Постанова 4824 № 367/5577/16-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2021 року м. Київ Справа №367/5577/16-ц Резолютивна частина постанови оголошена 24 лютого 2021 року Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Онопрієнко К.С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухваленого у складі судді Оладько 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - Справа №367/5577/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/824/4769/2021 Головуючий у суді першої інстанції:Оладько С.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Позивач звернулась до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 16 липня 2012 року нею було придбано у приватну власність новий транспортний засіб марки «RЕNАULT LОGAN» легковий універсал, який 26 липня 2012 року був зареєстрований на її ім`я у ВРЕВ з обслуговування м. Славутич Київській області за державним реєстраційним номером НОМЕР_1 . 17 квітня 2016 року біля 18 години 10 хвилин вона, керуючи вищевказаним транспортним засобом, рухалася по трасі Київ - Ковель у м. Буча Київської області. Перед світлофором, на якому горіло червоне світло, перед нею виникла велика черга автомобілів, що змусило зупинитися і її. В цей момент у задню частину її транспортного засобу в`їхав автомобіль марки «Додж Нітро» державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаних подій належний їй на праві власності транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень, а вона, її неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати ОСОБА_4 , 1946 року народження, та її чоловік ОСОБА_5 , 1940 року народження, які знаходилися в автомобілі на момент ДТП в якості пасажирів, отримали морально - психологічний стрес від даної ситуації, що виникла раптово з вини відповідача. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. На місце дорожньо-транспортної пригоди були викликані працівники ДПС, які оглянули місто події, склали протокол та схему міста ДТП, зафіксували технічний стан транспортних засобів. При первинному поверховому огляді її автомобіля було виявлено механічні пошкодження заднього бамперу, задньої двері лівої, задньої двері правої, лівого дзеркала та переднього бамперу. За постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2016 року, яка набрала законної сили 26 травня 2016 року, ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення вищевказаного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього був накладений штраф в сумі 340 гривень. З метою визначення вартості відновлювального ремонту її автомобіля, необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 17 квітня 2016 року, та вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження транспортного засобу, належного їй на праві приватної власності, вона звернулася до Суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6 , який має право на проведення вищезазначеної оцінки. У відповідності до Звіту № 0131 про оцінку автомобіля марки «RЕNАULT LОGAN» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 28 квітня 2016 року, вартість відновлювального ремонту її легкового автомобіля, необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 17.04.2016 року, складає 87 878 гривень 19 копійок; розмір матеріального збитку - 61 686 гривень 76 копійок. На момент ДТП її автомобіль був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «АХА Страхування» за Договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 липня 2015 року (поліс ОСЦПВВНТЗ № АЕ/3703795). Строк дії даного договору був визначений з 27 липня 2015 року по 26 липня 2016 року. За умовами даного договору вона не має права на отримання страхового відшкодування від своєї страхової компанії, оскільки винною у ДТП особою є відповідач. Таким чином, по сьогоднішній день так і залишається не відшкодованим вартість відновлювального ремонту її автомобіля, який необхідно виконати для усунення механічних пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, в сумі 87 878 гривень 19 копійок. Крім вищезазначеної майнової шкоди, спричиненої їй внаслідок пошкодження автомобіля, на сьогоднішній день вона також понесла і інші збитки, пов`язані з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди. За проведення вищевказаного автотоварознавчого дослідження з метою визначення вартості ремонтно-поновлювальних робіт та вартості матеріального збитку, нею було оплачено ФОП ОСОБА_6 1 520 гривень. Крім того, з метою проведення огляду транспортного засобу експертом на сервісному центрі ТОВ «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» в м. Києві були проведені роботи по дефактовці її автомобіля, за що вона згідно наряду - замовлення від 26.04.2016 року оплатила 376 гривень. Також нею було понесено витрати на придбання пального в сумі 1 485 гривень 09 копійок на поїздки до м. Ірпеня на судовий розгляд адміністративної справи в Ірпінському міському суді Київської області стосовно правопорушника ОСОБА_2 , за якою вона була визнана потерпілою, та до ФОП ОСОБА_6 для проведення технічного огляду пошкодженого транспортного засобу на сервісному центрі у м. Києві та отримання вищевказаного висновку. Адміністративна справа двічі (29.04.2016 р. та 16.05.2016 р.) призначалася до судового розгляду, і вона двічі змушена була виїжджати до м. Ірпеня. Вищенаведені обставини свідчать про те, що загальний розмір завданої їй з вини відповідача ОСОБА_2 та не відшкодованої майнової шкоди, спричинених матеріальних збитків, на даний час складає 91 259 гривень 48 копійок (87 878.19 грн. + 1 520 грн. + 376.20 грн. + 1 485.09 грн.). Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 на момент ДТП керував транспортним засобом марки «Додж Нітро» державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , належним йому на праві власності, маючи на руках свідоцтво про реєстрацію вищевказаного автомобіля, то на нього і покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. В той же час, крім значної майнової шкоди з вини відповідача їй була спричинена і істотна моральна шкода. Належний їй на праві власності автомобіль марки «Renault Logan» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, вона придбала ще новим, і на момент ДТП він був не пошкоджений. Тому для неї було суттєвою моральною травмою його пошкодження, втрата його товарного вигляду, а фактично приведення у стан, непридатний для подальшого використання за цільовим призначенням без проведення ремонтно-поновлювальних робіт, вартість яких є значною, внаслідок чого вона не має можливості по цей час приступити до виконання ремонтних робіт та повноцінного використання автомобіля за його цільовим призначенням. По факту дорожньо-транспортної пригоди вона змушена була спілкуватися з працівниками ДПС, надавати їм пояснення, виїжджати до м. Ірпеня на судовий розгляд адміністративної справи, для проведення огляду технічного стану її автомобіля, замовлення та отримання експертного товарознавчого дослідження, для чого вона надавала свій транспортний засіб експерту у сервісному центрі в м. Києві, який проводився у присутності винної особи ОСОБА_2 . Весь цей час, що минув з моменту ДТП, вона чекала на добровільне відшкодування завданої їй шкоди зі сторони відповідача, але так і не дочекалася цього. На момент дорожньо-транспортної пригоди вона знаходилася у відпустці і, відповідно, мала наміри виїхати на машині на відпочинок у Закарпаття. Але вищевказані події повністю порушили її плани і вона змушена була займатися питаннями по захисту своїх прав та інтересів, які були порушені з вини відповідача. Розмір спричиненої їй моральної шкоди вона визначила в сумі 5 000 гривень. Позивач просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 : - спричинену майнову шкоду в сумі 91 259 гривень 48 копійок; - спричинену моральну шкоду в сумі 5 000 гривень; - понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 1 463 гривні 79 копійок; - понесені витрати за надання правової допомоги в сумі 600 гривень. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, заподіяний ОСОБА_1 як власнику автомобіля Renault Logan д.н НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у суммі 61 686 гр 76 коп,1520гр за проведення автотоварознавчого дослідження, 376 грн. за проведення робіт по дефактовці автомобіля та 5000 грн. моральної шкоди,всього стягнути 68 582 грн. 76 коп. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати 3000 гр. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування судом усіх обставин справи. Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 лютого 2017 року, апеляційна скарга відповідача задоволена частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, витрат на правову допомогу та судових витрат скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 грн. судових витрат. У іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2016 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та в частині вирішення питання відшкодування судових витрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є власником автомобіля Renault Logan номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. 17 квітня 2016 року біля 18 год 10 хв на трасі Київ-Ковель у місті Буча Київської області сталася ДТП за участю автомобіля Renault Logan номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача у справі - ОСОБА_1 та автомобіля Dodge Nitro номерний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_2 . Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у порушенні пункту 13.1 Правил дорожнього руху та притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, з накладенням штрафу у сумі 340 грн. Вказана постанова суду набрала законної сили. Встановлено, що внаслідок цієї ДТП пошкоджено автомобіль Renault Logan номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач. Зі звіту № 0131 від 28 квітня 2016 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , встановлено, що майнова шкода, завдана власнику автомобіля Renault Logan номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 61 686,76 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля - 87 878,19 грн. Крім того, позивач сплатила 1 520 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження та 376,20 грн за проведення робіт з дефектовки автомобіля. МТСБУ виплатило ОСОБА_1 63 206,76 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок цієї ДТП, і факт отримання вказаних коштів сама позивач не заперечує. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Завдання шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, унаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у договірному зобов`язанні є страховик. Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його користь, як третьої особи, страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт а пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. На підтвердження розміру понесених нею витрат на відновлення транспортного засобу після ДТП ОСОБА_1 надала розрахунок-фактуру № J94000029346 від 20 квітня 2016 року, наряд-замовлення № J94000029346 від 18 серпня 2016 року та акт виконаних робіт № J9400003913 від 2 вересня 2016 року, якими підтверджувала суму витрат на проведення ремонту автомобіля (а.с.92,93, 95). Також позивач надала суду квитанції №0.0.58841732.1 від 21 липня 2016 року на суму 50 000 грн. та № 4281245 від 02 вересня 2016 року на суму 22 869,69 грн. (а.с.96,97). Як зазначалося, МТСБУ виплатило ОСОБА_1 63 206,76 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок цієї ДТП, і факт отримання вказаних коштів сама позивач не заперечує. За таких обставин, фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням автомобіля, перевищують відшкодовану МТСБУ майнову шкоду, а тому з відповідача - винної особи у ДТП ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення 9662 гривні 93 копійки на відшкодування витрат, що були витрачені для відновлення автомобіля (72869,69-63206,76). Відтак рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріального збитку підлягає зміні, а саме зменшенню стягнутої суми матеріального збитку з 61686 гривень 76 копійок до 9662 гривень 93 копійок. Колегія суддів погоджується з виском суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, з огляду на наступне. Як убачається з матеріалі справи, позивач сплатила 1 520 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження та 376,20 грн. за проведення робіт з дефектовки автомобіля а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення судових витрат понесених позивачем з відповідача. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 надала суду першої інстанції договір про надання правової допомоги, укладеного з адвокатом Адвокатського об`єднання «Славутицька міська юридична консультація «Захист» від 30 травня 2016 року, акти наданих послуг від 03 червня 2016 року та від 04 серпня 2016 року, квитанції про оплату витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 2600 гривень а також витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 2000 гривень. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 приймав участь в судовому засіданні та представляв інтереси позивача на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга та позов підлягають задоволенню частково в частині відшкодування матеріальної шкоди, то є підстави для нового розподілу судових витрат, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір та судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1549 гривень 62 копійки (551,21 грн. +551,21 грн. + 447,20 грн. (17,20% від 2600 грн)), а також з відповідача, в зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги в сумі 646 гривень 13 копійок. Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2016 року змінити, зменшивши суму майнової шкоди що підлягає стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 61686 гривень 76 копійок до 9662 гривень 93 копійок. та зменшити суму судових витрат що підлягають стягненню з ОСОБА_2 з 3000 гривень до 1549 гривень 62 копійки. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені при розгляді апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги в сумі 646 гривень 13 копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна