Постанова 4801 № 133/2566/19

Справа № 133/2566/19 Провадження № 22-ц/801/254/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Проць В. А. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04 лютого 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В. розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2019 року, ухвалене суддею Проць В.А. повний текст якого складено того ж дня, в справі №133/2566/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості,- встановив: АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого посилалось на те, що відповідно до укладеного 24 травня 2007 року договору б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк посилається також на те, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Разом з тим, свої зобов`язання відповідач не виконала, у зв`язку з цим станом на 17 вересня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 11589,28 грн, яка відповідно до розрахунків банку складається із: 286,98 грн заборгованості за тілом кредиту; 2404,56 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6197,96 грн пеня за прострочене зобов`язання, 1671,72 грн пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також 500 грн штрафу (фіксована частина); 528,06 грн штрафу (процентна складова). Банк вважає зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 , а тому просив стягнути з останнього на свою користь 11589,28 грн. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач АТ КБ «ПриватБанк» через представника Крилову О.Л., подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд не врахував положення статті 634 ЦК України, якою регулюються правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору про приєднання. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що в цілому складають договір банківського обслуговування. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений із ними, а також відсутності між сторонами договірних правовідносин та наявності заборгованості за кредитом. Позичальник отримала кредитні кошти, користувалась ними, частково погашала кредитну заборгованість, проте у зв`язку з порушенням своїх зобов`язань за кредитним договором допустила заборгованість. Такі дії відповідача підтверджують укладення кредитного договору. Від відповідача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сумою, яка стягується 11589,28 грн, що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеністю позовних вимог. На думку суду наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. У матеріалах справи відсутні відомості щодо строку на який надавався кредит, термін дії картки, а також довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Судом установлено, що 24 травня 2007 року ОСОБА_1 підписала заяву, згідно з якою виявила бажання отримати кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На підтвердження доводів позовної заяви банк надав заяву ОСОБА_1 , в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, ІПН, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку та те, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» з бажаним кредитним лімітом 300 грн та згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом підтверджує факт отримання інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місце знаходження. У заяві позичальника від 24 травня 2007 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Станом на 17 вересня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 11589,28 грн і на підтвердження цієї заборгованості позивачем надано власний розрахунок заборгованості та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, та витяг з умов та правил надання банківських послуг без підпису позичальника, копію паспорта останньої. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 11589,28 грн. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов`язання, пеню за несвоєчасність сплати боргу від 100 грн, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24 травня 2007 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цією Довідкою про умови кредитування та Витягом з Умов був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Таким чином, апеляційний суд вважає, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 24 травня 2007 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24 травня 2007 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Разом з тим відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факт відсутності заборгованості по тілу кредиту. А тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що відповідач не заперечувала факту укладення кредитного договору й отримання кредитних коштів, проте не доведеними позивачем залишаються лише умови кредитного договору щодо пені і штрафів. Колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача 2691,54 грн заборгованості за тілом кредиту, з яких 286,98 грн. тіло кредиту, а 2404,56 прострочене тіло кредиту. У задоволенні вимог в частині стягнення пені за прострочене зобов`язання 6197,96 грн, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн 1671,72 грн, а також 500 грн штрафу (фіксована частина) та 528,06 грн штрафу (процентна складова) відмовити. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги новий доказ виписку по картковому рахунку та довідку про наявність кредитних карт у боржника, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавався, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Посилання апелянта на те, що низка випадків у цивільно-процесуальному законодавстві коли суд може з власної ініціативи збирати докази, у випадку якщо має сумніви, що учасник справи недобросовісно виконав обов`язок щодо доказу є безпідставними, оскільки відповідно до статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про витребування доказів. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Надані позивачем додаткові докази створені в ході операційної діяльності банку і зберігаються у нього, а відтак будь-які об`єктивні причини їх неподання суду першої інстанції відсутні. Представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Апеляційний суд звертає увагу на те, що до позовної заяви представником позивача ОСОБА_2 додано докази, які він вважав за необхідне надати суду, а також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження і про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 37,38). Відтак банк як позивач був зобов`язаний подати суду першої інстанції всі наявні в нього докази на підтвердження всіх обставин, що є підставою його позовних вимог, а не очікувати, коли йому буде відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові докази і долучати їх до апеляційної скарги. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то з відповідача на користь банку підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Так, банком понесені витрати по сплаті судового збору в сумі ?4 802,5?0 грн й заявлено до стягнення 11589,28 грн, тоді як апеляційним судом задоволено позовні вимоги на суму 2691,54 грн. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 1115,35 грн (2691,54/11589,28*4802,50)? Неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Козятинського міськрайонного районного суду Вінницької області від 14 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за договором від 24 травня 2007 року в розмірі 2691 (дві тисячі шістсот дев`яносто одна) гривня 54 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 1115 (одну тисячу сто п`ятнадцять) гривень 35 коп. судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин