Постанова 4824 № 760/24006/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, Справа № 760/24006/19 Головуючий у 1 інстанції - Українець В.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/9299/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Мараєвої Н.Є. Суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М. Розглянули у порядку письмового провадження в приміщені Київського апеляційного суду Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів,- ВСТАНОВИЛА: Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на його утримання до досягнення їх дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 20 серпня 2019 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зупинити дію оскаржуваного рішення, встановити нові обставини та дослідити докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. 26 червня 2020 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що в період з 2012 року по 2018 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі (а/с. 7). Сторони мають двох дітей: сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/с. 8, 9). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року присуджено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: сина, ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку/доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 02 червня 2017 року і до досягнення повноліття старшою дитиною. Також присуджено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на її утримання аліменти, в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку /доходів, починаючи з 02 червня 2017 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 3-х річного віку (а/с. 10-11). Відповідно до довідки №904/2615 від 16 листопада 2017 року ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в Територіальному медичному об`єднанні "Психіатрія" у місті Києві з 11 листопада 20107 року у відділенні №4 (а/с. 12). В зв`язку із погіршенням здоров`я відповідачки, позивач був змушений взяти відпустку по догляду за дитиною-донькою до досягнення нею трирічного віку з 14 листопада 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки їхні малолітні діти почали проживати з ним (а/с. 13). Висновком органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №108-4522 від 27 березня 2018 року визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з батьком (а/с. 14-15). 21 травня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд звільнити його від сплати аліментів. 02 жовтня 2018 року за клопотанням ОСОБА_5 провадження у справі про звільнення від сплати аліментів зупинено. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із наявності іншого порядку стягнення аліментів на утримання дітей за іншим рішенням суду, за позовом ОСОБА_4 , а тому вирішив, що задоволенню підлягає лише вимога про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на його утримання до досягнення їх донькою трьох років. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка зазначає, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року є незаконним, оскільки на час звернення до апеляційного суду існує два рішення першої інстанції, відповідно до яких, судом стягнуто на утримання ОСОБА_4 , з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (набрало законної сили) та оскаржуване рішення, відповідно до якого, судом стягнуто з ОСОБА_7 на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів її заробітку. Вказує, що норми СК України не передбачають одночасний обов`язок на утримання подружжям одне одного в разі розірвання шлюбу. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, станом на момент винесення оскаржуваного рішення, тобто 26 березня 2020 року існує рішення, яке набрало законної сили про стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позовна заява ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, яка подана ним до суду 21 травня 2018 року на момент винесення оскаржуваного рішення не розглянута, тому фактично є чинним порядок стягнення аліментів на утримання дітей за іншим рішенням суду за позовом ОСОБА_4 А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. Відповідно до частин 1, 2 статі 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до частини 1 статті 86 СК України чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років. Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 надав суду докази того, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною-донькою до досягнення нею трирічного віку та докази того, що місце проживання його малолітніх дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 визначено за ним. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачкою також не заперечується факт проживання їх спільних малолітніх дітей разом з батьком. Відповідно до частини 3 статті 86 ЦПК України право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. Частиною 4 статті 86 ЦПК України передбачено, що право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має і після розірвання шлюбу. Тобто, з огляду на зазначене вбачається, що законом передбачено право чоловіка, з яким проживають діти, на утримання незалежно від його матеріального становища. Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційним судом встановлено, що відповідачка доказів на підтвердження її неспроможності надавати позивачу матеріальну допомогу суду не надала. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав у позивача отримувати від відповідачки аліменти на його утримання до досягнення їх дочкою ОСОБА_3 трьох років. Також, враховуючи наданні пояснення та докази сторін, щодо їх майнового стану та можливості відповідачки надавати допомогу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на його утримання в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку відповідача щомісяця, починаючи з 20 серпня 2019 року до досягнення ОСОБА_3 трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, доводи викладені у апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: