Ухвала КЦС ВС № 208/4632/17

Ухвала 14 липня 2020 року м. Київ справа № 208/4632/17 провадження № 61-9532ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора про визнання дійсним договору та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 26 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у вказаній вище справі. Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року було отримано лише 17 червня 2020 року, проте не надає до суду касаційної інстанції жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Посилання заявника на те, що факт отримання копії оскаржуваної постанови підтверджується відповідною відміткою в матеріалах справи суд не приймає до уваги оскільки, питання про відкриття касаційного провадження та витребування справи суддею не вирішувалося, а тому суд позбавлений можливості дослідити ці обставини самостійно. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР). Аналіз ЄДРСР свідчить про те, що ОСОБА_1 звертався із касаційною скаргою до Верховного Суду і ухвалою від 02 грудня 2019 року його касаційну скаргу було залишено без руху та запропоновано заявнику надати докази отримання оскаржуваного судового рішення, оскільки підставою для поновлення строку на касаційне оскарження ним зазначено про отримання ним 23 жовтня 2019 року оскаржуваної постанови апеляційного суду, проте на підтвердження зазначених доводів заявником не було надано доказів. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 має надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами. Наведена підстава для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не дає достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки на їх підтвердження не надано відповідних письмових доказів. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналіз причин, вказаних в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження свідчить, що вони не можуть бути визнані поважними, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження факту невиконання судом апеляційної інстанції положень статей 272, 386 ЦПК України щодо не направлення заявнику копії оскаржуваної постанови апеляційного суду. Таким чином, заявнику слід надіслати на адресу суду належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених уцього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ групи, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів, однак докази на підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи відсутні. Відповідно до частини другої та п`ятої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Отже, ОСОБА_1 необхідно надати суду документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, засвідчений належним чином, або документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600 грн. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду фізичною особовою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту другого частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. З судових рішень, які оскаржує заявник, вбачається одна вимога немайнового характеру: визнати дійсним спадковий договір про довічне утримання (догляд), укладений 28 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та одна вимога майнового характеру: визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22,6 кв. м, житлова 12,7 кв. м, яка складається з 1 кімнати житловою площею 12,7 кв. м, кухні площею 4,1 кв. м, вбиральні 2,5 кв. м, коридору 2,4 кв. м, вбудовані шафи 0,4 кв. м та 0,5 кв. м, за ОСОБА_1 . Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 1 280 грн (1 600*0,4)*200%. В частині визначення розміру судового збору за позовну вимогу майнового характеру, вбачається, що з оскаржуваних судових рішень та наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного майна, а тому заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження його вартості та виходячи із розрахованої до неї суми сплатити судовий збір відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО-899998,номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA678999980000031219207026007, рахунок отримувача - 31219207026007, ККДБ - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку -

207. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Крім цього, пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені у клопотанні ОСОБА_1 неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора про визнання дійсним договору та визнання права власності залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 серпня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко