Постанова Львівський апеляційний суд № 452/938/18

Справа № 452/938/18 Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І. Провадження № 22-ц/811/2093/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. при секретарі: Бадівської О.О. за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та її представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Самбірська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно, визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, визнання заповіту недійсним та визнання права власності у порядку спадкування, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просила встановити та визнати факти, що мають юридичне значення, а саме: 1) що вона, ОСОБА_3 є внучкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) що вона, ОСОБА_3 , є рідною сестрою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) що вона, ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 4) визнати за нею, позивачкою, право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , як спадкового майна після смерті її баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 5) визнати за нею позивачкою, право на Ѕ частину спадкового майна, а саме, право на земельну частку (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розміщений у с. Викоти Самбірського району Львівської області, у порядку спадкування після смерті її баби ОСОБА_5 та якій дане право належало на підставі Сертифіката серії ЛВ № 0082841, виданого 16 травня 1997 року; 6) визнати недійсним заповіт, посвідчений 18 липня 2017 року державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М. від імені ОСОБА_7 ; 7) визнати за нею, позивачкою, право власності на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 8) визнати за нею, позивачкою, право на 1/2 частину у праві на земельну частку (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розміщений у с. Викоти Самбірського району у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , яка успадкувала його після смерті ОСОБА_8 ( том 1 а.с.231-236). В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її баба ОСОБА_5 . Її матір`ю була ОСОБА_9 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_3 , а вона позивачка, після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 . Однак, у актових записах про народження її матері є розбіжності у написанні її імені, а саме, вона записана як ОСОБА_5 , а також невірно записано ім`я її баби, а саме не ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 . Хоча, існують розбіжності у вказаних документах у написанні імені її матері та баби, довідкою Бісковицької сільської ради від 2 квітня 2018 року № 840 та виписками з погосподарських книг за період з 1974 -1975 роки та 1983-1985 роки підтверджуються родинні відносини між ними. ОСОБА_5 за життя заповіту не складала, на час смерті з нею проживала сестра позивачки ОСОБА_7 . Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 була б мати позивачки ОСОБА_9 , якщо б була живою, однак, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . А позивачка прийняла спадщину, оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_5 . Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року позов задоволено частково. Встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме, що: ОСОБА_3 є внукою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної частки (паю) розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебував у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відмовлено за недоведеністю позовних вимог у решті частині позову ОСОБА_3 . Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд в даній справі встановив факт прийняття позивачем, ОСОБА_3 , спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, покликаючись лише на покази свідків, покази яких до того ж в судовому рішенні викладені невірно. Вважає, що оскільки, предметом доказування в суді були обставини 20 літньої давності, то їх встановлення на основі показів свідків, повинно оцінюватись судом критично, з врахуванням давності подій, імовірності свідків не пам`ятати як точних дат подій, так і їх обставин, а також можливості попереднього впливу на свідків. Тому, встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилась двадцять років тому, не може грунтуватись лише на поясненнях свідків, достовірність показів яких викликають обгрунтовані сумніви, зважаючи на давність подій, про які дають свідчення. Вважає, що оскільки, позивачка ОСОБА_3 не зверталась до Самбірської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини своєї баби, ОСОБА_5 , і не вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а звідси спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_5 не прийняла, та не довела факту її прийняття належними, достовірними і допустимими доказами, в розумінні статтею 77, 78. 79, 81 ЦПК України, тому суд безпідставно встановив факт прийняття нею спадщини і визнав власником 1/2частини спадкового майна ОСОБА_5 . Просить рішення суду змінити та відмовити за недоведеністю позовних вимог в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ;відмовити за недоведеністю позовних вимог у визнані за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та 1/2частину земельної частки (паю) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебував у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просили рішення суду залишити без змін,апеляційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві на скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з"явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться без їхньої участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Викотівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 25.10.2017 (том 1 а.с.19 ). Згідно довідки № 1777 від 13.10.2017, виданої Самбірським МБТІ, житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований на праві особистої приватної власності за ОСОБА_5 як головою колгоспного двору на підставі Свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Самбірської районної ради за № 275 від 22.09.1988 (том 1 а.с.25). Із довідки № 424 від 27.10.2017 виданої виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області вбачається, що місце проживання ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживала до дня своєї смерті. Також, із Витягу з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Викотівській сільській раді вбачається, що ОСОБА_5 , яка проживала у с. Викоти Самбірського району Львівської області, належала земельна частка (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах у СВСГ «Викоти» на підставі сертифіката від 16 травня 1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Самбірської РДА від 27 березня 1997 року № 184 ( том 1 а. с. 24). Судом установлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входило право власності на 1/3 частину вказаного житлового будинку та земельну частку (пай), що визнали сторони. Відповідно до п. 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої ЦК застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. У разі відкриття спадщини до 01.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР. Відповідно до ст.ст.525 та 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття останнє постійне місце проживання спадкодавця. Згідно із ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини від умовою або з застереженням (ч.1.ст.548 ЦК УРСР). Підставою позову ОСОБА_3 вказала фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном, здійснений одразу після смерті її баби ОСОБА_5 . За змістом п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. При цьому, такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця (ч.2.ст.549 ЦК УРСР). Як установлено судом, позивач ОСОБА_3 після смерті її баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , мала право на спадщину як дочка ОСОБА_9 , яка була дочкою спадкодавця, оскільки вступила у фактичне володіння спадковим майном, так як забрала речі домашнього побуту та меблі, а також обробляла земельну ділянку. Дані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_16 ОСОБА_17 , які були допитані в судовому засіданні під присягою та підтвердили той факт, що ОСОБА_3 після смерті баби ОСОБА_5 забрала речі домашнього побуту, належні спадкодавцю, обробляла город разом із сестрою, а тому фактично вступила в управління та володінням спадковим майном. Покази вказаних свідків, які були допитані в судовому засіданні, не спростовуються показами інших свідків, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі. З огляду на вищевикладене, суд вірно встановив факт прийняття позивачем спадщини шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном після смерті ОСОБА_5 згідно із ст.549 ЦК УРСР . Доводи апелянта про те, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності, який сплив 15.01.2003 не обгрунтовані, оскільки цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 24 березня 2021 року. Головуючий: Судді: