Ухвала КЦС ВС № 175/2251/16-ц

Ухвала 29 березня 2021 року м. Київ справа № 175/2251/16-ц провадження № 61-3482ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2015 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Н. М., про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року вищевказані цивільні справи було об`єднано в одне провадження та присвоєно справі єдиний номер № 175/2251/16-ц. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 у розмірі 18 080,85 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 15 733,42 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 доларів США, штраф (процентна складова) у розмірі 860,48 доларів США, що за курсом 23,05 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 09 вересня 2015 року складає 416 763,65 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року скасовано в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 . У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 відмовлено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу (фіксованої частини та процентної складової), відмовивши у задоволенні вказаної вимоги, змінено рішення в частині нарахування пені, стягнувши її у національній валюті України в сумі 5 597,00 грн, визначено загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню станом на 16 листопада 2015 року, 16 966,71 доларів США, що складається з: 15 733,42 доларів США заборгованості за кредитом, 984,49 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 248,80 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, що еквівалентно (відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 09 вересня 2015 року) 391 082,66 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. У березні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року (надійшла до суду 05 березня 2021 року). Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» у вищевказаній справі та витребувано її матеріали із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року (надійшла до суду 22 березня 2021 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов до АТ КБ «ПриватБанк» та відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до неї та ОСОБА_2 .

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Зі змісту касаційної скарги убачається, що підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає те, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Отже, посилаючись на вказану вище підставу касаційного оскарження, заявник не виконав умови пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 389 цього Кодексу, на виконання умов пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а також надіслати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

2. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 378,00 грн. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (про стягнення заборгованості за кредитним договором), яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 11 900,38 грн (396 679,60 грн х 1,5%) х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УГК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 28 квітня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник