Ухвала КЦС ВС № 208/4632/17

Ухвала 18 січня 2021 року м. Київ справа № 208/4632/17 провадження № 61-19677ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, про визнання дійсним договору та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху і надано строк для усунення недоліків, зокрема, щодо надання доказів поважності пропуску строку на касаційне оскарження, а також на підтвердження сплати судового збору в установленому законом розмірі. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року визнано неподаною та повернуто у зв`язку із невиконанням заявником вимог ухвали Верховного Суду від 02 грудня 2019 року (провадження № 61-21106ск19). У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху із наданням строків для усунення недоліків, а саме: заявнику було запропоновано надіслати на адресу суду належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, надати суду документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, засвідчений належним чином, або документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, зазначити у касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги та копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року визнано неподаною та повернуто у зв`язку із невиконанням заявником вимог ухвали Верховного Суду від 14 липня 2020 року (провадження № 61-9532ск20). 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року (надійшла до суду 31 грудня 2020 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

1. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр), оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року була оприлюднена 02 жовтня 2019 року, проте касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду 29 грудня 2020 року, тобто більше, ніж через один рік після ухвалення оскаржуваного судового рішення. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що він не був присутнім при розгляді справи судом апеляційної інстанції, повний текст оскаржуваної постанови Дніпровським апеляційним судом йому не направлявся, а тому він не знав про зміст цього судового рішення. Також зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він отримав 17 червня 2020 року в канцелярії Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. При цьому, ураховуючи те, що 06 серпня 2020 року був останнім 20-им днем після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», вважає, що строк на касаційне оскарження судових рішень пропущено з поважних причин. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Виняток із наведеного загального правила викладено в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Наведених випадків касаційна скарга ОСОБА_1 не містить, а тому заявнику слід її уточнити.

2. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ групи, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин заявник не надав. Відповідно до частини другої та п`ятої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Отже, ОСОБА_1 необхідно надати суду документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, засвідчений належним чином, або документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1 600,00 грн. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом)за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду фізичною особовою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Із судових рішень, які оскаржує заявник, убачається одна вимога немайнового характеру: визнання дійсним спадкового договору про довічне утримання (догляд), укладений 28 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та одна вимога майнового характеру: визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22,6 кв. м, житлова 12,7 кв. м, яка складається з 1 кімнати, житловою площею 12,7 кв. м, кухні, площею 4,1 кв. м, вбиральні, площею 2,5 кв. м, коридору, площею 2,4 кв. м, вбудовані шафи 0,4 кв. м та 0,5 кв. м, за ОСОБА_1 . Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 1 280,00 грн (1 600,00 грн х 0,4) х 200%). В частині визначення розміру судового збору за позовну вимогу майнового характеру, вбачається, що з оскаржуваних судових рішень та наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного майна, а тому заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження його вартості та виходячи із розрахованої до неї суми сплатити судовий збір відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УГК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документ, який підтверджує звільнення заявника від його сплати. Відповідно до вимог частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 17 лютого 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник