Постанова Миколаївський апеляційний суд № 472/1425/20

22.03.21 33/812/107/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» березня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої судді Фаріонової О. М. за участю секретаря Чистої В. В. потерпілої ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Венделя О. М. в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Веселинове Миколаївської області, освіта вища, неодруженого, не працює, який має зареєстроване місце проживання та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно постанови судді, ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , що призвело до виникнення заборгованості по аліментам, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Вендель О. М. просить постанову скасувати, звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Вважає, що постанова винесена з грубим порушенням норм КУпАП. Зазначає, що постанова обґрунтована довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виконаною головним державним виконавцем Легкою О. В, згідно якої, станом на 20.11.2020, наявна заборгованість в розмірі 35 281,30 грн. Вважає, що вказаний розрахунок не відповідає дійсності, оскільки він розрахований з січня 2018 pоку, тоді як рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23.01.2019 (Справа № 472/1026/18), аліменти стягнуто з 17.09.2018, тобто 8,5 місяців аліменти нараховано незаконно. Зазначає, що розрахунок повністю спростовується іншим розрахунком, складеним захисником ОСОБА_4 , та доданими до нього квитанціями і розпискою про сплату аліментів. Пояснює, що 04.06.2020, ОСОБА_2 звернувся до Веселинівського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про заміну способу стягнення аліментів, шляхом стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі. Зазначає, що під час розгляду вказаної справи, 17.07.2020, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, припинення сплати аліментів на утримання дитини та виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини та ухвалою суду від 19.08.2020, було відмовлено у прийнятті вказаного позову. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 19.08.2020 повторно звернувся до суду з позовом, і ухвалою суду від 03.09.2020, було відкрито провадження у справі №472/869/20. Вказує, що відповідно до розрахунку, складеного захисником Вендель О.М., на момент звернення ОСОБА_2 до суду 17.07.2020 з позовом, заборгованість по аліментам складала 6220,63 грн, при щомісячному розмірі аліментів 1947,75 грн, що складало заборгованість лише за 4 місяці. Апелянт пояснює, що у подальшому ОСОБА_2 не сплачував аліменти, у зв`язку з розглядом справи №472/869/20 та призначенням по справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи зі встановлення батьківства. Зазначає, що 05.01.2021 ОСОБА_2 стало відомо про висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, за яким він є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та він одразу сплатив наявну заборгованість за аліментами, а саме: 18 112,56 грн. Захисник вважає, що у ОСОБА_2 не було будь-якого умислу на несплату аліментів, причиною несплати була наявність судового спору щодо його батьківства, що, на думку апелянта, свідчить про наявність об`єктивних причин для несплати аліментів. Вважає, що сплата ОСОБА_2 заборгованості за аліментами одразу після надходження висновку експертизи, а також сплата ним аліментів за січень 2021 року та частково за лютий 2021 року, свідчить про належне виконання ним своїх обов`язків та усунення шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості. Зазначає, що у даному випадку, будь-якої заборгованості зі сплати аліментів немає. Навпаки, на момент винесення постанови, існує переплата. Зазначає, суду було відомо про наявний спір і подання позовної заяви з приводу розрахунку, виконаного головним державним виконавцем Легкою О.В. Також захисник звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 183-1 КУпАП передбачає адміністративне стягнення лише у виді суспільно корисних робіт. Призначення такого виду стягнення передбачає плату за ці роботи і перерахування цих коштів в рахунок погашення заборгованості. Просить врахувати, що виконання суспільно корисних робіт пов`язано з фізичними навантаженнями, а ОСОБА_2 має захворювання, при якому рекомендовано уникати фізичних навантажень, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.02.2021, довідкою Веселинівської ЦРЛ № 58 від 05.02.2021 та довідкою лікаря ОСОБА_6 КНП «Центр ПМСД» Веселинівської селищної ради від 22.02.2021. також, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, правопорушення вчинене ним вперше, несплата аліментів мала місце з об`єктивних причин, а після усунення сумнівів щодо його батьківства, ним одразу ж було погашено всю заборгованість за аліментами. Тому захисник вважає, що у даному випадку, можливо застосувати положення ст. 22 КупАП та звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Захисник Вендель О. М. подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_7 , апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі, просять її задовольнити. Їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заперечення потерпілої ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд встановив до наступне. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Згідно ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказаних вимог закону суддя не дотримався. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, серії АПР18 643996/2056 від 02.12.2020, ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 35281,30 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Вказаними діями, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 183-1 КупАП. Частина 1 статті 183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Веселинівського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) з 26.05.2020 перебуває виконавче провадження ВП №62180218/03 з примусового виконання рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23.01.2019 по справі №472/1026/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Веселинівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. З довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що головним державним виконавцем Легкою О. В. встановлено, що ОСОБА_2 станом на 20.11.2020 має заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму в розмірі 35 281,30 грн. Крім того, з даного розрахунку вбачається, що з січня 2020 року по листопад 2020 року, ОСОБА_2 взагалі не сплачувались аліменти і заборгованість за цей період склала 19461,33 грн, тобто сукупний розмір якої перевищив суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. В матеріалах справи також міститься інший розрахунку головного державного виконавця Легкої О.В., який надав захисник Вендель О.М., згідно якого, до січня 2021 року ОСОБА_2 в 2020 році 12 місяців не сплачував аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_3 , що призвело до утворення заборгованості у розмірі 22 869 грн, яка ОСОБА_2 була частково погашена в січні 2021 року на суму 18 022 грн, і сума боргу станом на 01.02.2021 становила 8195,13 грн. Окрім того, захисник також надав розрахунок заборгованості із сплати аліментів, складений захисником Венделем О.М., який суперечать розрахунками, складеним державним виконавцем Легкою О.В., згідно якого станом на 01.02.2021 заборгованість за аліментами взагалі відсутні, а наявна переплата 318,58 грн. Отже, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлена сума заборгованості, яка виникла у ОСОБА_2 щодо сплатити аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . В свою чергу, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, серії АПР18 643996/2056 від 02.12.2020, складеного відносно ОСОБА_2 , який відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, не зазначено, на якій підставі було стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , дату, з якої виникла заборгованість у розмірі 35 281,30 грн по аліментам та за який період, і чому саме у такому розмірі ( з огляду на те, що в матеріалах справи міститься два розрахунки заборгованості головного державного виконавця Легкої О.В., суми заборгованості по яким, відрізняються між собою). У даному випадку, у разі наявності заборгованості по аліментам, в протоколі про адміністративне правопорушення необхідно зазначити, з якого дня, місяця, якого року та за який період ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання доньки, на якій підставі виникла заборгованість, а також розмір заборгованості, з посиланням на складений державним виконавцем розрахунок заборгованості, чого при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зроблено не було. Таким чином, суть адміністративного правопорушення (опису установлених обставин), у протоколі про адміністративне правопорушення, серії АПР18 643996/2056 від 02.12.2020, складеного відносно ОСОБА_2 , викладена не конкретно, що порушує право особи на захист від висунутого обвинувачення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. Окрім того, у постанові, під час викладення установлених та визнаних судом доведеними обставин, суддя взагалі не вказав розмір заборгованості по аліментам, а зазначив лише, що ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , що призвело до виникнення заборгованості по аліментам, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Тобто, обставини вчинення адміністративного правопорушення, які суд визнав доведеними, взагалі не конкретизовані. Відповідно до вимог пункту «a» частини 3 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», особа, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї. Апеляційний суд констатує, що не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення такого обов`язкового реквізиту, як «суть адміністративного правопорушення», порушує вимоги ст. 256 КУпАП та унеможливлює розгляд такого протоколу по суті. За наведеного, порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, та не зазначення у протоколі обов`язкового реквізиту суті адміністративного правопорушення, позбавляє процесуальної можливості орган (посадову особу), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, з`ясувати обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, відтак, і наявність події і складу адміністративного правопорушення. За такого, апеляційний суд вважає, що суддя дійшов неправильного висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено з додержання вимог статті 256 КУпАП та прийняв його до розгляду. У такому вигляді протокол не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень частини 3 статті 62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_2 . За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної постанови, оскільки суддя притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за протоколом, який складений з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, у зв`язку чим дійшов неправильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, що є підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Оскільки постанова суду підлягає скасуванню, проте з інших підстав, ніж просив захисник Вендель О. М., його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Венделя О. М. в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2021 року, якою ОСОБА_2 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Фаріонова