Постанова 4811 № 452/938/18

Справа № 452/938/18 Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І. Провадження № 22-ц/811/4240/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я. секретаря: Івасюти М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року, - ВСТАНОВИВ: у квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Самбірська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно, визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування. В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про зміну підстави позову, покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця, ОСОБА_3 , яка в актових записах записана як « ОСОБА_4 », яка заповіту за життя не склала. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 була б її дочка - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_3 , онуки та правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем, відтак спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є вона та її рідна сестра ОСОБА_6 . Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_3 з нею проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким належало по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору. Вважає, що, їй належить 1/6 частка у житловому будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частка у праві власності на земельну ділянку (пай) розміром 1.56 ум. кад. га, розміщеного в селі Викоти Самбірського району Львівської області, в той час як інша частина майна належала її сестрі ОСОБА_6 , яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що у вересні 2017 року, коли ОСОБА_6 перебувала у лікарні, вона дізналася про те, що її сестра склала заповіт на ОСОБА_1 , чого сама ОСОБА_6 не пригадувала. Однак, на її думку, ОСОБА_6 не могла скласти заповіт на ОСОБА_1 , оскільки він є зовсім сторонньою людиною, ніколи за нею не доглядав, не відвідував її у лікарні та не давав коштів на її лікування. Наголошує, що після смерті сестри звернулася до Самбірської нотаріальної державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак у зв`язку з наявністю заповіту, їй відмовлено, оскільки вона не підтвердила факту вступу в управління або володіння майном. Звертає увагу, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її волі, оскільки ОСОБА_6 хворіла раком молочної залози, приймала обезболюючі препарати, крім того після смерті сина стала дивно поводитися, зокрема іменем свого сина називала посторонніх людей, у неї були провали в пам`яті. З наведених підстав просить: -встановити факт, що ОСОБА_8 є онукою ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - встановити факт, що ОСОБА_8 є рідною сестрою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; -встановити факт, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , як спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частку спадкового майна, а саме, у праві власності на земельну частку (пай) розміром 1.56 ум. кад. га, розміщеного в селі Викоти Самбірського району Львівської області після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якій дане право на земельну ділянку належало на підставі сертифікату серії ЛВ № 0082841, виданого 16.05.1997 року та зареєстровано за № 232; -визнати недійсним заповіт, посвідчений державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори, Мариняк Н.М. від 18 липня 2017 року від імені ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 2-744; -визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та право на 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) розміром 1.56 ум. кад. га, розміщеного в селі Викоти Самбірського району Львівської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме, що: ОСОБА_2 є внукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебував у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовлено за недоведеністю позовних вимог у решті частині позову. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном та визнання за нею права власності на майно оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини розуміються різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню та користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Зазначає, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася, і де б вона не знаходилася. Вказує, що встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем не може грунтуватися лише на показах свідків, достовірність яких викликають сумніви, зважаючи на давність подій, про які даються свідчення, та перебування деяких свідків в родинних відносинах з позивачем. Вважає, що єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 , хто прийняв спадщину, є ОСОБА_6 , оскільки вона на момент смерті ОСОБА_3 проживала зі спадкодавцем. Наголошує, що ОСОБА_2 не зверталася до Самбірської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і не вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тому суд безпідставно встановив факт прийняття нею спадщини. Звертає увагу, що він є спадкоємцем всього майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі заповіту, складеного нею 18 липня 2017 року в приміщенні Самбірської державної нотаріальної контори, посвідченого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2-744. З наведених підстав просить рішення суду змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання за нею права власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебував у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її баби, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 19 квітня 2022 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 11 квітня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 19 квітня 2022 року. З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття нею спадщини шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_3 та визнання за нею права власності на спадкове майно, а відтак законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині інших вимог, судом апеляційної інстанції не перевіряється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та встановлюючи факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що, ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті її бабці, ОСОБА_3 , а обробляючи земельну ділянку та забравши речі домашнього побуту і меблі, вступила у фактичне володіння спадковим майном, відтак прийняла спадщину, незважаючи на те, що зі спадкодавцем не проживала та із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , 1900 року народження, була головою колгоспного двору. До складу членів її сім`ї входили: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зять - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внучка - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , внучка - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та внук - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується витягами з погосподарської книги за 1974 рік (том 1 а. с. 31). Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 21 лютого 1976 року підтверджується, що ОСОБА_10 та ОСОБА_13 уклали шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 15). Оскаржуваним рішенням суду встановлено і рішення суду в цій частині апелянтом не оскаржується, що ОСОБА_2 є внучкою ОСОБА_3 та рідною сестрою ОСОБА_6 . З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_3 , як головою колгоспного двору, на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Самбірської районної ради від 22 вересня 1988 року № 275, зареєстрований на праві особистої власності в цілому будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 13 жовтня 2017 року № 1777, виданою Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (т. 1 а.с. 25). Довідкою № 435 від 31 жовтня 2017 року, виданою виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, підтверджується, що станом на 01 липня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1 , проживали: голова колгоспного двору - ОСОБА_3 , 1900 року народження, її внучка - ОСОБА_6 , 1957 року народження та правнук - ОСОБА_7 , 1978 року народження (т. 1 а.с. 20). Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч. 2 ст. 23 ЦК УРСР). Отже, ОСОБА_15 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належало по 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Витягом з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Викотівській сільській раді від 30 січня 2018 року № 29.13-0.310-37/115-18, наданим Відділом у Самбірському району Головного управління Держгеокадастру у Львівській області підтверджується, що на підставі розпорядження голови Самбірської РДА від 27 березня 1997 року № 184 за ОСОБА_3 зареєстровано сертифікат № 232 від 16 травня 1997 року на право на земельну частку (пай), розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебував у власності СВСГ «Викоти». Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим повторно Самбірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 25 жовтня 2017 року, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т. 1 а.с. 19). Після смерті ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина до складу якої ввійшли 1/3 частка житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та земельна частка (пай) площею 1.56 гав умовних кадастрових гектарах у СВСГ «Викоти». Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Пунктом 1 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року передбачено, що Цивільний кодекс України набирає чинності з 01 січня 2004 року. Відповідно до п. 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у ст. 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР). Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини від умовою або з застереженням . Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17. Оскільки ОСОБА_5 , яка була дочкою ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , повторно виданим виконавчим комітетом Воютицької сільською ради Самбірського району Львівської області 25 жовтня 2017 року, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , є її онуки - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . На день смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, на день відкриття спадщини, ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем у житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 424 від 27 жовтня 2017 року, виданою виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (т. 1 а.с. 22), що підтверджує те, що ОСОБА_6 фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, а тому відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР є такою,що прийняла спадщину. Зважаючи на те, що протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ніхто зі спадкоємців не подав до нотаріальної контори заяву про її прийняття, враховуючи встановлену судом обставину про те, що ОСОБА_6 постійно проживала разом зі спадкодавцем, ОСОБА_15 , що свідчить про те, що вона вступила у володіння спадковим майном, а відтак обґрунтованим є висновок про те, що вона фактично прийняла всю спадщину після смерті ОСОБА_15 , до складу якої входить земельна частка (пай), розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебувала у власності СВСГ «Викоти» та 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнаючи, що окрім ОСОБА_6 , спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які повідомили суд про те, що ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_15 , обробляла город, забрала частину речей домашнього вжитку, що суд оцінив, як те, що ОСОБА_2 вступила в управління та володіння спадковим майном, що є доказом прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_15 . Особа, що фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, повинна довести цей факт у суді шляхом подання будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_15 та за ОСОБА_2 визнання права власності на частину спадкового майна, суд першої інстанції виходив з доведеності таких вимог, які на думку суду, доводяться поясненнями свідків про те, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_15 забрала деякі речі домашнього побуту спадкодавця та обробляла город разом із сестрою ОСОБА_6 . Даючи оцінку таким висновкам суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував показання свідків, допитаних судом першої інстанції, зокрема, не врахував показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які зазначили, що після смерті ОСОБА_15 , усе належне їй майно залишилось ОСОБА_6 , яка на день смерті проживала зі спадкодавцем в успадкованому житловому будинку, майно ніхто не ділив, земельну ділянку обробляла сама ОСОБА_6 , у чому їй допомагав син. Крім цього, свідок ОСОБА_16 , за збігом майже двадцятилітньої давності не змогла пояснити суду, коли саме після смерті бабці позивачка ОСОБА_2 забрала деякі речі та обробляла город, що викликає сумніви у достовірності та точності повідомлених нею відомостей. Тобто, показання допитаних судом свідків, є суперечливими, такі, на думку суду, не можуть вважатися достатніми та безспірними доказами, які підтверджують факт вступу ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном, а інших доказів, на підставі яких суд міг би встановити наявність обставин, якими позивач обґрунтовувала позовні вимоги, беззаперечних доказів на підтвердження вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , позивач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суду не надала. Задовольняючи позовну вимогу про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління майном, суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, про те, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, довідка державної податкової служби про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки, інші документи, а також висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 296/289/19 про те, що суд касаційної інстанції бере до уваги, що предметом доказування у цій справі є обставини майже тридцятирічної давнини і достовірність та точність повідомлених свідками відомостей можна обґрунтовано поставити під сумнів. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_3 , оскільки такі вимоги позивачем не доведені та спростовуються матеріалами справи, а відтак вважає відсутніми підстави для визнання за нею права власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 та 1/2 земельної частки (паю), розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, що розташована у с. Викоти Самбірського району Львівської області, що перебував у власності СВСГ «Викоти»,в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 . Оскільки рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття нею спадщини шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_15 та визнання за нею права власності на спадкове майно, а відтак законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині інших вимог, судом апеляційної інстанції не перевіряється. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2114.40грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права . Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття ОСОБА_2 спадщини шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебувала у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її бабці, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати та ухвалити в цій частині вимог постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 . В решті рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2114.40грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 19.04.2022 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський О.Я. Мельничук