Постанова 4801 № 127/15615/25

Справа № 127/15615/25 Провадження № 33/801/713/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. У постанові суду зазначено, що 19 травня 2025 року о 09 год 10 хв по вул. К. Коріатовичів, 168б, в м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, однак від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не довіряв поліцейським у зв`язку із їх обманом та агресивною поведінкою, тому відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. На місці зупинки поліцейські не використовували жодних спеціальних технічних засобів для встановлення стану сп`яніння ОСОБА_1 , за весь час спілкування поліцейські не підготували такі засоби, тому він поставив під сумнів їх наявність. Направлення на медичний огляд не було складене працівниками поліції до того, як було складено протокол по адміністративне правопорушення. Також поліцейські не складали акт огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. У протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження саме медичного огляду на стан сп`яніння, що є порушенням ст. 256 КУпАП. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що з боку працівників поліції мало місце упереджене ставлення до ОСОБА_1 , провокація та зацікавленість у складенні протоколу з метою отримати показник у роботі. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння. Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу від 19 травня 2025 року серії ЕПР1 № 334981, 19 травня 2025 року о 09 год 10 хв у м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 168б водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився у повному обсязі при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори 467763, 467766. Водія відсторонено від керування шляхом передачі автомобіля тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2). У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 19 травня 2025 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до УНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» ВОР» (а. с. 4). До матеріалів справи також долучені відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано як о 09 год 12 хв працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 причину зупинки порушення правил паркування біля прапору. Також повідомляють, із салону автомобіля чути запах алкоголю, о 09 год 14 хв пропонують пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 відмовляється. Поліцейський роз`яснює, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із салону автомобіля виходить пасажир, запитує причину зупинки. Поліцейський повторює усе пасажиру. О 09 год 15 хв поліцейський знову пропонує пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я, знову роз`яснює наслідки відмови, зокрема, повідомляє санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також демонструє відеозапис, де зафіксовано порушення ОСОБА_1 ПРД України. О 09 год 16 хв ОСОБА_1 запитує чи працює бодікамера, поліцейський повідомляє про відеофіксацію із початку спілкування. О 09 год 21 хв поліцейський просить пред`явити посвідчення водія. ОСОБА_1 пред`являє посвідчення водія у «Дії». Поліцейські пропонують ОСОБА_1 викликати тверезого водія. О 09 год 23 хв поліцейський знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі. Той відмовляється. Поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 його права та складає адміністративні матеріали. О 09 год 42 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеною постановою за порушення ПДР. О 09 год 43 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеним протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підписів та отримання копій вказаних матеріалів ОСОБА_1 відмовляється, фотографує їх на власний телефон. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Так, доводи апеляційної скарги про те, що на місці зупинки поліцейські не використовували жодних спеціальних технічних засобів для встановлення стану сп`яніння ОСОБА_1 , а також не складали акту огляду на стан сп`яніння є безпідставними, оскільки від проходження огляду ОСОБА_1 неодноразово відмовився, що зафіксовано на відеозаписі. Твердження у апеляційній скарзі щодо складення поліцейськими направлення на медичний огляд після того, як було складено протокол по адміністративне правопорушення, суд не бере до уваги, адже дана обставина є непідтвердженою і до того ж вона не спростовує факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що з боку працівників поліції мало місце упереджене ставлення до ОСОБА_1 , провокація та зацікавленість у складенні протоколу з метою отримати показник у роботі, є надуманими та не відповідають зафіксованим на відеозаписі обставинам. Після виявлення ознак сп`яніння працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як місці зупинки, так і у медичному закладі, неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та роз`яснювали санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто забезпечили ОСОБА_1 реальну, об`єктивну можливість реалізувати свій обов`язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак він такою можливістю не скористався. Ураховуючи встановлене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, спрямовані виключно на уникнення покарання та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівників поліції не спростовують. У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Оніщук