Постанова 4824 № 753/8569/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. 22-ц/824/4565/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 753/8569/20 25 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Желепи О.В. - Олійника В.І. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Мороза Віктора Павловича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року, про зустрічне забезпечення, постановлену під головуванням судді Колесник О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та скасування державної реєстрації нерухомого майна,- в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним правочин, укладений за результатами прилюдних торгів, які проводились ДП «СЕТАМ» з реалізації лоту №415921 (будинок № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією адресою, кадастровий номер 8000000000:90:618:0006), які оформлені протоколом №479017 проведення електронних торгів, відповідно до якого переможцем став ОСОБА_2 . Також просила скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 цього нерухомого майна. Посилалась на ті підстави, що вказане майно реалізовано приватним виконавцем з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який не дозволяв реалізації будинку і земельної ділянки, оскільки такі об`єкти були предметом іпотеки та виступали, як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитом, який був наданий ОСОБА_3 в іноземній валюти та використовувався як місце її постійного проживання. Зазначала, що є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В.В. відкрито виконавче провадження №60065422, у межах якого ОСОБА_4 є боржником, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - стягувачем, з метою виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 07.05.2020 року були проведені електронні торги з реалізації вказаного нерухомого майна, переможцем яких став ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну за лот №415921 - 921 480 грн, та якому 27.05.2020 року видано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні та зареєстровано право власності на вищевказаний будинок та земельну ділянку. Цього ж дня ОСОБА_2 , як власник, намагався вселитись до вищевказаного будинку. Ухвалою Дарницького районного суду від 02 червня 2020 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, яка знаходиться за цією адресою, кадастровий номер 8000000000:90:618:0006. У задоволенні заяви в частині заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та користування вказаним нерухомим майном, зокрема заборонити вселення до будинку АДРЕСА_3 відмовлено. У жовтні 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ганчук Г.В. звернувся до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення позову у вказаній цивільній справі. Своє клопотання мотивував тим, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України, у позивача відсутнє майно на території України в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, враховуючи майновий стан позивача, неможливим буде виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - Ганчука Г.В. про зустрічне забезпечення позову - задоволено. Визначено позивачу ОСОБА_1 розмір зустрічного забезпечення у сумі 92 148 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 сплатити вказану суму на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, тобто до 17.11.2020 року. Зобов`язано ОСОБА_1 у вказаний строк подати до суду документи, що підтверджують виконання ухвали суду про зустрічне забезпечення. Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі не виконання даної ухвали у вказаний строк, тобто до 17.11.2020 року, у відповідності із вимогами ч.10 ст.154 ЦПК України, судом буде скасовано ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, не врахувавши, що в матеріалах справи знаходяться докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 та інші члени її сім`ї проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про наявність у позивача постійного місця проживання на території України, а відтак підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні. Вказував на те, що для відповідача ОСОБА_2 спірна нерухомість не є його єдиним місцем проживання, відтак його права не будуть порушені, тому у суду першої інстанції не було необхідності застосовувати зустрічне забезпечення. При цьому, оскаржувана ухвала не містить будь-яких посилань на те, яким чином забезпечення позову шляхом накладення арешту може порушити права відповідача. Звертав увагу суду, на те, що Київським апеляційним судом у постанові від 17 вересня 2020 року за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача на ухвалу про забезпечення позову, встановлено, що позивач має зареєстроване місце проживання на території України за місцем знаходження спірної нерухомості, а тому підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Ганчук Г.В. просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зазначав, що помилковими є доводи представника позивача, що застосування заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення у розумінні ч. 3 ст. 154 ЦПК України є не диспозитивним правом суду, а його обов`язком. Вказував на те, що обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення пов`язується із відсутністю саме зареєстрованого місця проживання позивача, і з 12 сторінки копії паспорта позивача вбачається, що 30 липня 2020 року позивач знялася із реєстрації місця проживання де була зареєстрована, а довідка від СТ «Енергетик», на яку посилається апелянт не може вважатися доказами факту реєстрації проживання особи за певним місцем, адже садівниче товариство не є офіційними уповноваженими органами, які відповідно закону можуть підтвердити проживання або непроживання особи за певною адресою. Посилався на те, що ст..ст. 154, 260 ЦПК України не вимагають зазначити конкретні права, які можуть бути порушені при застосуванні заходів зустрічного забезпечення, а відтак доводи апелянта в цій частині не є обґрунтованими. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мороз В.П. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ганчук Г.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, тому колегія суддів вважала можливим проводити розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Згідно ч. 2 ст.154 ЦПК України зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Відповідно до ч.5 ст.154 ЦПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Згідно ч.8 ст.154 ЦПК України строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Відповідно до ч. 9 ст.154 ЦПК України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Згідно ч.10 ст.154 ЦПК України якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Частина 3 ст. 154 ЦПК України передбачає, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_1 , місце проживання її було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 . Однак 30.07.2020 року ОСОБА_1 знято з реєстрації за вказаною адресою та відомості про наявність зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Як підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (інформаційна довідка № 227457328 від 09 жовтня 2020 року) позивач не має на праві власності жодних зареєстрованих майнових прав та нерухомого майна, що знаходиться на території України, тобто майна, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. При цьому, на все майно (невизначене, нерухоме) позивача постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 33501256 від 23.07.2012, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві накладено арешт зважаючи на примусове стягнення із позивача заборгованості на користь стягувача - ОСОБА_6 . Враховуючи вищезазначене, та положення ч. 3 ст. 154 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, коли суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав за доцільне визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 92 148 грн., що становить 10% від вартості майна, реалізованого на електронних торгах, а саме будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:618:0006, та зобов`язати внести вказану суму на депозитний рахунок суду, та що зустрічне забезпечення у сумі 92 148 грн. є достатньою компенсацією можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, є безпідставними, та не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 та інші члени її сім`ї проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про наявність у позивача постійного місця проживання на території України, а відтак підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування), а сам по собі факт проживання за певною адресою у певний час не дає підстав стверджувати, що таке проживання зареєстроване у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги про те, що для відповідача ОСОБА_2 спірна нерухомість не є його єдиним місцем проживання, а відтак його права не будуть порушені, тому у суду першої інстанції не було необхідності застосовувати зустрічне забезпечення, є безпідставними, оскільки з урахуванням вимог ч. 3 ст. 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов?язком незалежно від майнового стану відповідача та наявності іншої нерухомості. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відхиляються судом першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала суду у даній справі постановлена відповідно до вимог законодавства і підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мороза Віктора Павловича залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст постанови складено 26 березня 2021 року. Головуючий: Судді: