Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/28012/22

Справа № 127/28012/22 Провадження № 33/801/489/2023 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., за участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Чорного Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 536,80 гривні. У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 28 листопада 2022 року о 21:57 год. в м. Вінниця по вул. Тімірязєва, 48, керував транспортним засобом «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, адвокат Чорний С. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Чорний С. О. посилається на те, що обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є свідоме небажання особи проходити медичний огляд за наявності законних підстав для його проходження, проте у ОСОБА_1 такий умисел був відсутній. Зазначає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 був складений без залучення свідків, що є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Окрім того ОСОБА_1 не видавалося направлення на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, що також свідчить про недоведеність факту його відмови від проходження такого огляду. Також в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року. У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Чорний С. О. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин нявки не повідомили, а тому згідно вимог ст. 294 КУпАП їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Згідно вимог статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. На підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник зазначає, що про ухвалення оскаржуваної постанови йому не було відомо, з її змістом його захисник адвокат Чорний С. О. ознайомився 04 травня 2023 року. Вказані обставини фактично позбавили його можливості подати апеляційну скаргу у визначений законом строк. Зазначене підтверджується матеріалами справи, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року. Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП). В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу серії ДПР18 № 264938 від 28 листопада 2022 року вбачається, що водій ОСОБА_1 28 листопада 2022 року о 21:57 год. в м. Вінниця по вул. Тімірязєва, 48, керував транспортним засобом «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП (а. с. 2). У своїх письмових поясненнях, написаних власноруч, ОСОБА_1 зазначив, що він вийшов з магазина «Гранд», на вул. Замостянській, здіййснивши рух на автомобілі не увімкнувши ближнє світло фар, був зупинений працівниками поліції та від проходження тесту на стан сп`яніння відмовився (а. с. 6). Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. За змістом п. п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Також пунктами 6, 7 розділу X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. З наведеного слідує висновок, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння зафіксовано поліцейськими взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП на спеціальні технічні засоби у відповідності до положень КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП. Із відеозаписів, що містяться в матеріалах справи та які було прийнято до уваги судом, вбачається, що на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. При цьому, працівниками поліції було роз`яснено останньому наслідки відмови від освідування. У даному випадку суд звертає увагу, що відповідно до положень пунктів 1.3 та 2.5 ПДР України водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції пройти в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Указані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 264938 від 28 листопада 2022 року та наявними в матеріалах справи відеозаписами, що узгоджуються між собою та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не мав умислу на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки така відмова була зафіксована поліцейськими на відеозаписі, а також зазначена самим ОСОБА_1 у його власноруч написаних поясненнях. Доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення огляду у зв`язку із не залученням свідків, апеляційний суд також відхиляє, з огляду на положення ст. 266 КУпАП, а також п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, якими передбачена безперервна відеофіксація проведення огляду водія на стан сп`яніння. Порушення поліцейськими порядку фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння судом не виявлено. Долучені до матеріалів справи відеозаписи є повними, безперервними, тривалістю 49 хв. 38 сек. та 51 хв. 04 сек., на них зафіксовані події від моменту зупинки ОСОБА_1 , повідомлення йому про виявлені ознаки сп`яніння, неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, його відмова від огляду, роз`яснення наслідків такої відмови, роз`яснення ОСОБА_1 його прав, ознайомлення його зі змістом складених відносно нього адміністративних матеріалів. Необґрунтованими є доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не видавалося направлення на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, оскільки таке направлення було складено працівниками поліції та знаходиться у матеріалах справи на а. с. 3, а видача його копії водієві не передбачена чинними нормативно-правовими актами. Інші обставини на які посилається заявник, зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, підтвердження в ході апеляційного перегляду справи не знайшли та висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, які проаналізовані в оскаржуваній постанові, повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу, дійшов висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної статтею 23 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року. Апеляційну скаргу адвоката Чорного Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Оніщук