LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд127/18714/16-ц

від 30.03.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 127/18714/16-ц Провадження № 22-ц/801/372/2021 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 30 березня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В. розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2016 року, ухвалене суддею Венгрин О.О. повний текст якого складено того ж дня, в справі №127/18714/16-ц за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив: АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого посилалося на те, що відповідно до укладеного 30 квітня 2010 року договору б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 23 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.2.3 та 2.1.2.4 Договору, якими визначено, що відповідач при укладенні цього договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Банк посилається також на те, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Разом з тим, свої зобов`язання відповідач не виконав, у зв`язку з цим станом на 02.08.2016 виникла заборгованість у розмірі 100 176,22 грн, яка відповідно до розрахунків банку складається із: 27 314,24 грн заборгованості за кредитом; 66 315,49 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 300 грн заборгованості за пенею та комісією; а також 500 грн штрафу (фіксована частина); 4 746,49 грн штрафу (процентна складова). Банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 100 176,22 грн. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.04.2010 станом на 02.08.2016 в сумі 100 176 (сто тисяч сто сімдесят шість) грн 22 коп., з яких: 27 314,24 грн - заборгованість за кредитом, 66 315,49 грн - заборгованість по процентах, 1 300,00 грн - пеня, комісія, 500,00 грн і 4 746,49 грн. - штрафи, а також стягнуто 1 502,64 грн судового збору. Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що йому як позичальнику не були надані для ознайомлення і підписання Умови, які становлять кредитний договір, а відтак нарахування і стягнення на користь Банку процентів, пені, комісії та штрафів є необґрунтованим. Від відповідача АТ КБ «Приватбанк» відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сумою, яка стягується - 100 176,22 грн, що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов позову суд першої інстанції виходив із його доведеності, вважав, що права позивача відповідачем порушені, тому вони підлягають захисту. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком, так як він не відповідає дійсним обставинам справи і зроблений з неправильним застосування норм матеріального права з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Судом установлено, що 30 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписав заяву, згідно з якою отримав кредит у розмірі 23000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Крім того суд вважав встановленим, що відповідач ОСОБА_1 своїм підписом погодився на те, що підписана ним зазначена заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між ним та банком договір, яким передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Так відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. та 5 % від суми позову (а.с. 15-41). На підтвердження доводів позовної заяви банк надав анкету-заяву ОСОБА_1 в якій зазначено особисту інформацію відповідача та те, що він виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна - Gold» з бажаним кредитним лімітом 9000 грн, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», а також документи, що підтверджують процесуальний статус банку і його представника. За змістом Умов та правил надання банківських послуг, доданих до позову позичальник згоден з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. У заяві позичальника від 30 квітня 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, що підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутнє волевиявлення сторін щодо односторонньої зміни кредитного ліміту банком. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02.08.2016 становить 100 176, 22 грн, яка відповідно до розрахунків банку складається із: 27 314,24 грн заборгованості за кредитом; 66 315,49 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 300 грн заборгованості за пенею та комісією; а також 500 грн штрафу (фіксована частина); 4 746,49 грн штрафу (процентна складова). Відтак предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 100 176,22 грн. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи - фіксована частина та процентна складова. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30 квітня 2010 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цією Довідкою про умови кредитування та Витягом з Умов був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також про те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін щодо зміни кредитного ліміту, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Таким чином, апеляційний суд вважає, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 30 квітня 2010 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 30 квітня 2010 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Разом з тим відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факт відсутності заборгованості по тілу кредиту. А тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору й отримання кредитних коштів, проте не доведеними позивачем залишаються лише умови кредитного договору щодо стягнення процентів, пені і штрафів. У той же час, визначена позивачем сума непогашеного кредиту - 27 314,24 грн перевищує суму виданого кредитного ліміту, який становить 9 000,00 грн, який і підлягає стягненню з відповідача, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів зміни кредитного ліміту суду не надано. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача 9 000 грн заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штраф (фіксована частина та процентна складова) слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а з позивача на користь відповідача - пропорційно до частини позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено. Сторонами понесені такі витрати: позивачем АТ КБ «Приватбанк» сплачено 1 502,64 грн за подання позовної заяви, а відповідачем 2 253,96 грн - за подання апеляційної скарги. При цьому розмір заявлених позовних вимог склав 100 176,22 грн, тоді як судом задоволено позовні вимоги на суму 9000 грн. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає до стягнення 134,99 грн (1 502,64 грн * (9 000 грн/100 176,22 грн)), тоді як на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 2 051,46 грн (2 253,96 * (1-(9 000 грн/100 176,22 грн)). Відтак, з урахуванням вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд покладає на АТ КБ «Приватбанк» обов`язок сплатити ОСОБА_1 різницю судових витрат в сумі 1 916,46 грн. Неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за договором від 30 квітня 2010 року в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Сягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 916,47 грн судових витрат, що складаються із сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б.Войтко М.В.Матківська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»