:35 годин, відповідно позивач зазначив час відпустки водіїв до 14:30 год. Крім того, заповнення щоденних реєстраційних листків режимів роботи праці та відпочинку є щоденним обов`язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов`язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом. Тож, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому до нього правомірно на підставі абзацу 11 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовані санкції у вигляді штрафу. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 березня 2021 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.