Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4247/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4247/20 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР Імпорт» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дії, скасування картки відмови, визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В : Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБР Імпорт» (далі ТОВ «ТБР Імпорт», позивач) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «ТБР Імпорт», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; - скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00214; - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА500020/2020/000052/2 від 30 квітня 2020 року. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Поряд з тим, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару прийнято з порушенням вимог ст.ст. 54-55 Митного кодексу України, оскільки не містить обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. Обставини на які вказує митниця в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування її вартості. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позов ТОВ «ТБР Імпорт» - задоволено. Визнано протиправними дії Одеської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «ТБР Імпорт», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00214. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UА500020/2020/000052/2 від 30 квітня 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «ТБР Імпорт» суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви: - за платіжним дорученням №649 від 08 травня 2020 року в сумі 2102,00 грн.; - за платіжним дорученням №648 від 08 травня 2020 року в сумі 2102,00 грн.; - за платіжним дорученням №647 від 08 травня 2020 року в сумі 2102,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган зазначив, що підставою здійснення митним органом перевірки числового значення заявленої митної вартості та запиту додаткових документів та відомостей, став встановлений митним органом факт розбіжностей в наданих позивачем документах, які, до того ж, не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. До того ж, суд першої інстанції не врахував те, що відповідно інформації з спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі ЄАІС), АСМО «Інспектор» рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим по товару №1 3,06 дол.США/кг (МД від 26 березня 2020 року №UA508280/2020/2886) ніж заявлено декларантом 2,278744 дол.США/кг. Таким чином, митний орган впевнений в правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та відмові у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, зазначив, що воно прийнято з підстав наявності в документах розбіжностей та відсутності всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також на підставі того, що декларантом не подані витребувані додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. Позивач, ТОВ «ТБР Імпорт», своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом встановлено, що ТОВ «ТБР Імпорт» зареєстровано 20 вересня 2017 року. Основний вид діяльності - код 45.31 Оптова торгівля запасними частинами і приладдям для автомобілів. 18 лютого 2019 року між ТОВ «ТБР Імпорт» (Покупець) та «GUIZHOU TYRE CO,. LTD» Китай (CN) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №ADV2018, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини в асортименті, Виробник: «GUIZHOU TYRE CO,. LTD» Китай, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначена згідно з Інвойсом, умови поставки визначені на умовах «Інкотермс 2010». Відповідно до проформи-інвойс від 20 березня 2020 року та рахунку-фактури (інвойс) від 13 березня 2020 року до Контракту №ADV2018 від 18 лютого 2019 року ТОВ «ТБР Імпорт» придбав у компанії «GUIZHOU TYRE CO,. LTD» товар на загальну суму 30036,56 дол.США: 29 квітня 2020 року декларантом до Одеської митниці Держмитслужби для здійснення митного оформлення товару подано електронну митну декларацію №UA500020/2020/212015, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору. Для визначення митної вартості за електронною митною декларацією №UA500020/2020/212015 від 29 квітня 2020 року ТОВ «ТБР Імпорт» надано до Одеської митниці Держмитслужби наступні документи: пакувальний лист (Packinglist) Б/Н від 13 березня 2020 року; рахунок-проформа (Proformainvoice) №20022402002 від 20 березня 2020 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) №20022402002 від 13 березня 2020 року; коносамент (Billoflading) №WMS20021285 від 13 березня 2020 року; навантажувальний документ (Bordereau) №6507 від 21 квітня 2020 року; сертифікат про походження товару (Certificateoforigin) №20С5200А0127/00083 від 20 березня 2020 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27042020/325 від 27 квітня 2020 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 13 березня 2020 року; розрахунок ціни (калькуляція) №20022402002 від 13 березня 2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №ADV2018 від 18 лютого 2019 року; договір про перевезення №2703/19/01 від 27 березня 2019 року; копія митної декларації країни відправлення №530420200040166371 від 09 березня 2020 року. 30 квітня 2020 року на вимогу Одеської митниці Держмитслужби «ТБР Імпорт» надано лист-пояснення з додатками: перекладом митних декларацій країни відправлення та витяг з каталогу виробника. 30 квітня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2020/000052/2. В обґрунтування вказаного рішення зазначено: «Згідно п.1 розділу 2 документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до встановленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використання власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезенню його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру(вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування; Подана до митного оформлення декларація країни відправлення від 09 березня 2020 року №530420200040166371, а проформа інвойс від 20 березня 2020 року, рахунок-фактура від 13 березня 2020 року. Тобто, проформа-інвойс видана після рахунку-фактури, а на дату оформлення експортної декларації не існувало ще ні проформи-інвойсу ні рахунку-фактури (09 березня 2020 року); В експортній декларації країни відправлення відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), проформу-інвойс чи рахунок-фактуру; Також в експортній декларації країни відправлення зазначено номер коносаменту відмінний від коносаменту, поданого до митного оформлення.» На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2020/000052/2, головним державним інспектором Одеської митниці ДФС Бондар Т.Ф. сформовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2020/00214. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Таким чином, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 Митного кодексу України). Згідно ч. 1 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України. При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України) Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України). Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд неодноразово у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 22 грудня 2020 року у справі №809/382/17, від 25 лютого 2021 року у справі №810/3295/17зазначав, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15. Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що з наданих до митного оформлення документів повністю прослідковується ланцюг між замовником, перевізником (експедитором) та вантажем. Так, відповідно до Інкотермс-2010 термін FOB (FreeOnBoard, абоФранко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Позаяк умови страхування товару є необов`язковими, позивач витрати на страхування товару не здійснював, про що повідомив Митницю у наданих до митного оформлення документах. Разом з тим, колегія суддів також наголошує на тому, що доводи скаржника про не підтвердження транспортних витрат спростовуються наступними документами: договором транспортного експедирування №2703/19/01 від 27 березня 2019 року, довідкою про вартість транспортування від 27 квітня 2020 року. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, якщо законом не визначено доказ, виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про вартість транспортування, що містить посилання на номер коносаменту та номери контейнерів (що є унікальними), є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Посилання митного органу на те, що проформа-інвойс видана після рахунку-фактури, а на дату оформлення експертної декларації не існувало ще ні проформи-інвойсу ні рахунку-фактури, колегія суддів вважає спростованими, оскільки при заявлені митної експортної декларації до митного органу КНР, в ній має бути зазначена дата подачі заявки декларації та в подальшому дата експертної операції, отже дата (час) подання декларації завжди передує даті фактичного прийняття вантажу до перевезення. Фактично датою експорту є дата 13 березня 2020 року, цією ж датою оформлений коносамент №WMS20021285 від 13 березня 2020 року, рахунок-фактура (інвойс) 20022402002 від 13 березня 2020 року, пакувальний лист б/н від 13 березня 2020 року. До того ж жодним документом України/нормативним документом країни відправлення чи звичайною міжнародною практикою, дата складання проформа-інвойс та/або рахунку-фактури не поставлено в залежність від дати подання експертної декларації. Що стосується посилань відповідача на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. З урахуванням того, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування. Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу. З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ТБР Імпорт». Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат згідно вимогст.139 КАС України не передбачено. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР Імпорт» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дії, скасування картки відмови, визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст судового рішення складений 25.03.2021 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.