Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 343/181/14-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 343/181/14-а пров. № А/857/1957/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Онишкевича Т.В., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Керніцький І.І.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Долина 14 лютого 2014 року у справі №343/181/14-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління ПФУ в Долинському районі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, (далі - Управління) просила визнати протиправними дії щодо не врахування заробітної плати за періоди з вересня 1988 року по червень 1989 року (включно) та з січня 1991 року по лютий 1992 року (включно) при проведенні з 01.11.2012 перерахунку пенсії згідно довідки про розмір заробітної плати від 07.06.2012 за №410-Г-27, зобов`язати відповідача здійснити з 01.11.2012 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням заробітної плати за періоди з вересня 1988 по червень 1989 (включно) та з січня 1991 по лютий 1992 (включно) згідно довідки про розмір заробітної плати від 07.06.2012 за №410-Г-27. Постановою Долинського районного суду Iвано-Франкiвської області від 14.02.2014 вказаний позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами у справі підтверджено протиправність неврахування позивачу заробітної плати за спірні періоди при проведенні перерахунку з 01.11.2012 згідно довідки про розмір заробітної плати від 07.06.2012 за №410-Г-27. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Долинського районного суду Iвано-Франкiвської області від 14.02.2014 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в результаті проведеної зустрічної перевірки достовірності видачі довідки про розмір заробітної плати від 07.06.2012 за №410-Г-27 в кооперативі «Символ» встановлено, що згідно відомостей про зарплату працівників утримання з заробітної плати позивача проводились в серпні 1988 року, з липня 1989 року по грудень 1989 року, дані за інші періоди відсутні. Скаржник вважає, що підстави для перерахунку пенсії з включенням інших періодів відсутні. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також вирішення справи можливе на підставі наявних у ній доказів, керуючись статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.11.2012 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Управлінні ПФУ в Долинському районі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. 15.11.2012 ОСОБА_1 звернулась в Управління із заявою про перерахунок пенсії з включенням до заробітної плати з 01.01.1988 по 31.12.1992 заробітку, отриманого за періоди роботи по сумісництву в кооперативі «Символ», згідно з довідкою від 07.06.2012 №410-Г-27. Листом Управління від 27.08.2013 ОСОБА_1 повідомлено, що в результаті проведеної зустрічної перевірки достовірності видачі довідки про розмір заробітної плати від 07.06.2012 за №410-Г-27 в кооперативі «Символ» встановлено, що згідно з відомостями про зарплату працівників утримання з заробітної плати позивача проводились в серпні 1988 року, з липня 1989 року по грудень 1989 року, дані за інші періоди відсутні. Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1058-IV). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Згідно з статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до пункту 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №22-1) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Так, позивач при зверненні в Управління щодо перерахунку пенсії надала довідку про розмір заробітної плати від 07.06.2012 за №410-Г-27 видану Архівним відділом Долинської РДА, в якій зазначено, що у наказах з особового складу голови кооперативу «Символ» за 1988 рік та відомостях про виплату заробітної плати працівникам за 1988-1992 роки є дані про те, що ОСОБА_1 була призначена головним бухгалтером кооперативу по сумісництву Наказ №1 від 15.06.1988 і працювала в кооперативі по лютий 1992 року згідно з відомостями про виплату заробітної плати. Вказано заробітну плату за період з серпня 1988 по лютий 1992 року, а також зазначені підстави видачі довідки та внесених даних у таку. Копія зазначеного наказу та копії платіжних доручень щодо сплати податків кооперативом «Символ» з доходів кооперативу долучені позивачем до матеріалів справи. Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, позивач не може нести відповідальність за внесення до вказаної довідки даних, що викликають сумнів у пенсійного органу, тоді як відповідачем жодним чином не доведено того факту, що кооперативом «Символ» не здійснювались відповідні відрахування з доходу позивача. Як вказано Верховним Судом у постанові від від 19 грудня 2018 року у справі №344/1402/14-а пенсіонер не може нести відповідальність за певні недоліки в пенсійній справі, тим більше, якщо, зважаючи на тривалий проміжок часу, який минув, такі недоліки усунути не вбачається за можливе. До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку аргументам сторін, приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності неврахування відповідачем заробітної плати за спірні періоди при проведенні перерахунку пенсії позивача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2014 року у справі №343/181/14-а - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук