Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5930/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5930/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 30 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Профбуд XXI" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в вересні 2020 року позивач ПП "Профбуд ХХІ" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 1693142/43492301 від 03.07.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 14 квітня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, позивач просив зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 14 квітня 2020 року, подану приватним підприємством «Профбуд ХХІ». Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.12.2020 позов задоволено. В подальшому додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 стягнуто на користь Приватного підприємства "Профбуд XXI" з Державної податкової служби України 2750,00 гривень судових витрат за надання професійної правничої допомоги, за рахунок її бюджетних асигнувань. Стягнуто на користь Приватного підприємства "Профбуд XXI" 2750,00 гривень судових витрат за надання професійної правничої допомоги з Головного управління ДПС у Хмельницькій області, за рахунок його бюджетних асигнувань. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення суду І інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи. Оскільки додаткове рішення суду першої інстанції прийняте у порядку письмового провадження, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, справу належить розглядати у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. На підтвердження судових витрат заявник надав суду: Договір про надання правничої допомоги від 27.07.2020 з додатком №1; Акт виконаних робіт №1 від 18.12.2020; Рух коштів по картці від 18.12.2020; Виписка по рахунку від 18.12.2020; Платіжне доручення №181 від 18.12.2020 (а.с.192-199). В свою чергу, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Згідно додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 27.07.2020, за послуги передбачені п.1 цього додатку Клієнт сплачує виконавцю гонорар із розрахунку: 1000 гривень за кожну годину витраченого часу для виконання послуг; 1000 гривень за кожне судове засідання (а.с.195). Актом виконаних робіт №1 від 18.12.2020 визначено перелік наданої правової допомоги: 1) зустріч з клієнтом, надання консультацій, формування правової позиції, підбір нормативно-правової бази: 3 год. - 3000 гривень; 2) складання та подання до суду позовної заяви, підготовка додатків до позову, формування пакету документів для сторін: 4,5 год. - 4500 гривень; 3) складання та подання/направлення відповіді на відзив від 02 грудня 2020 року: 1 год. - 1000 гривень, а всього - 8500 гривень (а.с.196). Відповідно до платіжного доручення №181 від 18.12.2020 перераховано адвокату ОСОБА_1 8500 гривень (а.с.199). Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що вважає необґрунтованими такі витрати, як зустріч з клієнтом, надання консультацій, формування правової позиції, підбір нормативно-правової бази, адже це охоплюється складанням та поданням позовної заяви у справі, тому ці витрати у розмірі 3000 гривень є безпідставними. Крім того, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням предмету спору, ця справа не є складною, значення справи для сторін, розгляд справи та результат її вирішення не вплинув на репутацію сторони, і не викликав публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважає, що лише витрати на професійну правничу допомогу на суму 5500 гривень у суді першої інстанції є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, тому підлягають стягненню витрати за складання та подання до суду позовної заяви, підготовка додатків до позову, формування пакету документів для сторін - 4500 гривень та складання та подання/направлення відповіді на відзив від 02.12.2020 - 1000 гривень. Отже, заява адвоката Бігуняк Т.В. про ухвалення додаткового судового рішення є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню солідарно за рахунок відповідачів, а саме по 2750 гривень з кожного. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не були вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу таких позовних вимог досліджувались докази. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Згідно з ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, згідно з ч.7 с.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Крім того, відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. У своїй заяві представник позивача просить стягнути на користь позивача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 8500 грн. 00 коп. Як вбачається з наданих до матеріалів справи та заяви документів, на підтвердження вказаних витрат представник позивача надав Договір про надання правничої допомоги від 27.07.2020 з додатком №1; Акт виконаних робіт №1 від 18.12.2020; Рух коштів по картці від 18.12.2020; Виписка по рахунку від 18.12.2020; Платіжне доручення №181 від 18.12.2020 (а.с.192-199). Згідно акту виконаних робіт №1 сума 8500 грн. 00 коп. складається з: 1) зустріч з клієнтом, надання консультацій, формування правової позиції, підбір нормативно-правової бази: 3 год. - 3000 гривень; 2) складання та подання до суду позовної заяви, підготовка додатків до позову, формування пакету документів для сторін: 4,5 год. - 4500 гривень; 3) складання та подання/направлення відповіді на відзив від 02 грудня 2020 року: 1 год. - 1000 гривень. Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Як передбачено п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В свою чергу, колегія суддів наголошує, що переглядає додаткове рішення в межах суми 5500 грн. 00 коп., а саме складання та подання до суду позовної заяви, підготовка додатків до позову, формування пакету документів для сторін: 4,5 год. - 4500 гривень; складання та подання/направлення відповіді на відзив від 02 грудня 2020 року: 1 год. - 1000 гривень. Європейський суд з прав людини в своїй практиці «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику з цього питання і зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру. Враховуючи позовні вимоги, предмет позову та незначну складність справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення судових витрат в розмірі 5500 грн. 00 коп. Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику з цього питання і зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позов був заявлений до двох відповідачів, а саме Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Хмельницькій області. В свою чергу, вимоги задоволено щодо двох відповідачів. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачем мають стягуватись пропорційно до кількості відповідачів та відповідно до задоволених вимог. Тобто, в цій частині суд першої інстанції також правомірно визначив пропорційність стягнення судових витрат. В свою чергу, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване додаткове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Також, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги фактично не містять доводів в частині спростування додаткового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу в частині. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.