Постанова 4824 № 760/6157/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, Справа № 760/6157/20 Головуючий у 1 інстанції - Коробенко С.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1945/2021 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Мараєвої Н.Є., Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М. Розглянули у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- ВСТАНОВИЛА: Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві за актовим записом № 2480. Повернуто ОСОБА_2 дошлюбне прізвище " ОСОБА_2 ". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 04 березня 2020 року до досягнення ним повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 3 340, 80 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року в частині стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина аліменти у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 04 березня 2020 року до досягнення ним повноліття, посилаючись на незаконність даного судового рішення, зокрема, на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. 30 листопада 2020 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати стягнути з апелянта. 09 та 15 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення. 23 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії тексту рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, по справі №489/4786/20. 11 січня 2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить відмовити ОСОБА_1 у долученні до матеріалів справи копії тексту рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2020 року в цивільній справі №489/4786/20-ц з ЄДРСР. 10 березня 2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року не оскаржується в частині розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та в частині повернення ОСОБА_2 дошлюбного прізвища " ОСОБА_2 ", а тому оскаржуване рішення в зазначеній частині не є предметом перегляду апеляційним судом. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 22 серпня 2015 року (а.с. 6). Сторони мають малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8). Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 зазначала, що з урахуванням потреб дитини, вона вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше розміру двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Відповідач працює на посаді головного менеджера зі збуту в ТОВ "СОТОН ТРЕЙД", та за період з січня по травень 2020 року йому нараховано сукупний дохід в розмірі 137 153, 30 грн. (а.с. 58). Стягуючи з відповідача аліменти щомісяця в розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не зазначено, які саме витрати вона несе щомісяця на утримання дитини, і чому на її думку, саме 1/3 частина від усього доходу відповідача зможе задовольнити усі потреби малолітнього ОСОБА_5 . Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Колегією суддів встановлено, що на час винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, в матеріалах справи були відсутні належні та достатні докази того, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають інші діти або непрацездатні особи. Також, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що надана відповідачем копія паспорта його батька, який з огляду на його вік є не працездатним , не підтверджує того факту, що він потребує матеріальної допомоги. Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачкою не зазначено, які саме витрати вона несе щомісяця на утримання дитини, і чому, на її думку, саме 1/3 частина від усього доходу відповідача зможе задовольнити усі потреби малолітнього ОСОБА_5 .. А отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо можливості призначити стягнення з ОСОБА_1 аліментів щомісяця в розмірі 1/4 частини його доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегією суддів встановлено, що в апеляційній скарзі апелянт зазначає про наявність в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільної справи №489/4786/20 за позовною заявою ОСОБА_6 (батька ОСОБА_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення фіксованої суми аліментів. До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав копію рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 грудня 2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі 3 000 грн. щомісяця, починаючи з 05 жовтня 2020 року. З наданої апелянтом копії зазначеного вище рішення вбачається, що його батько ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом у жовтні 2020 року, тоді як оскаржуване рішення Солом`янського районного суду міста Києва було винесене 20 серпня 2020 року. Отже, беручи до уваги вказане вище, колегія суддів зазначає, що на момент винесення оскаржуваного рішення, суду першої інстанції не могло бути відомо про наявність позову про стягнення із відповідача аліментів на утримання батька, а отже, не могло бути достовірно відомо про наявність у платника аліментів на утриманні непрацездатного батька, а отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Також, щодо доводів відповідача викладених у апеляційній скарзі стосовно його непогодження із розміром нарахованих аліментів, колегія суддів зазначає, що незгода відповідача з розміром нарахованих аліментів може бути предметом окремого судового розгляду в порядку позовного провадження, що передбачено ч.3 ст.195 СК України. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ч.1 ст.369 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: