Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/369/20

Справа № 131/369/20 Провадження № 22-ц/801/1827/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04 листопада 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів Войтка Ю. Б., Міхасішина І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 серпня 2020 року, ухвалене суддею Олексієнко О.Ю., повний текст якого складено того ж дня, в справі №131/369/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості, - встановив: АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого посилалось на те, що відповідно до укладеного 30.01.2018 договору б/н останній отримав кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк посилається також на те, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті складає між ним та банком складають Договір про надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.5 та 2.1.1.2.6 договору, якими визначено, що відповідач при укладенні цього договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, свої зобов`язання відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 25.12.2019 виникла заборгованість у розмірі 39 262,12 грн, яка відповідно до розрахунків банку складається із: 32 620 грн заборгованості за тілом кредитом та 4296,30 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України. Банк вважає, що кредит підлягає достроковому поверненню, а тому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 39 262,12 грн. Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору б/н від 30.01.2018 в розмірі 32 620 грн та судовий збір у сумі 1 744,66 грн. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач АТ КБ «ПриватБанк» через представника Крилову О.Л., подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги банку щодо стягнення заборгованості за відсотками є недоведеними, оскільки у заяві позичальника, яка підписана відповідачем сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки. Таким чином, сторонами при укладені кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Банком надано належні та допустимі докази того, що нарахування і стягнення процентів з відповідача є правомірним, а тому висновок суду про те, що процентна ставка між сторонами кредитного договору не узгоджена, є безпідставним. Від відповідача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сумою, яка стягується - 39 262,12 грн, що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційну скаргу подано позивачем на судове рішення в частині відмови в стягненні заборгованості за процентами за користування грошовими коштами. В іншій частині, зокрема, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується і апеляційним судом не перевіряється. Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2018 року між АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При цьому у вказаній заяві процентна ставка дійсно не визначена. Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що крім анкети-заяви ОСОБА_1 було підписано документ із зазначеними в ньому: інформацією та контактними даними кредитодавця, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядком повернення кредиту, тощо, або так званий Паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-19). За його змістом позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування, зокрема, про те, що процентна ставка за договором становить 0,01 % в межах пільгового періоду, а за його межами - 43,2 % річних. Крім того, умовами договору передбачено штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за кредитною карткою, який складає 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (пункт 6). Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договором приєднання (стаття 634 ЦК України) є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Закон України «Про споживче кредитування» встановлює вимоги до інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Така інформація, зокрема, має містити відомості про (частина 3 статті 9 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування»): 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу. Шляхом підписання Паспорта споживчого кредиту споживач був поінформований також про реальну відсоткову ставку, загальні витрати за кредитом, та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування». Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що сторони нібито не обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також вказує на помилковість врахування судом першої інстанції при розгляді даної справи правової позиції, висловленої Верховним Судом України 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), так як правовідносини в зазначеній справі стосувалися можливості збільшення сторонами кредитного договору строку позовної давності без укладення окремого письмового договору про це, і зовсім не є подібними до даної справи. ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 25.12.2019 утворилася заборгованість у розмірі 39 262,12 грн, яка відповідно до розрахунків банку складається із: 32 620 грн заборгованості за тілом кредитом та 4 296,30 грн заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, штрафу в сумі 2345,82 грн. Відтак, задовольняючи позов частково суд першої інстанції помилково виходив із недоведеності позовних вимог в частині стягнення з відповідача складових заборгованості за кредитом, зокрема заборгованості по відсоткам за користування ним. За розрахунками банку, що не оспорені і не спростовані відповідачем, станом на 25.12.2019 року за кредитним договором від 30.01.2018 року нараховано і не сплачено позичальником відсотки за користування кредитом в сумі 4296,30 грн, а також штраф 500 грн фіксований розмір і 1845,82 грн (процентна складова), які підлягають стягненню з відповідача разом з тілом кредиту. Тому апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати рішення в цій частині та стягнути з відповідача заборгованість по процентам в зазначеній сумі, штраф, а також перерозподілити судові витрати. Так, банком по справі сплачено судовий збір в сумі 5255 грн (2102 грн за подання позовної заяви і 3153 грн за подання апеляційної скарги), що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області 06 серпня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за прострочений кредит, а також штрафу і судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість по сплаті відсотків за кредитним договором б/н від 30.10.2018 року станом на 25.12.2019 року в сумі 4296,30 грн, штраф в сумі 2345,82 грн, а також судові витрати в сумі 5255 грн. В решті рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин