Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7154/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2021 р. Категорія: 108020000м.ОдесаСправа № 420/7154/19 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТБР ІМПОРТ до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дії, скасування рішення про коригування митної вартості № UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019 року та картки відмови № UA500010/2019/00577 від 08.11.2019 року, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дії, скасування рішення про коригування митної вартості № UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019 року та картки відмови № UA500010/2019/00577 від 08.11.2019 року, мотивуючи його тим, що Позивач не погоджується з позицією митного органу, та наголошує, що Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору у декларації №UА500010/2019/031753 від 07.11.2019 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої товариством з обмеженою відповідальністю ТБР ІМПОРТ, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019. Скасовано картку відмову Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00577. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які, у випадку заниження митної вартості, передбачають необхідність здійснення її перевірки. При цьому, на думку апелянта, увагу слід звертати на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. До того ж, у випадку спрацювання АСАУР, за поясненнями митного органу, виникає необхідність проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів, запиту додаткових документів, а у випадках, передбачених ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з`явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що 06.09.2019 року між ТОВ «ТБР Імпорт» (Покупець) та «QINGDAO BRIGHT ROАD ІМР&ЕХР CO.,LIMITED», Китай (CN) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № TBR-BRI2019 (Додаток 1), відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує ВАНТАЖНІ ТА ЛЕГКОВІ ШИНИ в асортименті, Виробник: «QINGDAO BRIGHT ROAD ІМР&ЕХР CO.,LIMITED» у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойсу, умови поставки визначаються на умовах FOB (QINGDAO) Інкотермс 2010. На підставі проформи № HY20190906 від 06.09.2019, відповідно умов договору ТОВ «ТБР Імпорт» здійснило попередню оплату, платіжне доручення №41 від 17.10.2019. 18.07.2019 року з метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс №HY20190906 від 06.09.2019, відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 222 штуки, загальна вартість товару становить 25151,12 доларів США. Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Одеської митниці ДФС електронна митна декларація № UА500010/2019/031753 від 07.11.2019. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів. В МД № UА500010/2019/031753 від 07.11.2019 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору. 08.01.2019 року, на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи. Відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UА500010/2019/00577 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500010/2019/000149/2 від 08.11.2019, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 194,0766 Долари США за шт. Позивач, 12.11.2019 року подав до Митниці нову ВМД №UА500010/2019/032118, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу X Митного кодексу України. Не погоджуючись із діями та прийнятими рішеннями Відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019, Одеською митницею ДФС не дотримано вимог законодавства, що свідчить про протиправність дій з боку Відповідача. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст. 52 Митного кодексу України). У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст. 53 Митного кодексу України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 Митного кодексу України). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст. 53 Митного кодексу України). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 Митного кодексу України). Стаття 58 Митного кодексу України унормовує визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, частина 1 даної статті встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів. Далі, частини з 2 по 5 даної статті встановлюють, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частина 10 статті 58 Митного кодексу України встановлює, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати, понесені покупцем, зокрема: - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Частина 11 Митного кодексу України забороняє при визначенні митної вартості включати до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ніякі інші витрати, крім тих, що передбачені у цій статті. Так, апелянт наполягає на тому, що в копії митної декларації країни відправлення від 22.09.2019 року № 421720190000006394 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту), що, унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою. Поряд з цим, митна декларація країни відправлення від 22.09.2019 року містить данні про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування кількість та ціну товару, номера контейнерів, що в повній мірі співпадають з даними зазначеними в інших поданих до митного оформлення документах на підставі яких була здійснена зовнішньоекономічна операція. Також у ній зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB, кількість місць 222, сума - 25151,12 дол. США, номер контейнера HLXU8568154. Експортна декларація також містить дані про постачальника («QINGDAO BRIGHT ROАD IMP&EXP CO.,LIMITED»), найменування товару (шини для вантажних автомобілів, вага 14156 кг, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації № UА500010/2019/031753 від 07.11.2019 та поданих позивачем до митного оформлення документах, зокрема у пакувальному листі Б/Н від 06.09.2019 (Додаток № 15); рахунку- проформі № HY20190906 від 06.09.2019 року, рахунку - фактурі (інвойс) HY20190906 від 06.09.2019, Коносаменті № QFL19090955 від 26.09.2019 року. За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції, що посилання митного органу на неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною поставкою не відповідає дійсним обставинам справи. Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів договору (контракту) не впливає на числові значення складових митної вартості товарів. Такий висновок суду першої інстанції побудований на висновках, викладених в постановах Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі №815/5398/17 та від 25.01.2019 року у справі №815/5823/17. Також, апелянт зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019, що в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах відсутні підписи та печатки посадових осіб банку. Слід зазначити, що банківські платіжні документи підписані посадовою особою банку з використанням електронного цифрового підпису, відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Крім того, 08.11.2019 в якості додаткового документу митному органу був наданий банківський платіжний документ № 41 від 17.10.2019, за підписом та печаткою посадової особи банку. Що підтверджується листом б/н від 08.11.2019. Проте додатково надані документи не були прийняті до уваги Відповідачем. Таким чином, твердження апелянта про відсутність підписи та печатки посадових осіб банку на банківських платіжних документах не відповідає дійсності та спростовуються документами, які міститься в матеріалах справи та наданими до митного оформлення. Також, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на дату видачі коносаменту, який був оформлений на чотири дні пізніше, ніж митна декларація країни відправлення. Дані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що на момент оформлення такої декларації коносамента ще не існувало. Коносаммент товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. Позивачем зазначено, що дата 22.09.2019 року є датою подання експортної декларації 421720190000006394 до митного органу країни відправлення, саме ця дата зазначена в графі «дата подання декларації» і не є датою експорту. Згідно з пунктами 6,7 Порядку заповнення митної експортно-імпортної декларації та правил митниці КНР по оформленню вантажної митної декларації при імпорті та експорті товарів, затвердженого Маніфестом №52 від 2008 року, дата експорту означає дату оформлення документів виїзду транспортного засобу, що перевозить експортний товар через кордон та не вказується під час подачі декларації. При заявлені митної експортної декларації до митного органу КНР, в ній має бути зазначена дата подачі заявки декларації та в подальшому дата експортної операції. Отже, суд зазначає, що дата (час) оформлення декларації завжди передує даті фактичного отримання документу про прийняття вантажу до перевезення морським транспортом (коносаменту). У митній декларації країни відправлення №421720190000006394 від 22.09.2019, в графі що має назву «Номер букінгу (коносаменту)» зазначений саме номер букінгу HLCUTA11909AYWDO, тобто номер бронювання місця на судні, що зазвичай співпадає з номером навантажувального ордеру. Номер букінгу HLCUTA11909AYWDO в митній декларації країни відправлення співпадає з номером навантажувального ордеру (shipping order), що зазначений в коносаменті від 26.09.2019 № QFL19090955. Зазначене також підтверджується листом постачальника «QINGDAO BRIGHT ROAD ІМР&ЕХР CO.,LIMITED» від 08.11.2019. Крім того, як вбачається з експортної декларації та коносаменту, товар, його вага та кількість, номер контейнеру співпадає, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання в митній декларації країни відправлення на номер букінгу не свідчить про наявність розбіжностей та про можливе заниження позивачем митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 р. (справа №815/6242/17). Так, розглядаючи спір за тотожними вимогами, суд касаційної інстанції відзначив, що зазначення в в митній декларації країни відправлення на номер букінгу який співпадає з номером коносаменту, повинен братися до уваги митним органом при прийнятті рішення про корегування митної вартості. Також, апелянт зазначає в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019, що поданий до митного оформлення документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 07112019/11 від 07.11.2019 року, не містить інформації щодо умов поставки товару. Однак, позивачем, 08.11.2019 в якості додаткового документу митному органу була надана уточнена довідка про транспортні витрати з зазначенням умов поставки FOB (QINGDAO), яка не була прийнята до уваги Відповідачем. Зазначене підтверджується листом б/н від 08.11.2019. Також, в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019 року, зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано. Згідно з розділом III «Правил...», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, на які послався Відповідач, до документів, що місять відомості про вартість перевезення, можуть належати зазначені в наказі документи. Таким чином в нормативному акті наведені приклади документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, проте цей перелік не є вичерпним. Позивачем до митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати 07112019/11 від 07.11.2019, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до пункту призначення, та містить посилання на номер коносаменту, на номери контейнерів. Додатково 08.11.2019 року Відповідачу були надані: Рахунок на фрахт та Договір транспортного експедирування. Митним кодексом України не визначено види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Отже, якщо, за твердженням декларанта, додаткових витрат, пов`язаних із транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортні витрати від 07.11.2019 роки), навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що додаткові витрати все ж таки здійснювалися, тоді має довести наявність цього факту. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 06 вересня 2019 року справа № 815/2501/18. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані декларантом до Одеської митниці для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 ст. 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті. Наявність в системі АСАУР інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими вищевказані доводи апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні, з висновком якого погоджується колегія суддів, надав повну та вмотивовану відповідь на них. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року по справі № 420/7154/19, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.