Постанова Київський апеляційний суд № 362/4852/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: №22-ц/824/2224/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2022 року м. Київ Справа № 362/4852/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Марчука О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області про стягнення грошових коштів, встановив: У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом відповідача ОСОБА_3 , третя особа - Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області про стягнення грошових коштів. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на стадії примусового виконання рішення суду між ним і відповідачем було укладено мирову угоду, за умовами якої борг відповідача становив 23 000 доларів США. Посилаючись на те, що відповідач не виконав умов вказаної мирової угоди, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі заборгованості та суму 3 % річних - 54 949 грн. 81 коп. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що позивач в позові посилався не на існування заборгованості відповідача в сумі 23 000 доларів США у виконавчому провадженні № 49255899, а на невиконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2017 року по справі № 362/2551/15-ц за поданням начальника Васильківського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по виконавчому листу № 2/362/1714/15 від 22.10.2015 року, виданому Васильківським міськрайонним судом Київської області. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторони відмовились від примусового виконання рішення суду і уклали мирову угоду, яка передбачає взяття на себе боржником добровільного погашення заборгованості перед кредитором на умовах, погоджених сторонами в мировій угоді та затвердженій ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2017 року по справі № 362/2551/15-ц. Мирова угода є поєднанням цивільно-правової угоди, в якому визначені зобов`язання сторін, і процесуальних дій, передбачених ЦПК України. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом спору у справі є не існування залишку непогашеної заборгованості відповідача в сумі 23 000 доларів США у виконавчому провадженні № 49255899, а невиконання відповідачем умов мирової угоди затвердженої ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2017 року по справі № 362/2551/15-ц. Тобто, предметом позову є прострочення виконання зобов`язання боржника перед кредитором відповідно до умов зазначеної мирової угоди. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити, посилаючись на те, що відповідач не виконує умови мирової угоди, а тому відсутній інший спосіб захисту його порушених прав, ніж звернення до суду з даним позовом. Відповідач ОСОБА_3 при розгляді справи покладався на розсуд суду, вказуючи, що на виконання умов мирової угоди він передав позивачу дві земельні ділянки та будинок. Іншого майна ні рухомого, ні нерухомого у нього немає, тому повернути борг він не зможе. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 просив : - спонукати ОСОБА_4 до виконання умов п.1.5 мирової угоди, затвердженої ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2017 року по справі № 362/2551/15-ц шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості, встановленої рішенням суду на загальну суму 23000 доларів США; - стягнути 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 03 листопада 2017 року по 12 вересня 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 23 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість, встановлену рішенням суду на загальну суму 23000 доларів США та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 03 листопада 2017 року по 12 вересня 2020 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів ту обставину, на яку він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: обставину закінчення виконавчого провадження № 49255899 та дійсного залишку непогашеної заборгованості відповідача в сумі 23 000 доларів США. Оскільки позивачем не підтверджено факту закінчення виконавчого провадження № 49255899, а тому і немає підстав вважати, що дійсно існує залишок непогашеної заборгованості відповідача в сумі 23 000 доларів США. Отже, під час розгляду справи в судовому засіданні судом не встановлено існування передбачених цивільним законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача залишку непогашеної заборгованості відповідача в сумі 23 000 доларів США, оскільки суду невідомо і не надано фактичних даних про те, що вказану частину боргу не було стягнуто примусово у виконавчому провадженні № 49255899. За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим та задоволенню не підлягає. З висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2015 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики та стягнення заборгованості. Розірвано договір позики від 20 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 квітня 2013 року в розмірі 25 000 доларів США та заборгованість за відсотками в розмірі 103 901,54 гривень, судові витрати в розмірі 3654 гривень. Зі змісту ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року вбачається, що 10.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49255899 та направлено сторонам. До суду звернувся начальник Васильківського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області у порядку ст. 372 ЦПК України з поданням про затвердження мирової угоди від 30.08.2017 року, укладеної між боржником ОСОБА_3 та стягувачем ОСОБА_1 по виконавчому листу № 2/362/1714/15 від 22.10.2015 року виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області. Вказаною ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року затверджено мирову угоду, укладену 30.08.2017 року між боржником ОСОБА_3 та стягувачем ОСОБА_1 по виконавчому листу №2/362/1714/15 від 22.10.2015 року виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області . Відповідно до змісту вказаної мирової угоди, викладеного у мотивувальній частині ухвали суду від 03 листопада 2017 року : Стягувач, отримуючи у власність вказані в п.1.6. та 1.7. даної мирової угоди земельні ділянки, визнає часткове погашення боргу перед ним боржником в сумі 103 901 гривня 54 коп. (заборгованість за відсотками), 3654 гривні (понесені судові витрати) та 2000 доларів США (сума боргу за договором позики). ( пункт 1.4) Боржник гарантує, що заборгованість, яка встановлена рішенням суду на загальну суму: 23 000,00 доларів США , буде погашена перед стягувачем у повному обсязі через 2 роки, починаючи із дати затвердження даної мирової угоди судом. ( пункт 1.5). Боржник підписанням цієї мирової угоди підтверджує добровільну передачу у власність стягувачу, в рахунок часткового погашення заборгованості за рішенням суду у розмірі 103 901 гривня 54 коп. (заборгованість за відсотками) та 3654 гривні (понесені судові витрати), земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221482202:02:004:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 , та визнає за ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221482202:02:004:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( пункт 1.6). Боржник, підписанням цієї мирової угоди підтверджує добровільну передачу у власність стягувачу, в рахунок часткового погашення заборгованості за рішенням суду у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, що станом на момент підписання даної угоди становить 51031,60 гривень, земельної ділянки площею 0,1590 га, кадастровий номер 3221482202:02:003:0076, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Перевіз і належить ОСОБА_3 , та визнає за ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,1590 га, кадастровий номер 3221482202:02:003:0076, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Перевіз. Відповідно до п.1.9. мирової угоди, сторони визнають, що у разі невиконання боржником свого грошового зобов`язання перед стягувачем в повному обсязі до спливу 2 (двох) річного строку, стягувач має право звернутися із позовною заявою до суду щодо стягнення заборгованості із боржника в частині грошових коштів, виходячи із суми визначеної у п. 1.5. даної мирової угоди. Відповідно до п.1.12 мирової угоди, стягувач стверджує, що з моменту набрання чинності цією мировою угодою він відмовляється від примусового виконання вказаного Рішення суду, після чого виконавче провадження № 49255899, відкрите старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Київській області у справі щодо виконання судового рішення, прийнятого 28 вересня 2015 року Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі № 362/2551/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики та стягнення заборгованості, підлягає закінченню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження ( визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами в у процесі виконання рішення. Таким чином, виходячи з вказаних вимог закону, враховуючи, що з поданням про затвердження мирової угоди до суду звертався начальник Васильківського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області у зв`язку з виконанням виконавчого листа у виконавчому провадженні № 49255899, вказаною ухвалою подання було задоволено і затверджена мирова угода, ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року набула законної сили, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обставину закінчення виконавчого провадження № 49255899. Відповідно до п.1.5 мирової угоди, заборгованість, яка встановлена Рішенням суду на загальну суму 23 000,00 доларів США, підлягала погашенню боржником у повному обсязі через 2 роки, починаючи із дати затвердження даної Мирової угоди судом, тобто з 03 листопада 2017 року. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 208 ЦПК України визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою Таким чином, судом першої інстанції необґрунтовано перекладено тягар доказування щодо виконання умов мирової угоди на позивача, оскільки саме з підстав невиконання пункту 1.5 мирової угоди позивач і звернувся до суду, відтак обов`язок довести погашення суми заборгованості, визначеної пунктом 1.5 мирової угоди, - 23 000 доларів США, покладено на відповідача ОСОБА_3 . В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 визнав ту обставину, що кошти в сумі 23 000 доларів США, зазначені у п. 1.5 мирової угоди, ним ОСОБА_1 не сплачені. Разом з тим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неможливість задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості на суму 23 000 доларів США, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 175 ЦПК України ( в редакції станом на день постановлення ухвали від 03 листопада 2017 року) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Відповідно до ст. 372 ЦПК України ( в редакції станом на день постановлення ухвали суду від 03 листопада 2017 року) мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу. 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» 1404-VIII від 02 червня 2016 року, пунктом 2 ст. 3 якого визначено, що виконавчими документами є ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. У зв`язку з внесенням змін до Цивільного процесуального кодексу України Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, що набув чинності з 15 грудня 2017 року, порядок укладення та виконання мирової угоди врегульовано ст. 207, 208 ЦПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦПК України, укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Згідно з вимогами ст. 208 ЦПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 127/9739/20, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду. Згідно з пунктом другим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди, підлягають примусовому виконанню такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої і п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Вимоги до виконавчих документів передбачені у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання. Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 127/9739/20, ухвала про визнання мирової угоди від 23 червня 2017 року є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органами виконавчої служби. Однак, матеріали даної справи не містять доказів звернення позивача ОСОБА_1 до органів виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено мирову угоду. За викладених обставин підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу, визначеної рішенням суду та мировою угодою, в розмірі 23 000 доларів США - відсутні. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що наявність ухвали суду про затвердження мирової угоди, яку боржник не виконав, не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за час прострочення. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 . Враховуючи викладене, наявність ухвали суду про затвердження мирової угоди, яку боржник не виконав, не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за час прострочення. ( правовий висновок Верховного Суду у постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 757/31296/15-ц). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь на підставі ст. 625 ЦК України суму 3 % річних - 54 949 грн. 81 коп., яку обчислював за період невиконання мирової угоди з 03 листопада 2017 року по 12 вересня 2020 року, тобто за 1045 днів прострочення, нараховуючи 3% річних на суму заборгованості, визначену у гривнях за курсом НБУ на день розрахунку 12.09.2020 року. Однак з таким розрахунком колегія суддів погоджується лише частково, оскільки позивач помилково визначає датою початку прострочення виконання зобов`язання дату затвердження судом мирової угоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до пункту 1.5 мирової угоди, боржник гарантує, що заборгованість, яка встановлена рішенням суду на загальну суму: 23 000 доларів США , буде погашена перед стягувачем у повному обсязі через 2 роки, починаючи із дати затвердження даної мирової угоди судом. Таким чином, прострочення боржника ОСОБА_3 , виходячи зі змісту п.1.5 мирової угоди розпочалось через 2 роки після затвердження мирової угоди, тобто з 04 листопада 2019 року. Отже сума трьох відсотків річних становить: (640 195,8 х 3%) / 365 х 299 днів = 15 696 грн. 21 коп. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 15 696 грн. 21 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, та враховуючи встановлену ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мінімальну ставку судового збору, на загальну суму 2102 грн. ( 840,8 грн. + 1261,2 грн.). Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2021 року - скасувати та прийняти постанову: Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області про стягнення грошових коштів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 19 листопада 2019 року по 12 вересня 2020 року на суму 15 696 грн. 21 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. Відомості щодо учасників справи: Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 . Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 22 серпня 2022 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.