Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/3039/20

Дата документу 16.03.2021 Справа № 335/3039/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 335/3039/20 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В. № 22-ц/807/787/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Нікінчук-Худякової Олени Миколаївни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна, що є у спільній часткові власності, ВСТАНОВИВ В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна, що є у спільній часткові власності. В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Власником іншої Ѕ частки вказаної квартири є ОСОБА_2 . Квартира складається з двох суміжних житлових кімнат площею 15,0 кв.м. та 12,6 кв.м.. Домовленість між позивачем та відповідачем про поділ майна в натурі відсутня. Відповідно до звіту про оцінку об`єкту нерухомого майна від 26.02.2020 року №069, складеного оцінювачем ТОВ «Еліт-експерт», ранкова вартість спірної квартири складає 797482,00 грн.. Таким чином, розмір грошової компенсації на користь співвласника, яка має бути оплачена іншим співвласником, складає 398741,00 грн.. Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути з відповідача вартість Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 398741,00 грн. та після отримання позивачем грошової компенсації припинити її право власності на вказану квартиру. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Власником іншої Ѕ частки вказаної квартири є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.05.2019 року, посвідченого Дмитрієвою Н.П., державним нотаріусом Шостої Запорізької держаної нотаріальної контори, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.03.2020 №202942039, Квартира складається з двох суміжних житлових кімнат площею 15,0 кв.м. та 12,6 кв.м., що підтверджується Технічним паспортом на спірну квартиру. Відповідно до звіту про оцінку об`єкту нерухомого майна від 26.02.2020 року №069, складеного оцінювачем ТОВ «Еліт-експерт», ранкова вартість спірної квартири складає 797482,00 грн.. Таким чином, розмір грошової компенсації на користь співвласника, яка має бути оплачена іншим співвласником, складає 398741,00 грн.. При розгляді спору, судом перешої інстанції були враховані положення чинного законодавства. Так, відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права. Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Аналіз конструкції норм статей 364 та 365 ЦК України свідчить, що положення статті 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників відповідачів у справі. Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються статтею 364 ЦК України. Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки. У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Таким чином суд має встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Суд першої інстанції врахував, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт того, що він не спроможний виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ним права власності на спільне майно, що підтверджується зокрема посвідченням №030257 виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, довідкою Пенсійного фону України про відсутність індивідуальних відомостей про особу ОСОБА_2 , довідкою Запорізького місцевого центру зайнятості №4631/1 від 10.10.2019 року про те, що ОСОБА_2 допомогу по безробіттю не одержує. Цими доказами підтверджено, що відповідач є непрацевлаштованим, не має доходів, виховує трьох дітей і має статус батька багатодітної сім`ї отримуючи державну соціальну допомогу. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судова колегія враховує, що законом не передбачено примусового зобов`язання співвласника до сплати грошової компенсації, до того ж відповідач не спроможний сплатити таку компенсацію. Враховуючи що частки співвласників є рівними, при апеляційному розгляді відповідач погодився відмовитися від своєї частки на користь позивачки за умови сплати нею такого ж розміру компенсації, який вона жадає отримати від відповідача. Натомість позивач вважала такий порядок розподілу неможливим. За таких обставин суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог . Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 березня 2021 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков