Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4297/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4297/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 24 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі готелю відповідача, розташованого за адресою: Н03 Житомир-Чернівці км 174+750 ліворуч на території Стуфчинецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 02.12.2019 №501. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2020 позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що суд, розглядаючи справу про застосування радикальних засобів реагування, мав би з`ясувати: - чи були підстави для проведення у відповідача позапланової перевірки господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, адже ст.3 Закону України від 23.02.2012 №4448-VІ передбачає проведення планових і позапланових заходів щодо дотримання у господарській діяльності певних галузей законодавства і забороняє здійснювати щодо фізичних осіб-підприємців заходи державного нагляду не передбаченої цим Законом; - чи існують підстави віднесення невеличкого одноповерхового готелю з мансардою біля траси на кілька номерів до обєктів високого ступеня ризику відповідно до постанови КМУ від 10.01.2019 №9; - який правовий статус відповідача, адже ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку; - чи являються наявні порушення настільки вагомими, щоб припинити експлуатацію належної позивачу на праві власності будівлі невеличкого придорожнього готелю. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 30.10.2019 № 630 в період з 29 листопада по 02 грудня 2019 року посадові особи позивача здійснили позапланову перевірку додержання та виконання вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки будівлі готелю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташованого за адресою: Н03 Житомир-Чернівці км 174+750 ліворуч на території Стуфчинецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області. За результатами перевірки складений акт №501 від 02.12.2019 року, яким встановлено порушення відповідачем вимог Кодексу цивільного захисту України №5403-VI від 02.10.2012 року (далі - КЦЗУ), Державних будівельних норм України "Пожежна безпека об`єктів будівництва" затверджених наказом Мінрегіону України від 31.10.2016 № 287 (далі - ДБН В. 1.1-7:2016), Державних будівельних норм України "Будинки і споруди. Готелі" затверджених наказом Мінрегіону України від 23.07.2008 № 340 (далі - ДБН В.2.2-20:2008), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014 (зі змінами), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ), Порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №819, а саме: Розділу III пункту 2.5 ППБУ щодо не проведення повторного вогнезахисного обробляння дерев`яних конструкцій горищних приміщень засобами вогнезахисту, що забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; Розділу V пункту 2.1 ППБУ - відсутній під`їзд та тверде покриття до пожежного водоймища, що не забезпечує безперешкодний забір води пожежними автомобілями; пожежне водоймище не обладнано покажчиком з літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми Розділу IV пункту 1.20 ППБУ щодо не проведення заміру опору ізоляції електромереж і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткою замикання; Розділ IV пунктів 1.20, 1.21 ППБУ щодо не проведення заміру опору заземлювачів пристроїв блискавкозахисту; Розділ IV пункту 1.21 ППБУ щодо не проведення щорічного огляду та перевірки пристроїв блискавкозахисту; Розділу V пункту 1.1 ППБУ - система пожежної сигналізації, оповіщування про пожежу і управління евакуацією людей знаходиться в непрацездатному стані; Розділу V пунктів 1.2, .1.4 ППБУ - сигнали контрольно-приймального приладу автоматичної пожежної сигналізації не виведено на пульт централізованого пожежного спостереження; Розділу III пункту 2.27 ППБУ - двері на шляхах евакуації з великої банкетної зали (згідно технічного паспорту - торговий зал) відчиняються не в напрямку виходу з приміщення. Двері другого евакуаційного виходу з II поверху будівлі готелю відчиняються не по ходу евакуації людей; Розділу III пункту 2.28 ППБУ - в коридорі 2-го поверху готелю використовуються килими, килимові доріжки з невизначеними показниками пожежної небезпеки щодо займистості, розповсюдження полум`я поверхнею та димоутворювальної здатності і токсичності (не надані протоколи випробовування); Розділу VI абзацу 2 пункту 5.1 глави 5 ППБУ - у житлових номерах, не вивішені на видимих місцях плани евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам`ятка про дії на випадок виникнення пожежі; Розділу VI пункту 5.2 ППБУ - у номерах готелю не розміщені пам`ятки про правила пожежної безпеки та поведінку людей, виконані англійською мовою; Розділу III пункту 2.23 ППБУ - другий евакуаційний вихід з II поверху будівлі готелю виконаний через побутове приміщення; Розділу III пункту 2.37 ППБУ - другий евакуаційний вихід з II поверху будівлі готелю захаращено меблями (диван), які перешкоджають вільній евакуації людей на випадок пожежі; Розділу III пункту 2.23, Розділу ІІ пункту 2.22 ППБУ - допущено зменшення мінімальної висоти другого евакуаційного виходу з першого поверху будівлі готелю; Розділу II пунктів 15, 16 ППБУ -з персоналом об`єкту не проводяться протипожежні інструктажі з записом у спеціальний журнал; Розділу III пункту 2.31 ППБУ - коридори та сходова клітина готелю не забезпечені евакуаційним освітленням; Розділу III пункту 2.17 ППБУ - оздоблення стін та стелі великої банкетної зали (згідно технічного паспорту - торговий зал) виконано матеріалом з невизначеними показниками пожежної небезпеки; Розділу II пункту 9, Розділу III пункту 2.17 ППБУ - допускається оздоблення стелі в холі першого поверху матеріалами з невизначеними показниками пожежної небезпеки; Розділу II пункту 16 ППБУ - керівник та посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях"; Розділу IV пункту 1.17 ППБУ - електророзетки та вимикачі в приміщенні великої банкетної зали (згідно технічного паспорту - торговий зал) встановлені на горючій основі (конструкції); Пункту 8 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України - керівник та відповідальна особа за цивільний захист не пройшли функціональне навчання на територіальних курсах цивільного захисту (учбово-методичних центрах). Оскільки керівник відмовився від підписання та отримання акту, позивач надіслав його за адресою реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Вважаючи, що подальша експлуатація будівлі готелю відповідача, розташованого за адресою: Н03 Житомир - Чернівці км 174+750 ліворуч на території Стуфчинецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, створює загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не усунуті відповідачем порушення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту створюють загрозу життю та здоров`ю людей, з метою недопущення спричинення такої шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Відповідно до ст.1 Кодексу цивільного захисту України, цей Кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Статтями 64, 65, 66 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до чинного законодавства. Згідно зі ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що позивач, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки. Частинами 1-2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно зі ст.70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Разом з тим, згідно ст.69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки. У відповідності до п.п.25, 26 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків; небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. Таким чином, законодавець пов`язує створення реальної загрози життю та/або здоров`ю людини від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи. На час розгляду даної справи, вказані вище порушення відповідачем не усунуто, доказів на підтвердження усунення зазначених порушень відповідачем до суду не надано. Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні людей від можливої небезпеки. Разом з тим, форма такого захисту повинна бути розумною, не порушувати прав відповідача і не повинна перешкоджати власнику (користувачу) вживати заходів до усунення виявлених порушень. Поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Колегія суддів вважає, що наведені порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та/або здоров`ю людини, які працюють, перебувають в закладі, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Крім того, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Відтак, подальша експлуатація належній відповідачу будівлі з істотними порушеннями пожежної та техногенної безпеки, перелік яких зафіксовано в акті від 02.12.2019 №501, створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовних вимог ГУ ДСНС України у Хмельницькій області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі готелю відповідача, розташованого за адресою: Н03 Житомир-Чернівці км 174+750 ліворуч на території Стуфчинецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 02.12.2019 №501. В той же час, відповідач ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді не заперечує наявності виявлених під час перевірки порушень, але зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не встановлено чи були підстави для проведення у відповідача позапланової перевірки господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідно до Закону України від 23.02.2012 №4448-VI "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" та чи існують підстави для віднесення невеличкого одноповерхового готелю з мансардою біля траси на кілька номерів до об`єктів високого ступеня ризику. Однак, щодо цих доводів апеляційної скарги слід наголосити, що відповідно до ч.4 ст.308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Вказані відповідачем доводи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки правом на подання відзиву на адміністративний позов позивач не скористався, жодних документів не подавав. Доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього відповідачем не надано. Доводи апелянта про неотримання позовної заяви спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.45), згідно якого ухвалу про відкриття провадження у справі позивач отримав 04.01.2020, тоді як оскаржуване рішення прийнято 25.03.2020. Разом з тим, позивачем до позовної заяви додано докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками. (а.с.40). Водночас, згідно ч.3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Отже, колегія суддів дослідивши доводи апеляційної скарги дійшла наступних висновків. Так, щодо доводів апелянта про те, що рішення суду першої інстанції грунтується на необгрутованому віднесені належного позивачу готелю до високого ступеню ризику при здійненні господарської діяльності, слід зазначити наступне. Відповідно до абз. 3 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією із підстав здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 715 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій» затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 715). До критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, належать: вид об`єкта (приміщення, будівля, споруда, будинок, територія), що належить суб`єкту господарювання на праві власності, володіння, користування (далі - об`єкт); площа об`єкта; максимальна розрахункова (проектна) кількість людей, які постійно або періодично перебувають на об`єкті; умовна висота об`єкта (висота, яка визначається різницею позначок найнижчого рівня проїзду (установлення) пожежних автодрабин (автопідйомників) і підлоги верхнього поверху без урахування верхніх технічних поверхів, якщо на технічних поверхах розміщено лише інженерні обладнання та комунікації будинку); наявність та масштаб небезпечних подій, надзвичайних ситуацій, які сталися на об`єкті протягом останніх п`яти років, що передують плановому періоду; клас наслідків (відповідальності) під час будівництва об`єкта; кількість порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, пов`язаних з експлуатацією або під час будівництва об`єкта та виявлених протягом останніх п`яти років, що передують плановому періоду. Віднесення суб`єкта господарювання до високого, середнього або незначного ступеня ризику здійснюється з урахуванням суми балів, нарахованих за всіма критеріями, визначеними в додатку 2, за такою шкалою: від 41 до 100 балів - високий; від 21 до 40 балів - середній; від 0 до 20 балів - незначний. Якщо суб`єкту господарювання належить на праві власності, володіння або користування більше одного об`єкта, кількість балів нараховується за всіма критеріями, визначеними в додатку 2, окремо щодо кожного об`єкта. Стосовно об`єктів, що будуються, сума балів нараховується лише за критеріями 5-7, визначеними в додатку 2 (пункт 2 Постанови №715). Відповідно до додатку 2 критеріїв ФОП ОСОБА_1 відноситься до високого ступеня ризику, оскільки перевіряючим інспектором встановлено, що відповідно до п.2 критеріїв площа об`єкта знаходиться у межах від 300 кв. метрів до 2000 кв. метрів включно (13 балів). Відповідно до п.2 критеріїв періодичне перебування до 100 осіб (5 балів). Під час проведення перевірки встановлено, що об`єкт одноповерховий, відповідно до п.9 критеріїв умовна висота об`єкта до 9 метрів (5 балів). Апелянтом додано до апеляційної скарги припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки від 11.10.2019, що у свою чергу відповідно до п.7 критеріїв більше десяти порушень, які не були усунені у встановлений строк (25 балів). З аналізу матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 припис №326 від 11.10.2019 не оскаржувався. Отже, загальна кількість балів ФОП ОСОБА_1 48, що відносить його до високого ступеня ризику. Вказане підтверджується копією відомостей щодо віднесення суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 до високого ступеня ризику від 02.10.2019. (а.с.121). Тому, порушень з боку Головного управління ДСНС у Хмельницькій області щодо зазначення у акті №501 від 02.12.2019 ступеня ризику ФОП ОСОБА_1 - високий, судом не встановлено. Будь-яких скарг під час проведення позапланового заходу, чи заперечень на Акт №501 від 02.12.2019 від ФОП ОСОБА_1 не надходило. З урахуванням викладеного, безпідставними є також і доводи апелянта щодо ступеня ризику, зазначеного акті перевірки від 11.10.2019. (а.с.71.) Стосовно посилання апелянта щодо з`ясування правового статусу відповідача, то слід звернути увагу апелянта на ч.3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, згідно якої забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власника та керівника таких суб`єктів господарювання. Оскільки відповідач є власником будівлі готелю, розташованого за адресою: Н03 Житомир-Чернівці км 174+750 ліворуч на території Стуфчинецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, тому й відповідно останній несе відповідальність за забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання. Щодо інших посилань апелянта, колегія суддів зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що порушення, які стали підставою для звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, підтверджується документально, зокрема актом перевірки від 02.12.2019 №501, тоді як належних доказів, які б підтверджували їх повне усунення, суду не надано. За правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі №640/18916/18, від 16.09.2020 року у справі 826/13931/15, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки. Такий захід реагування як повне зупинення роботи будівлі є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій, а часткове усунення відповідачем порушень не свідчить про усунення ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю людей. У ході судового розгляду справи доведено, що відповідач здійснює господарську діяльність щодо надання готельних послуг у будівлі, розташованій за адресою: за адресою: Н03 Житомир-Чернівці км 174+750 ліворуч на території Стуфчинецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, з порушенням вимог законодавства у сфері пожежної безпеки. На момент розгляду справи ці порушення повністю не усунуті. Подальша експлуатація ФОП ОСОБА_1 цього об`єкту, що використовується для тимчасового проживання людей (як готель) та належить до високого ступеня ризику, із порушенням вимог у сфері пожежної та техногенної безпеки створює загрозу життю та здоров`ю людей. Отже, судом першої інстанції правомірно застосовано до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі готелю відповідача, розташованого за адресою: Н03 Житомир-Чернівці км 174+750 ліворуч на території Стуфчинецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 02.12.2019 №501. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.