Постанова 4801 № 125/472/20

Справа № 125/472/20 Провадження № 22-ц/801/606/2021 Категорія: 30 Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 рокуСправа № 125/472/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В. (судді-доповідача), суддів: Денишенко Т.О., Копаничук С.Г., з участю секретарів судового засідання: Очеретної М.Ю., Файчук Я.В., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат", відповідачі: ОСОБА_1 , Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" на рішення Барського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Питель О.В., в залі суду, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що на початку листопада 2014 року ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 досягли усної домовленості щодо укладення між ними договору купівлі-продажу транспортного засобу марки КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_1 , 1992 року випуску, відповідно до якої ОСОБА_1 мала намір купити даний автомобіль у кредит у ТОВ «Барський птахокомбінат» за додатково визначеною ціною. Після чого, ОСОБА_1 , яка на час укладання домовленості працювала бухгалтером у ТОВ «Барський птахокомбінат», ще до укладення письмового договору купівлі-продажу та визначення реальної ціни транспортного засобу шляхом проведення експертної оцінки, було сплачено на рахунок ТОВ «Барський птахокомбінат» 2 931,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №Т\0050554 від 07.11.2014 за підписом ОСОБА_1 та директора ТОВ «Барський птахокомбінат», у якій вказано товар транспортний засіб та умова продажу кредит. У подальшому, ОСОБА_1 12.11.2014, на підставі вказаної видаткової накладної безпідставно перереєструвала транспортний засіб на себе, чим позбавила права власності ТОВ «Барський птахокомбінат» на вказаний вантажний автомобіль, і при цьому, як зазначає позивач, було порушено вимоги, які передбачені Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ №1338 від 07.09.1998. На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" звернувшись в суд з даним позовом, просило визнати за ним право власності на транспортний засіб марки КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_1 , 1992 року випуску та зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області скасувати перереєстрацію вказаного вище транспортного засобу, проведену 12.11.2014 на ОСОБА_1 . Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено суду з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт, тому, відповідно до ст. 328 ЦК України, суд дійшов висновку, що права позивача не підлягають захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_1 , 1991 року випуску, а позивач не оскаржував дії органів державної влади, які зареєстрували право власності за ОСОБА_1 . Також у рішенні місцевого суду зазначено, що посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України як на підставу позовних вимог, є безпідставними, так як положення даної статті не поширюються на правові відносини, що виникли між сторонами, оскільки ОСОБА_1 має правову підставу володіти транспортним засобом марки КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_1 , 1991 року випуску, - свідоцтво про право власності на вказаний транспортний засіб. Не погодившись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" подало апеляційну скаргу вказуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та при неповно з`ясованих обставинах справи. Зокрема, у апеляційній скарзі зазначено, що позивачем на підтвердження права власності на спірний автомобіль було надано копію видаткової накладної у якій зазначено постачальника та одержувача, а також умову продажу кредит. Крім того, факт перебування спірного автомобіля у власності позивача не заперечується сторонами спору. Вказані обставини не прийнято до уваги місцевим судом. Також у апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги копію видаткової накладної від 07.11.2014, зазначивши про те, що у вказаному документі йдеться про автомобіль марки Камаз, моделі 532130, 1992 року випуску, а ОСОБА_1 є власником аналогічного транспортного засобу 1991 року випуску, оскільки остання у своєму відзиві підтвердила, що саме спірний автомобіль був перереєстрований на неї на підставі вказаної видаткової накладної. Скаржником зазначено, що жодного укладення договору купівлі продажу спірного автомобіля у письмовій формі та оформлення його в органах ДАІ не відбувалось, а відтак будь яких підстав для виникнення у ОСОБА_1 прав на вказаний транспортний засіб не існує. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що спірний автомобіль був перереєстрований Регіональним сервісним центром МВС у Вінницькій області на ОСОБА_1 всупереч положенням постанови КМУ від 07.09.1998 №1338, якою затверджено «Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок». Також місцевим судом при розгляді справи не було взято до уваги, що серед переліку документів немає прибуткового касового ордеру та/чи видаткової накладної, з використанням яких спірний транспортний засіб був у 2014 році протиправно перереєстрований. У зв`язку з вищенаведеним, ТОВ "Барський птахокомбінат" у апеляційній скарзі просить рішення Барського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 17 лютого 2021 року на апеляційну скаргу ТОВ "Барський птахокомбінат" Регіональним сервісним центром МВС у Вінницькій області надано відзив, у якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. 18 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на вказану апеляційну скаргу, у якому також зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. В судовому засіданні представник та директор ТОВ "Барський птахокомбінат" апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини. ОСОБА_1 , її представник, а також представник Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону. Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ, моделі 532130, шасі: НОМЕР_2 ; 532130 НОМЕР_3 ; 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_1 з 12.11.2014. У видатковій накладній №Т/0050554 від 07.11.2014, долученій до матеріалів справи, зазначено такі дані: постачальник - ТОВ "Барський птахокомбінат" з реквізитами, одержувач - ОСОБА_1 , платник - той самий, замовлення без замовлення, умова продажу: кредит. Далі вказано: автомобіль КАМАЗ, 1992 року випуску, НОМЕР_5 , шасі НОМЕР_6 , за ціною 2 931,60 грн, у графі "відпустив" є підпис та печатка ТОВ "Барський птахокомбінат", у графі "отримав" наявний підпис без розшифрування. Відповідно до копії прибуткового касового ордеру №72141 від 07.11.2014, ОСОБА_1 внесла у касу підприємства 2 931,60 грн "За машину". Згідно з даними звіту про оцінку майна, ринкова вартість транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 , КАМАЗ 532130, загальний вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1991 року випуску, станом на 06.12.2019 становить, без урахування ПДВ, 145 105 грн. Звернувшись в суд з позовом, ТОВ "Барський птахокомбінат" заявлено вимоги до ОСОБА_1 , Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб та зобов`язання вчинити дії. Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що позивачем не було доведено з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт, тому, відповідно до ст. 328 ЦК України, суд дійшов висновку, що права позивача не підлягають захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. Апеляційний суд з такими висновками місцевого суду в повному обсязі не погоджується, з огляду на таке. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до статті 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 ( далі Порядок). Пунктом 8 Порядку (в редакції, що діяла на момент перереєстрації спірного транспортного засобу) визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух"). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: - довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; - договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; - копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; - довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; - акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; - митна декларація (450-2012-п) на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; - договір фінансового лізингу; - акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби. З пояснень наданих у судовому засіданні директором ТОВ «Барський птахокомбінат» слідує, що йому не відомо яким чином спірний транспортний засіб був перереєстрований на ОСОБА_1 , а видаткова накладна від 07.11.2014, на якій міститься печатка ТОВ «Барський птахокомбінат» підписана не ним, а невідомою особою. Як вбачається з наданого Регіональним сервісним центром МВС у Вінницькій області відзиву на апеляційну скаргу, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, вторинна реєстрація транспортного засобу марки «КАМАЗ», моделі «532130», придбаного в торгівельній організації на ОСОБА_1 була здійснена 12.11.2014 Жмеринським ВРЕР УДАІ УМВС у Вінницькій області на підставі довідки рахунку ВІА 573122 від 07.11.2014, виданої Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс». З аналізу вищенаведених норм слідує, що довідка рахунок є документом, що підтверджує факт придбання транспортного засобу, тобто підставою набуття ОСОБА_1 права власності на автомобіль був правочин, укладений між сторонами у справі. Відтак, доводи позивача про те, що жодного правочину з приводу спірного автомобіля не укладалось і спірний автомобіль був перереєстрований Регіональним сервісним центром МВС у Вінницькій області на ОСОБА_1 всупереч положенням постанови КМУ від 07.09.1998 №1338 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, є безпідставними, з огляду на зазначене вище. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину. Вирішуючи питання про правомірністьнабуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Однак, на момент звернення з позовом до суду позивач не надав доказів, які мали підтвердити вчинення дій, пов`язаних з оспорюванням вказаного правочину. Отже, судом встановлено, що позивачем як сам факт вчинення правочину, так і дії органів державної влади, якими зареєстровано право власності на спірний транспортний засіб за ОСОБА_1 , не оскаржувались, тому заявлені у даній справі вимоги, є передчасними. Вказані вище обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції частково заслуговують на увагу. Щодо висловленої директором ТОВ «Барський птахокомбінат» позиції про те, що із відповідними заявами з приводу незаконного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом, він не звертався з посиланням на їх перебування у приятельських відносинах, то суд звертає увагу на те, що вказана обставина є виключно правом особи і не є такою, що дає правові підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника. За правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. Отже, в даному випадку позов про визнання права власності заявлено без урахування встановлених у справі обставин та зазначених вище норм права. Щодо висновку суду першої інстанції про неприйняття як доказу у справі видаткову накладну №Т\0050554 від 07.11.2014, як неналежний доказ через те, що у ній йдеться про транспортний засіб марки «КАМАЗ», моделі «532130», 1992 року випуску, а ОСОБА_1 є власником аналогічного транспортного засобу марки «КАМАЗ», 1991 року випуску, то колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами у справі не оспорюється та обставина, що відповідач є власником саме спірного автомобіля. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції, хоча і ухвалив законне і обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, проте не в повному обсязі з`ясував обставини справи та у відповідній частині неправильно застосував норми закону, на які послався як на підставу відмови у задоволенні позову, тому з урахуванням висновків та обставин, встановлених апеляційним судом, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Що стосується понесених позивачем витрат при розгляді справи в суді першої інстанції, то за змістом норм ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням відмови у задоволенні заявленого позову, то такі судові витрати покладаються на позивача. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга хоча і підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивування, однак фактично висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є вірним, у зв`язку з чим понесені судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на особу, яка звернулась із апеляційною скаргою. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" задовольнити частково. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Барського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2020 року залишити без змін. Судові витрати понесені позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції та за перегляд справи в апеляційній інстанції залишити за позивачем. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: Т. О. Денишенко С. Г. Копаничук