Постанова Київський апеляційний суд № 362/4564/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, Справа № 362/4564/20 Головуючий у 1 інстанції - Ковбель М.М. Апеляційне провадження № 22-ц/824/4291/2021 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Мараєвої Н.Є., Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М. Розглянули у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- ВСТАНОВИЛА: Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати повністю рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2020 року і хвалити нове рішення, яки повністю задоволити позовні вимоги, посилаючись на незаконність даного судового рішення, зокрема, на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. Відповідач не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 січня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки Білоцерківського МРЦЗ, позивач перебуває на обліку як безробітний з 21 липня 2020 року. Відповідно до довідки-розрахунку Відділу ДВС ЦМУМ юстиції від 30 вересня 2020 року №55798710, за позивачем наявна заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 37044,87 гривень. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів:а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України№789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, з положень ст. 181 та ст. 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду. У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що є безробітним з 21 липня 2020 року, перебуває на обліку в Білоцерківському МРЦЗ, на підтвердження зазначеного долучив довідку Державного центра зайнятості Білоцерківського МРЦЗ №2189 від 19 серпня 2020 року. Однак, належних доказів зміни свого матеріального становища позивач суду не надав. Колегія суддів зазначає, що позивач є працездатною особою, доказів на підтвердження неможливості працювати за станом здоров`я матеріали справи не містять, перебування позивача на обліку у центрі зайнятості не може бути підставою для зменшення розміру аліментів. У відповіді на заперечення на відзив позивач зазначав, що заборгованість зі сплати аліментів у нього виникла у зв`язку із тяжкою хворобою батька та його смертю, на підтвердження зазначеного долучив копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 53), а тому станом на 10 листопада 2020 року в нього існує заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 3 496, 58 грн. (а.с. 49-51). Апеляційним судом встановлено, що позивач не надав суду належних доказів зміни свого матеріального становища. Колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність заборгованості по сплаті аліментів не є підставою для зменшення розміру аліментів, розв`язання спору щодо незгоди із вказаною заборгованістю може бути предметом окремого судового розгляду. Подані позивачем квитанції свідчать про сплату аліментів та виконання позивачем своїх батьківських обов`язків, однак не є підставою для задоволення позову про зменшення розміру аліментів. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на його утримані знаходиться пристаріла матір, однак, доказів на підтвердження зазначеного суду не надав. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно недоведеності позивачем підстав для задоволення його позовних вимог. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ч.1 ст.369 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: