Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/2107/21

Справа № 127/2107/21 Провадження № 33/801/245/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Файчук Я.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. У постанові суду зазначено, що 15 січня 2021 року о 03:25 год. у м. Вінниці по вул. Брацлавська, 36 водій ОСОБА_1 керував автомобілем КІА ОРТІМА, д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності лікаря-нарколога КНП ЦТЗ «Соціотерапія», висновок №0198. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований відповідними належними доказами та жодним чином не спростований. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необгрунтованість постанови суду першої інстанції, винесеної за неповного дослідження обставин справи, просив постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити. Так, в апеляційній скарзі зазначено, що працівниками поліції йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, при цьому під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про залучених свідків. Висновок медичного огляду не містить результату огляду, а містить лише вказівку на відмову особи від проходження огляду на стан сп`яніння, що суперечить Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МУЮ 11.11.2015 за №1413/27858. Рапорт працівника поліції не може слугувати належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки останній є зацікавленою особою. Крім того, матеріали справи не містять направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, на думку скаржника, місцевим судом не було встановлено достатніх доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій також зазначено, що апеляційну скаргу підтримує. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд прийшов до таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №539843, 15 січня 2021 року о 03:25 год. у м. Вінниці по вул. Брацлавська, 36 водій ОСОБА_1 керував автомобілем КІА ОРТІМА, д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності лікаря-нарколога КНП ЦТЗ «Соціотерапія», висновок №0198, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За змістом частин другої та шостої статті 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським в присутності двох свідків. Проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог пункту 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 №1103, передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків, якими не можуть бути особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Аналогічні вимоги містить і пункт 6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України за №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція). Також пунктом 8 розділу IX "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З наведеного слідує висновок, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, відтак, висновок суду першої інстанції про те, що огляд особи у закладі охорони здоров`я проводиться лише в присутності поліцейського та не потребує залучення свідків, є помилковим. Як вбачається з матеріалів справи, відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння зафіксовано працівником поліції без залучення свідків. При цьому, всупереч вищенаведеним нормам, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дії ОСОБА_1 щодо ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, при проведенні огляду на стан сп`яніння і складанні протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було допущено істотні порушення вимог статті 266 КУпАП, постанови КМУ №1103, наказу МВС України №1395, спільного наказу МВС і МОЗ України №1452/735, оскільки при проходженні огляду на стан сп`яніння не забезпечено присутність двох незаінтересованих осіб, які б могли підтвердити чи спростувати факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння. Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що висновок медичного огляду №0198 всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МУЮ 11.11.2015 за №1413/27858 не містить результату огляду, а містить лише вказівку на відмову особи від проходження огляду на стан сп`яніння, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 4 вищевказаної інструкції метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи, а відповідно до пункту 15 - за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. (пункт 16 Інструкції) Пунктом 22 вказаної інструкції визначено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Як вбачається з матеріалів справи, висновок медичного огляду №0198 не містить результату огляду на стан сп`яніння, а у графі «перебуває у стані» зазначено: відмовляється від проходження медичного огляду, а тому вказаний документ складено з порушенням вимог вищевказаної інструкції, а відтак він вважається недійсним. Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". При цьому, наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції, який є зацікавленою особою, не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. Будь які інші докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, відсутні. Під час розгляду вказаного протоколу суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені недоліки протоколу і доданих до нього матеріалів. В силу ч. 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Враховуючи наведені істотні порушення нормативно-правових актів щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння і оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що допущені при складанні матеріалів відносно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення і Висновок щодо результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння не можуть бути визнані допустимими доказами у даній справі, оскільки згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд проведений з порушенням вимог цієї статті вважається недійсним, при цьому висновок КП ВОНД «Соціотерапія» №0198 від 15 січня 2021 року не є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан сп`яніння. Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Таким чином, висновок суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів. За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2021 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук