Постанова 4873 № 911/565/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" березня 2021 р. Справа № 911/565/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Попікової О.В. суддів: Корсака В.А. Євсікова О.О. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.02.2021 (повний текст підписано 22.02.2021) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у справі №911/565/18 (суддя Шевчук Н.Г.) за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки секретар судового засідання Руденко Н.С. у судовому засіданні взяли участь представники: - стягувача: Цвєтков В.М. (представник за довіреністю); - боржника: Кобільник Р.І., адвокат, посвід №21/1765; - третьої особи: не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно; - від ДВС: Приступа О.О. та Чубенко К.М. - представники за довіреністю Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2018 у даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019, задоволені позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська», та звернуто стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за Кредитним договором від 04.06.2014 №12/09/6 з додатковими договорами, а саме: №1 від 01.12.2014, №2 від 23.12.2014, №3 від 26.02.2014 перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 24.06.2015) 2 135 863 013,70 грн на предмет іпотеки-1 за іпотечним договором від 06.06.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та зареєстрований за №534, нерухоме майно: Єдиний майновий комплекс, загальною площею 126579 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 99, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним №11571036, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві державним реєстратором Малишевим М.С. 25.10.2013. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; На виконання зазначеного рішення Господарським судом Київської області 12.09.2019 видано відповідні накази. 27 березня 2020 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у справі №911/565/18, в якій скаржник просив: - визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. щодо винесення ним постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.03.2020 у межах виконавчого провадження №60641460; - визнати неправомірною постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.03.2020, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у межах виконавчого провадження №60641460; - зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження №60641460, скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.03.2020 винесену державним виконавцем Яковенко В.А. у межах виконавчого провадження № 60641460; - зупинити стягнення на підставі наказу №911/565/18 від 12.09.2019, виданого Господарським судом Київської області у виконавчому провадженні №60641460, до завершення розгляду скарги. Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020 в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, без реального проведення опису нерухомого майна; без зазначення паспортних даних зберігача та понятих; без відмітки щодо роз`яснення обов`язків зберігачу; без повідомлення боржника. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у задоволенні скарги боржника - ТОВ «Птахофабрика Київська» на дії державного виконавця відмовлено. Ухвала суду мотивована приписами статей 13, 18, 22, 26, 56 Закону України «Про виконавче провадження», статті 343 ГПК України, з огляду на які суд І інстанції визнав відсутніми правові підстави для задоволення скарги за умови встановлення тих обставин, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень, а право боржника не було порушено. Боржник - ТОВ «Птахофабрика Київська», не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2021 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу суду і інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариства в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції дійшов помилкових висновків про те, що відсутність у постанові державного виконавця від 16.03.2020 реєстраційних номерів та інших даних, за якими можна ідентифікувати майно не свідчить про порушення вимог п. 2 ч. 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження». Також боржник наголошує на тому, що постанова державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020 проведено без реального опису майна. Зауважує на тому, що у п. 5 згаданої постанови не містяться відомості про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна. При цьому заявник апеляційної скарги зазначає про те, суд І інстанції безпідставно не врахував ті обставини, що державному виконавцю було відмовлено у відвіданні території підприємства з метою уникнення розповсюдження короно вірусу. Від стягувача - Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо доводів апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також надіслав відзив на апеляційну скаргу боржника, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому Департамент зауважив на тому, що боржника було належно повідомлено про вчинення виконавчих дій, натомість останній відмовив у доступі до нерухомого майна. Разом з тим, Департамент наголошував на тому, що державним виконавцем вживались всі необхідні процесуальні дії в межах виконавчого провадження №60641460 з метою виконання рішення Господарського суду Київської області у справі №911/565/18. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою від 09.03.2021 апеляційна скарга у даній справі прийнята до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 24.03.2021. У судовому засіданні 24.03.2021 представник боржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представники стягувача та ДВС заперечували щодо доводів апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників стягувача, боржника та ДВС, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить із наступного. Як було встановлено під час розгляду скарги в суді І інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019, позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» задоволено. На виконання вказаного рішення суду 12.09.2019 видано відповідні накази. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. 18.11.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60641460 щодо примусового виконання наказу про звернення стягнення на предмет іпотеки-1 за іпотечним договором від 06.06.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська», в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» перед Національним банком України за кредитним договором №12/09/6 від 04.06.2014. В межах виконавчого провадження №60641460 відповідно до виконавчого документа постановою органу ДВС від 16.03.2020 накладено арешт на майно боржника (відповідача). Відповідно до вимог статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ч. 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з ч. 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За приписами п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку. Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України"). Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012). Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено п. 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, №40450/04, п.п. 83-85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"). Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави. Виходячи з практики з Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п. 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018 у справі № 911/565/18, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи зі змісту частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Як зазначалось вище, 18.11.2019 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №911/565/18, виданого 12.09.2012 Господарським судом Київської області в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за Кредитним договором від 04.06.2014 №12/09/6 з додатковими договорами, а саме: №1 від 01.12.2014, №2 від 23.12.2014, №3 від 26.02.2014 перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 24.06.2015) 2135863013,70 грн на предмет іпотеки-1 за іпотечним договором від 06.06.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та зареєстрований за №534, нерухоме майно: Єдиний майновий комплекс, загальною площею 126579 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 99, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним №11571036, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві державним реєстратором Малишевим М.С. 25.10.2013. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з п. 1 ч. 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню. Як вбачається з матеріалів справи, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в провадженні якого перебуває виконавче провадження №60641460 від 18.11.2019 з примусового виконання наказу № 911/565/18, зважаючи на те, що станом на 18.02.2020 рішення суду не було виконане боржником, склав вимогу державного виконавця від 18.02.2020, у якій викликав сторін виконавчого провадження 05.03.2020 за адресою: м. Київ, проспект Броварський 99 (де за боржником значиться зареєстроване майно - єдиний майновий комплекс загальною площею 126579 кв.м. для проведення опису та арешту майна, на яке необхідно звернути стягнення. Також у вимозі зазначено про надання державному виконавцю безпосереднього доступу на територію єдиного майнового комплексу за адресою: м. Київ, проспект Броварський 99 для належного виконання рішення суду. Однак, як було встановлено під час розгляду скарги в суді І інстанції та не було спростовано під час апеляційного провадження, державного виконавця не було допущено для проведення оцінки й арешту майна боржника, оскільки охороною останнього чинилися перешкоди у наданні доступу на територію місцезнаходження нерухомого майна, яке мало описуватися, що підтверджується залученими актами 30.01.2020, 05.03.2020 та 16.03.2020. Наведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги стосовно правомірної відмови державному виконавцю у відвіданні території підприємства з метою уникнення розповсюдження короно вірусу. При цьому колегією враховується, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на території України установлено було лише з 12.03.2020. Разом з тим, доказів на підтвердження не повідомлення чи неналежного повідомлення боржника про проведення виконавцем виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника, матеріали справи не містять. Приписами п. 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно ч. 7 згаданої статті Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Згідно ч.5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. При цьому приписами ч. 9 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Пунктом 10 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові. Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Як вбачається з наявної у справі постанови про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60641460, якою накладено арешт на майно, що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Броварський, 99, відповідальним зберігачем призначено Куліша Олексія Олександровича, представника Національного банку України, якого попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що свідчить його підпис. В матеріалах виконавчого провадження міститься довіреність Національного банку України на Куліша О.О., копія якої долучена до матеріалів справи, в ній наявні паспортні дані відповідального зберігача, прізвище ім`я та по батькові, і зазначено, що він є представником стягувача. Отже особа, яка призначена зберігачем описаного майна, є ідентифікованою, і відсутність паспортних даних цієї особи в постанові про опис та арешт майна не може бути підставою для скасування постанови. При цьому виконавчі дії проведені у присутності двох понятих, яким роз`яснені права та обов`язки відповідно до статті 22 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові містять підписи зазначених осіб та вказані їх адреси. Надаючи оцінку постанові про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020, суд з`ясував, що у згаданій постанові державним виконавцем вказані назви всіх описаних об`єктів, місце їх розташування, площа, реєстраційний номер та інші дані, за якими можливо ідентифікувати дане майно. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, що відсутність у постанові інформації щодо інших ознак нерухомого майна, як то: розмір, колір, ступінь зносу, кількість приміщень, їх призначення, матеріал стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення тощо, само по собі не може вважатися підставою для скасування постанови і не свідчить про порушення прав боржника у виконавчому провадженні, якщо при цьому виконавцем зазначено індивідуалізовані ознаки нерухомого майна, яким є його реєстраційний номер. Разом з тим, судами було враховано правовий висновок, який міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/1069/18. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення державним виконавцем вимог п.2 ч. 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», за умови встановлення тих обставин, що сам боржник перешкоджав державному виконавцю у наданні доступу на територію місцезнаходження нерухомого майна (акти від 30.01.2020, 05.03.2020 та 16.03.2020). Доводів чи доказів на підтвердження звернення боржника до державного виконавця стосовно розбіжностей чи неточностей щодо описаного майна матеріали справи не містять. Отже, оскільки під час апеляційного провадження обставини щодо неправомірних дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А не знайшли свого підтвердження, відсутні правові підстави як щодо визнання неправомірними дій державного виконавця стосовно винесення ним постанови про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020 у межах виконавчого провадження №60641460 та визнання неправомірною постанови про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020, так і щодо скасування згаданої постанови. Разом з тим суд І інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги щодо зупинення стягнення на підставі наказу №911/565/18 від 12.09.2019, виданого Господарським судом Київської області. З огляду на викладене відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у даній справі. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.02.2021 підлягає залишенню без задоволення. Судові витрати в порядку статті 129 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у справі №911/565/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.02.2021 у справі № 911/565/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/565/18 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови суду складено та підписано - 29.03.2021. Головуючий суддя О.В. Попікова Судді В.А. Корсак О.О. Євсіков