Постанова 4809 № 387/1017/19

ПОСТАНОВА Іменем України 24 березня 2021 року м. Кропивницький справа № 387/1017/19 провадження № 22-ц/4809/73/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області (суддя Майстер І. П.) від 03 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди. Позивач посилався на те, що 14 травня 2019 року о 12 годині 00 хвилин в селі Мигія на автодорозі Н-24 Благовіщенськ - Миколаїв ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Toyota RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги пунктів 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України, а саме: не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не витримав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вину відповідача у спричиненні ДТП встановлено. 15 жовтня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 51285,03 грн. Фактично ж автомобіль позивача був відремонтований СТО «Автосмайл» ФОП ОСОБА_3 за 67000,00 грн. Отже, різниця між витратами позивача на відновлювальний ремонт автомобіля та отриманою ним страховою виплатою становить 15714,97 грн, яку він просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3500,00 грн компенсації понесених ним витрат на правничу допомогу та 768,40 грн судового збору. Короткий зміст рішення суду Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», про відшкодування шкоди відмовлено повністю. Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як володільця наземного транспортного засобу, а завдана ним шкода не перевищує ліміт відповідальності страховика. Однак позивач не звертався до страховика відповідача за отриманням страхового відшкодування. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги У поданій до суду апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої шкоди в сумі 15714,97 грн та компенсацію судових витрат. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що, на переконання позивача, суд неправильно застосував норми статей 1192, 1194 ЦК України та статі 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і не врахував, що різниця між розміром фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт та страховим відшкодуванням, яка становить 15 714, 97 грн, утворилася через зменшення страховиком на підставі закону страхової виплати на коефіцієнт фізичного зносу складників транспортного засобу, які підлягають заміні. У зв`язку з цим позивач має право вимагати стягнення з відповідача повного відшкодування завданих йому збитків, тобто різниці між понесеними витратами та страховою виплатою. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, які він вважає безпідставними та необґрунтованими. На його думку, позивач не довів, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір сплаченого страхового відшкодування. Крім того, на час коли сталася ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», розмір вимог позивача не перевищує страхового ліміту, а тому вимоги позивача, які адресовані йому, а не страховику, він вважає необґрунтованими. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» правом надати до суду відзив на апеляційну скаргу не скористалася. Обґрунтування розгляду справи за правилами письмового провадження Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюванню сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Як вбачається з позовної заяви, ціна позову становить 15714,97 грн, що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Суд першої інстанції встановив такі обставини 14 травня 2019 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_2 керував автомобілем Toyota RAV 4 реєстраційний номер НОМЕР_1 в селі Мигія на автодорозі Н-24 Благовіщенськ - Миколаїв та в порушення вимог п. 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не витримав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2019 року у справі ЄУН 387/480/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у виді штрафу 340,00 грн. Постанова суду набрала законної сили 01 липня 2019 року. Згідно з полісом № АО/3157546 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, виданим страховиком ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» 21 березня 2019 року, забезпеченим транспортним засобом являється автомобіль Renault Logan реєстраційний номер: НОМЕР_2 , страхувальник ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (с. 7), власником автомобіля марки Renault модель Logan реєстраційний номер: НОМЕР_2 являється ОСОБА_1 . 17 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» з повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 14 травня 2019 року в с. Мигія за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та іншого автомобіля: «Toyota RAV 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Крім того, 17 травня 2019 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» із заявою про виплату страхового відшкодування згідно з угодою про пряме врегулювання збитків. Згідно із звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 02 червня 2019 року № 50.05.2019, вартість матеріального збитку заподіяного ОСОБА_1 , як власнику автомобіля марки Renault модель Logan реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 57725,57 грн. Зі змісту страхового акту ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» № f-4284/1 від 16 липня 2019 року згідно угоди про пряме врегулювання збитків (ПВЗ), потерпілою особою є ОСОБА_1 , відповідальною особою ОСОБА_2 , розмір страхового відшкодування становить 51285,03 грн. Згідно з ремонтною калькуляцією №50-05-2019 від 02 червня 2019 року, актом здачі-прийому робіт та квитанцією до прибуткового касового ордера №15 від 15 жовтня 2019 року № РА-0000008 автомобіль марки Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_2 відремонтовано ФОП ОСОБА_3 на суму 67000,00 грн, яку сплачено позивачем. Суд першої інстанції також встановив, що згідно з полісом № АМ/8497162 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, виданим страховиком ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» від 27 грудня 2018 року, забезпеченим транспортним засобом являється автомобіль марки Toyota модель RAV 4 реєстраційний номер НОМЕР_1 за яким ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 100000,00 грн. Строк дії полісу з 28 грудня 2018 року по 27 грудня 2019 року. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення У цій справі предметом позову є вимога позивача про повне відшкодування майнової шкоди завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП у формі витрат, які поніс позивач на відновлення власного транспортного засобу та які не покриті страховим відшкодуванням. З урахуванням встановлених обставин цієї справи, місцевий суд дійшов висновку, який жодним з учасників справи не оспорюється, що у позивача виникло право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням його автомобіля з вини відповідача. За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга). Частиною 1 статті 1187 ЦК України, зокрема встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Приписами ст. 1192 ЦК України (в редакції, яка була чинною на час заподіяння позивачу майнової шкоди, тобто станом на 14 травня 2019 року) було передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. При цьому ст. 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, страхування відповідальності має істотне значення у вирішенні спору про відшкодування завданої потерпілому шкоди. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України). Аналіз змісту статей 979, 980, 988, 1194 ЦК України, статей 1 4, 20 Закону України «Про страхування» вказує на те, що обсяг фактичної відповідальності особи, яка відповідальна за завдану шкоду та яка застрахувала свою відповідальність, обмежений різницею між розміром цієї шкоди і сумою страхового відшкодування, яку сплатив потерпілому страховик винуватця. Аналогічний по суті висновок міститься у п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі ЄУН: 308/3162/15-ц. Зі змісту ст. 999 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про страхування» вбачається, що страхування може бути добровільним або обов`язковим. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів безпосередньо врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-ІV). Стаття 3 цього Закону визначає, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно п. 1.4 ст. 1 Закон № 1961-ІV особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.7 ст. 1 Закон № 1961-ІV). Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закон № 1961-ІV). У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закон № 1961-ІV). У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закон № 1961-ІV). У п. 35 постанови Велика Палата Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі ЄУН: 755/18006/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75296543) вказано: «У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування». Крім того, аналізуючи норми ст. 1194 ЦК України в поєднанні з нормами Закон № 1961-ІV Велика Палата Верховного Суду в пунктах 73, 73 цієї ж постанови вказала: «Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)». Аналогічний по суті висновок міститься в п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі ЄУН: 752/16797/14-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84153024). У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції встановив, що позивач отримав страхове відшкодування від свого страховика ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на підставі договору від 21 березня 2019 року № АО-3157546 та стравного акту від 16 липня 2019 року № f-4284/1. Водночас суд встановив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , винуватця ДТП який завдав позивачу майнову шкоду, на момент заподіяння шкоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» згідно з договором № АМ/8497162 за яким ліміт відповідальності за завдану одному потерпілому за майнову шкоду становить 100000,00 грн. Розмір витрат позивача на відновлювальний ремонт його автомобіля становить 67000,00 грн, тобто в межах ліміту відповідальності страховика відповідача. Відомості про те, що позивач звертався до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування у справі відсутні. Натомість він відразу пред`явив позов до відповідача. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що саме на ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (третя особа по справі), як страховика відповідача покладений відповідний обов`язок в межах суми страхового відшкодування. Висновок суду відповідає змісту наведених норм матеріального права, а тому він обґрунтовано відмовив в задоволенні позову до неналежного відповідача. На стадії апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не має повноважень вирішувати питання заміни неналежного відповідача, а в суді першої інстанції позивач таке клопотання не подавав. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аргументи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 березня 2021 року. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК Українри. Головуючий О. Л. Карпенко Судді А. М. Головань С. І. Мурашко