Постанова 4873 № 911/1070/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" березня 2021 р. Справа№ 911/1070/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Чорногуза М.Г. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 (суддя Щоткін О.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» про спонукання до виконання мирової угоди за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - позивач, АБ «Укргазбанк») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» (далі - відповідач, ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр») про спонукання відповідача до виконання мирової угоди від 05.11.2015, затвердженої постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 (далі - Мирова угода), шляхом стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 807 285,99 доларів США. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь АБ «Укргазбанк» 777 164,99 доларів США заборгованості та 2 102,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 не має статусу виконавчого документа, оскільки не відповідає вимогам, визначеним статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»; у зв`язку з порушенням відповідачем умов Мирової угоди вимога про спонукання виконати її умови шляхом стягнення з останнього 807 285,99 доларів США заборгованості є обґрунтованою та правомірною. При цьому, з огляду на те, що відповідачем зроблено заяву про застосування судом позовної давності, враховуючи відсутність поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності при наявності порушеного права на отримання вказаних коштів у зазначені періоди за Мировою угодою, з урахуванням приписів ст. 267 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові в частині зобов`язання спонукати відповідача виконати мирову угоду шляхом стягнення з відповідача 30 121,00 доларів США боргу. Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог про спонукання виконання мирової угоди від 05.11.2015, шляхом стягнення заборгованості у розмірі 807 285,99 доларів США відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що під спонуканням виконання мирової угоди в даному випадку повинно матись на увазі спонукання до виконання зобов`язання згідно з погодженим сторонами мирової угоди графіком, тобто предметом позову повинна бути вимога про зобов`язання вчинити дії, що має немайновий характер, натомість суд першої інстанції задовольнив заявлену вимогу позивача про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача заборгованості, що має майновий характер. Крім того, апелянт наголошував на тому, що позивач у даній справі просить суд спонукати відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення з останнього 807 258,99 доларів США без відповідного визначення гривневого курсу НБУ станом на дату прийняття рішення, що, на переконання відповідача, є обов`язковим, оскільки судом під час прийняття рішення визначено гривневий еквівалент, який підлягає стягненню; вимога позивача про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення 807 258,99 доларів США фактично є збільшенням майнових вимог шляхом внесення змін до мирової угоди, оскільки на сьогоднішній день вартість долара є значно більшою; вирішивши спір спонуканням відповідача до мирової угоди шляхом стягнення з апелянта коштів, які вже були стягнуті рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2013 у справі №19/037-12, фактично притягнув апелянта до юридичної відповідальності, до якої останній вже був притягнутий, що є свідченням порушення ст. 61 Конституції України. За твердженням апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що право позивача на звернення з даним позовом виникло після того, як постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020 залишено без змін ухвалу господарського суду Київської області від 10.06.2019 у справі №19/037-12, якою визнано незаконною постанову приватного виконавця Говорова П.В. про відкриття провадження з підстав відсутності у постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 про затвердження мирової угоди статусу виконавчого документа, оскільки звернення заінтересованої особи до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не позбавляє позивача на звернення з таким позовом; позивач міг дізнатися та дізнався про порушене право, а саме, про невиконання відповідачем умов мирової угоди 10.10.2016, у зв`язку з чим строк на звернення з даним позовом до суду є пропущеним. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 апеляційну скаргу у справі №911/1070/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Попікової О.В., суддів Корсака В.А., Євсікова О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 та призначено до розгляду на 07.12.2020. Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області - без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що ним документально доведено порушення відповідачем умов Мирової угоди, тоді як останнім жодним чином не спростовано такі твердження; відповідач визнав наявність боргу перед АБ «Укргазбанк», а також неналежне виконання умов договору гарантії та Мирової угоди; укладення та виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, а суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті; належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена у даному випадку Мировою угодою, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України; твердження апелянта про збільшення майнових вимог шляхом задоволення позову про спонукання до виконання мирової угоди є помилковим, що підтверджується судовою практикою; посилання відповідача на те, що строк виконання доларової заборгованості відповідачем згідно з Мировою угодою завершився 09.10.2016, а тому з 10.10.2016 розпочався перебіг позовної давності, були правомірно визнані судом необґрунтованими, адже, як вбачається зі змісту Мирової угоди, пунктом 3 чітко визначений графік погашення заборгованості у валюті, відповідно до якого останній платіж мав бути здійснений до 30.06.2019. 07.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив позивача, в яких відповідач вказував на те, що рішення суду першої інстанції про спонукання відповідача до виконання мирової шляхом стягнення з останнього на користь позивача 777 164 доларів США є таким, що не відповідає належному способу захисту порушених прав у разі невиконання умов мирової угоди; оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2013 у справі № 19/037-12 було встановлено гривневий еквівалент заборгованості ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» у сумі 6 602 298,00 грн та з огляду на те, що ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» було виконано свої зобов`язання за мировою угодою у сумі 12 195 доларів США та 454 248,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, суд першої інстанції міг лише спонукати відповідача до виконання Мирової годи в частині встановленого 27.03.2013 судом зобов`язання у національний валюті гривні, при цьому, відрахувавши від вказаної суми розмір виконаних ним зобов`язань за Мировою угодою; стягнувши з відповідача грошові кошти у розмірі більшому за визначений Мировою угодою, судом змінено умови мирової угоди; твердження позивача про те, що перебіг строку позовної давності розпочався саме з 30.06.2019, тобто з дня завершення строку виконання мирової угоди, не відповідають дійсності, оскільки такий строк починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду сплив 10.10.2019, що є підставою для відмови в задоволенні позову. У судовому засіданні 07.12.2020 суд протокольно ухвалив оголосити у розгляді справи перерву до 11.01.2021. На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/11/21 від 04.01.2021 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1070/20. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 апеляційну скаргу у справі №911/1070/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Попікової О.В., суддів Євсікова О.О., Ходаківської І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 прийнято до провадження вищевказаним складом суду та призначено до розгляду на 11.01.2021. У судовому засіданні 11.01.2021, в порядку статті 216 ГПК України, оголошено перерву до 08.02.2021. 04.02.2021 від суддів Попікової О.В. та Євсікова О.О. надійшла заява про самовідвід від участі у розгляді даної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 заяву суддів Попікової О.В. та Євсікова О.О. про самовідвід у справі №911/1070/20 задоволено, справу №911/1070/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021 апеляційну скаргу у справі №911/1070/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у розгляді справи №911/1070/20 оголошено перерву на 24.03.2021. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли: 22.03.2021 - письмові пояснення, які за своїм змістом фактично дублюють доводи апеляційної скарги та заперечень на відзив позивача; 24.03.2021 - клопотання про відкладення розгляду справи за підписом адвоката Шевченко О.Б. та клопотання про відкладення розгляду справи за підписом адвоката Каменського Д.Г., в яких останні просили визнати поважними причини неявки керівника ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» та його уповноваженої особи у судове засідання у зв`язку з виявленими в одного з представників відповідача, який контактував з керівником та іншими його представниками симптомів COVID-19, та відкласти розгляд справи на іншу дату після завершення карантину. У судове засідання апелянт явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Розглянувши подані представниками апелянта клопотання про відкладення розгляду справи, обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності його представника, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази та надані ним у попередньому судовому засіданні пояснення по суті апеляційної скарги є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування його додаткових пояснень, а також з огляду на те, що до поданого клопотання відповідачем не додано доказів, які безпосередньо перешкоджають йому забезпечити явку свого представника у судове засідання, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні вказаного клопотання відповідача та здійснити розгляд скарги за його відсутності. Відповідна правова позиція з процесуального питання щодо можливості перегляду судового рішення у період дії карантину за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.05.2020 у справі №908/2323/19. До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що адвокат має можливість брати участь у судовому засіданні поза межами суду дистанційно - у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, зокрема, за допомогою сервісу «EASYCON». Крім того, колегія суддів зазначає, що учасники апеляційного провадження, з метою реалізації принципів змагальності та диспозитивності (ст. ст. 13, 14 ГПК України) не позбавлені можливості до дня судового засідання, уникаючи безпосереднього відвідування установи суду, подати свої вмотивовані письмові пояснення, скориставшись засобами електронного зв`язку задля дотримання своєчасного розгляду апеляційної скарги як елементу права на справедливий суд. У судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення. 24.03.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду. Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у червні 2012 року заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» про стягнення 826 320,23 доларів США та 555 218,00 грн за договором про надання гарантії № 91 від 12.12.2005, з яких: заборгованість за гарантією в розмірі 826 320,23 доларів США; заборгованість по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії в розмірі 52 966,42 грн; 13 663,01 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії; 488 588,57 грн пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів по гарантії. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 у справі № 19/037-12 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь АБ «Укргазбанк» 826 320,23 доларів США, що по курсу НБУ становить 6 602 298,64 грн заборгованості за гарантією; 52 996,42 грн заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії; 13 663,01 грн пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії; 488 588,57 грн пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії. Стягнуто з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» в доход Державного бюджету України 64 380,00 грн судового збору. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2015 відмовлено в задоволенні спільної заяви АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами на стадії виконання рішення Господарського суду Київської області № 19/037-12 від 27.03.2013. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 ухвалу Господарського суду Київської області від 29.12.2015 у справі №19/037-12 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання рішення Господарського суду Київської області № 19/037-12 від 27.03.2013 задоволено. Затверджено мирову угоду в редакції, укладеній 05.11.2015 між АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр». Мирова угода від 05.11.2015, затверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 (далі - Мирова угода) містить наступні умови: «

1. Сторони домовились укласти дану Мирову угоду на стадії виконавчого провадження ВП № 41405255 відкритого 10.01.2014 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі наказу Господарського суду Київської області від 04.06.2013 у справі № 19/037-12 про стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості у сумі 826 320,23 доларів США, що по курсу НБУ становить 6 602 298,64 грн - заборгованості за гарантією № 91; 52 996,42 грн - заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії; 13 663,01 грн - пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії; 488 588,57 грн - пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії.

2. Боржник - ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» визнає, що його заборгованість перед Стягувачем - АБ «УКРГАЗБАНК» з урахуванням здійснених погашень, на підставі наказу Господарського суду Київської області від 04.06.2013 у справі № 19/037-12 про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії № 91 від 12.12.2005 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2014 ВП № 41405255 становить 819 480,99 доларів США - заборгованості за гарантією № 91; 555 248,00 грн, що складається з сум заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії.

3. З моменту затвердження даної Мирової угоди Господарським судом Київської області Боржник зобов`язується погасити Стягувачу заборгованість в розмірі 819 480,99 дол. США заборгованості за гарантією № 91 та 555 248,00 грн, що складається з сум заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії в строк до 30.06.2019 згідно погодженого сторонами графіку погашення заборгованості.

4. Сторони погодились, що заборгованість погашається Боржником щомісячно з урахуванням графіку, зазначеного в пункті 3 Мирової угоди, при умові, що погашення заборгованості протягом перших 9 місяців в іноземній валюті буде здійснюватись шляхом перерахування позичальником на поточний рахунок національної валюти в розмірі 50 500,00 грн, з подальшою купівлею іноземної валюти, і якщо після конвертації гривні у валюту зобов`язання за виконавчим документом сума погашення буде меншою ніж передбачено графіком в п. 3 цієї Мирової угоди, непогашена сума коштів, яка буде виникати за рахунок курсової різниці по платежу згідно графіка, переноситься на останній місяць погашення по графіку. У випадку, якщо дата погашення, зазначена в графіку, який наведений в п. 3 цієї Мирової угоди, припадає на неробочий день, Боржник зобов`язаний внести платіж в останній робочий день, що передує такому неробочому дню.

5. При сплаті заборгованості, яка зазначена в рішенні суду в гривні, та складається з сум заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії згідно графіку, зазначеного в п. 3 цієї Мирової угоди, в першу чергу кошти направляються на погашення заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії в розмірі 52 996,42 грн, в другу чергу погашається пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії в розмірі 13 663,01 грн, а надалі кошти направляються на погашення пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії в розмірі 488 588,57 грн.

6. Сторони зобов`язуються щомісячно проводити звірку розрахунків по проведеним платежам не пізніше 10-го числа наступного місяця, згідно графіку, зазначеного в пункті 3 цієї Мирової угоди, з врахуванням умов викладених в п. 4 цієї Мирової угоди, шляхом підписання відповідного акту звірки взаєморозрахунків.

7. Дана Мирова угода підлягає затвердженню Господарським судом Київської області.

8. Ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди оформлюється у відповідності з вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», має статус виконавчого документу у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та може бути пред`явлена Стягувачем до примусового виконання до органів Державної виконавчої служби у випадку порушенням Боржником умов цієї Угоди, зокрема у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником графіку, зазначеного в пункті 3 цієї Мирової угоди, в межах строків передбачених чинним законодавством.

9. Дана Мирова угода вступає в законну силу з дня набрання ухвалою Господарського суду Київської області про затвердження цієї мирової угоди законної сили і діє до остаточного виконання Боржником прийнятих на себе зобов`язань.

10. Ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно статті 12 та пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

11. Всі спори та розбіжності, що виникають між Сторонами за цією Мировою угодою, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів.

12. Боржник та Стягувач заявляють, що умови цієї Мирової угоди не суперечать Закону та не порушують права чи свободи інших осіб та держави. У разі порушення Боржником строків погашення заборгованості, що визначені п. 3 та враховуючи умови викладені в п. 4 цієї Мирової угоди, АБ «Укргазбанк» має право примусово стягнути заборгованість в повному обсязі.

13. Вказана Мирова угода складена українською мовою у трьох аутентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та Господарського суду Київської області.». У пункті 3 Мирової угоди від 05.11.2015 сторонами погоджено графік погашення заборгованості, у тому числі у валюті, а саме: до 30.11.2015 - 2124,00 дол. США; до 30.12.2015 - 2124,00 дол. США; до 30.01.2016 - 0,00 дол. США; до 29.02.2016 - 0,00 дол. США; до 30.03.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.04.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.05.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.06.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.07.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.08.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.09.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.10.2016 - 5800,00 дол. США; до 30.11.2016 - 5800,00 дол. США; до 30.12.2016 - 5800,00 дол. США; до 30.01.2017 - 0,00 дол. США; до 28.02.2017 - 0,00 дол. США; до 30.03.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.04.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.05.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.06.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.07.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.08.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.09.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.10.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.11.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.12.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.01.2018 - 0,00 дол. США; до 28.02.2018 - 0,00 дол. США; до 30.03.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.04.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.05.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.06.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.07.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.08.2018 - 13080,00 дол. США; до 30.09.2018 - 74961,29 дол. США; до 30.10.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.11.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.12.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.01.2019 - 0,00 дол. США; до 28.02.2019 - 0,00 дол. США; до 30.03.2019 - 81800,53 дол. США; до 30.04.2019 - 81800,53 дол. США; до 30.05.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.06.2019 - 87600,52 дол. США. Всього - 819 480,99 дол. США. На виконання Мирової угоди ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» сплачено на користь АБ «Укргазбанк» у валюті кредиту 12 195,00 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, а саме: № 5 від 22.07.2016 на суму 8 138,00 доларів США; № 10 від 08.08.2016 на суму 2 000,00 доларів США; № 14 від 06.09.2016 на суму 2 057,00 доларів США. Зазначені оплати також враховані та відображені АБ «Укргазбанк» у розрахунку заборгованості ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» за договором про надання гарантії № 92 від 12.12.2005, який долучено до позовної заяви. Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань за Мировою угодою належним чином не виконав, у зв`язку з чим АБ «Укргазбанк» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12. 18.04.2019 ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київського області Говорова Павла Володимировича, в якій просив суд визнати незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу Київського області Говорова Павла Володимировича щодо відкриття виконавчого провадження на примусове виконання постанови про затвердження мирової угоди у справі № 19/037-12. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 у справі №19/037-12, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020, скаргу ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на дії приватного виконавця виконавчого округу Київського області Говорова Павла Володимировича у справі № 19/037-12 задоволено. Визнано незаконною постанову приватного виконавця Говорова Павла Володимировича № 58471104 від 22.02.2019 щодо відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 про затвердження мирової угоди у справі № 19/037-12 про стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь АБ «Укргазбанк» коштів у розмірі 819480,99 дол. США заборгованості за гарантією № 91 та 555248,00 грн, що складає суми заборгованості по несплаті комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії, що на момент відкриття виконавчого провадження відповідно до офіційного курсу валют НБУ еквівалентно 21798844,89 грн. Задовольняючи вказану вище скаргу ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр», суди виходили з того, що резолютивна частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, якою затверджено мирову угоду в редакції, укладеній 05.11.2015 між АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр», в порушення пунктів 4, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент ухвалення вказаної постанови КАГС), не містить тексту затвердженої мирової угоди та строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Враховуючи те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 про затвердження мирової угоди відповідачем не виконана та не відповідає статусу виконавчого документа, позивач звернувся до суду з позовом про спонукання ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» до виконання мирової угоди від 05.11.2015, затвердженої постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, шляхом стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості в розмірі 807 285,99 доларів США. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Мирова угода у розумінні змісту ст. ст. 202, 203 ЦК України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню. За змістом ч.ч. 1-4 ст. 78 ГПК України (у редакції, яка діяла на момент затвердження Мирової угоди постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12), умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмета позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. За приписами ч.ч. 1-4 ст. 192 ГПК України (у чинній редакції) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. З аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20. За приписами ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (тут і далі в редакції, чинній на момент затвердження Мирової угоди) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: постанови судів у господарських справах у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Отже, за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. При цьому, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого, господарський суд видає наказ. Як було зазначено вище, постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 про затвердження мирової угоди не відповідає статусу виконавчого документа, оскільки її резолютивна частина, в порушення пунктів 4, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не містить тексту затвердженої мирової угоди та строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що також встановлено ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 у справі №19/037-12, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020. За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За твердженнями позивача, на час звернення з даним позовом до господарського суду відповідач у повному обсязі не виконав умови Мирової угоди, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» за Мировою угодою, затвердженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, становить 807 285,99 доларів США. Відповідачем наявність вказаної заборгованості жодним чином не спростована, доказів виконання у повному обсязі умов Мирової угоди та погашення спірної заборгованості на користь АБ «Укргазбанк» ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про спонукання відповідача виконати умови зазначеної мирової угоди шляхом стягнення з останнього 807 285,99 доларів США заборгованості є обґрунтованими. При цьому, доводи апелянта про те, що предметом даного позову повинна бути вимога про зобов`язання вчинити дії, що має немайновий характер, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер, в залежності від змісту умов мирової угоди. Відповідна правова позиція викладена у п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та підтримана Верховним Судом у постанові від 13.04.2018 у справі № 910/4134/17. У зв`язку з наведеним також необґрунтованими є доводи апелянта про те, що вирішивши спір спонуканням відповідача до мирової угоди шляхом стягнення з відповідача коштів, які вже були стягнуті рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2013 у справі №19/037-12, суд першої інстанції фактично притягнув відповідача до юридичної відповідальності, до якої останній вже був притягнутий. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення з відповідача заборгованості в сумі 807 258,99 доларів США без відповідного визначення гривневого курсу НБУ станом на дату прийняття рішення, виходячи з наступного. За приписами ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні іноземної валюти. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України). Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції». Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Водночас, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Отже, відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц зазначила, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц викладено правові висновки стосовно того, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Як вбачається з умов укладеної між сторонами у Мирової угоди (п. 3) з моменту її затвердження Боржник зобов`язується погасити Стягувачу заборгованість в розмірі 819 480,99 дол. США. При цьому, згідно з графіком сторони погодили внесення відповідачем щомісячного платежу в доларах США. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірною вимогу позивача про спонукання відповідача до виконання Мирової угоди шляхом стягнення заборгованості, визначеної у доларах США. Разом з тим, під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача. За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Згідно з п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Як правильно зазначив суд першої інстанції, за умовами Мирової угоди оплата мала відбуватись щомісячно впродовж періоду з листопада 2015 року по червень 2019 року, відтак, момент настання строку виконання зобов`язання та відповідно строк позовної давності щодо пред`явлення цих вимог слід встановлювати щодо кожного місяця відповідного року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Мировою угодою було сплачено 12 195,00 доларів США, у зв`язку з чим заборгованість, визначена графіком погашення зі строком оплати в період з 30.11.2015 по 30.06.2016, вважається повністю сплаченою. Позивачем пред`явлено вимогу про зобов`язання виконати вимоги мирової угоди шляхом стягнення з відповідача боргу в сумі 807 285,99 доларів США, тобто по платежам, що охоплюються періодом з 30.07.2016 по 30.06.2019. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на день звернення до суду (23.04.2020) позивачем, з урахуванням ст. 257, ч. 5 ст. 261 ЦК України пропущено строк позовної давності для пред`явлення позову за вимогами по сплаті платежів, що мали бути здійснені у період з 30.07.2016 по 30.03.2017. За змістом ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску. З огляду на подану відповідачем заяву про застосування судом наслідків спливу позовної давності, враховуючи відсутність поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності при наявності порушеного права на отримання вказаних коштів у зазначені періоди за Мировою угодою, з урахуванням приписів ст. 267 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в позові в частині зобов`язання спонукати відповідача виконати мирову угоду шляхом стягнення з відповідача 30 121,00 доларів США боргу. Водночас, щодо платежів, які, відповідно до графіку погашення, мали бути здійснені в період з 30.04.2017 по 30.06.2019 на загальну суму 777 164,99 доларів США, судом першої інстанції правильно встановлено те, що звернувшись до суду з позовом 23.04.2020, позивач не пропустив строк, визначений ст. 257 ЦК України. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати вимоги Мирової угоди шляхом стягнення 777164,99 доларів США. Посилання відповідача на те, що строк виконання доларової заборгованості відповідачем, згідно з Мировою угодою, завершився 09.10.2016, а тому з 10.10.2016 розпочався перебіг позовної давності, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту Мирової угоди, пунктом 3 чітко визначений графік погашення заборгованості у валюті, відповідно до якого останній платіж мав бути здійснений відповідачем до 30.06.2019. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Як було зазначено вище, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). З огляду на те, що умови Мирової угоди встановлюють окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог АБ «Укргазбанк» про стягнення на його користь з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» 777 164,99 доларів США заборгованості. В іншій частині позову необхідно відмовити. Доводи апелянта щодо нез`ясування судом фактичних обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1070/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1070/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 29.03.2021. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді М.Г. Чорногуз О.В. Агрикова