Постанова 4818 № 644/1878/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» березня 2021 року м. Харків справа № 644/1878/20-ц провадження № 22ц/818/1575/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А. Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , представник відповідачки ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року в складі судді Сітало А.К. в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 про захист прав споживачів. Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2020 року він разом зі своєю дружиною звернувся до відповідача, який знаходився у Торгівельному центрі «Восторг» у м. Харкові по проспекту Московському № 274-В з метою надання послуг з хімчистки куртки білого кольору його дружини. Договір на надання послуги оформлений квитанцією від 23 січня 2020 року та в рахунок надання послуги сплачена сума 310,00 грн. В квитанції зазначено, що куртка є дуже дорогою, терміном повернення куртки є 29 січня 2020 року. Вказав, що куртка (пальто) фірмового бренду «Prada» придбана ним 04 вересня 2019 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прада Рус» у м. Москва по вулиці Петрівка № 2 за суму 112 500,00 рублів Росії. Також ним отримано сертифікат відповідності виробу за кодом товару 80551188181267 (00545765) «Gustomer» № 0046730411. За офіційним курсом Національного банку України станом на час придбання вартість куртки складала 42 531,25 грн. Станом на січень 2020 року куртка фактично була нова. Оскільки, вона була світлого кольору, виникла необхідність в здійсненні її хімчистки. Станом на дату укладення договору про надання йому послуг з хімчистки 23 січня 2020 року будь-яких плям, забруднень, дефектів, пошкоджень та інших особливостей, які не надавали можливості використовувати куртку не було. Наявність вказаних дефектів у квитанції про приймання продукції не визначено. Посилався на те, що 29 січня 2020 року він прибув до пункту прийому з метою отримання виробу після проведення хімічної очистки та йому була продемонстрована куртка, що мала на зовнішній стороні безпорядні плями жовтого кольору, підкладка куртки була частково випорота, фірмова бирка також пошкоджена. У телефонному режимі він поспілкувався з відповідачкою щодо цього та вона пообіцяла особисто виправити усі недоліки в найкоротший час. На початку лютого 2020 року він звернувся до пункту прийому товарів, однак з`ясувалося, що це приміщення вже орендує інший суб`єкт господарювання, з яким він будь-яких відносин не мав. Місце знаходження його куртки на даний час йому невідомо. Вказав, що 22 лютого 2020 року відповідачка отримала від нього письмову вимогу щодо відшкодування йому вартості зіпсованої речі, проте відповіді на даний час він не отримав. Вартість заподіяної шкоди йому не відшкодовано. Вважав, що зазначене є підставою для відшкодування йому збитків у розмірі вартості зіпсованої речі куртки фірмового бренду «Prada» на суму 42 531,25 грн (1681,00 доларів США), моральної шкоди 10 000,00 грн, пені у розмірі 3% за кожен день прострочення 15 311,25 грн. Просив стягнути на його користь з фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 67 842,50 грн, з яких збитки у розмірі вартості зіпсованої речі куртки фірмового бренду «Prada» на суму 42 531,25 грн (1681,00 доларів США), моральної шкоди 10 000,00 грн, пені у розмірі 3% за кожен день прострочення 15 311,25 грн. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 42 531,25 грн та пеню за прострочення виконання договору в розмірі 111,60 грн, а всього стягнуто 42 642,85 грн; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір на користь держави за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року заяву фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з заочним рішенням суду фізична особа-підприємець ОСОБА_3 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову; стягнути з позивача на її користь сплачений нею судовий збір за заяву про перегляд заочного рішення та апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні судового рішення судом порушено норми процесуального права, а саме, її не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Зазначила, що суд першої інстанції також неповно з`ясував обставини у справі, не врахував того, що вона особисто не надавала послуги з хімічної чистки, а лише приймала замовлення за договором № 1 від 02 грудня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква» (комерційне найменування «Італійська хімчистка»), яке в свою чергу вже і здійснювало безпосередню хімічну чистку речей. Фактично вона була лише приймальником, за що від товариства отримувала винагороду і таких фізичних осіб - підприємців(приймальників) існує декілька, які працювали за змінним графіком. Вказала, що куртка і під час її видачі 29 січня 2020 року мала на зовнішній стороні виробу безпорядні плями жовтого кольору, підкладка куртки була частково випорота, фірмова бирка також пошкоджена і для усунення вказаних дефектів куртку було залишено у хімчистці. Зазначила, що відповідач, підписуючи квитанцію, погодився із 50% ступеня зносу виробу, а також те, що виріб був поновлений та увесь забруднений, про що свідчить відповідний запис у квитанції, у зв`язку з чим сума збитків в розмірі 42 531,25 грн є безпідставною. Вважала, що об`єктивна сума збитків по даній справі могла бути встановлена лише тільки проведенням відповідної судової експертизи. 14 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідачки надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якій він просив призначити судову почеркознавчу експертизу щодо підпису відповідачки на квитанції, яке залишено без задоволення за безпідставністю. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду залишити без змін. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів, що саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушено права, які підлягають захисту. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що як вбачається з товарного чеку від 04 вересня 2019 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прада Рус» у м. Москва по вулиці Петрівка № 2 придбано пальто «Piumino nylon piuma bianko+nero» 42 за кодом товару 80551188181267 (00545765) «Gustomer № 0046730411» за суму 112 500,00 рублів РФ, що також підтверджується і касовим чеком (а. с.6, 7). Згідно з квитанцією № 005 від 23 січня 2020 року «Італійська хімчистка», яка розташована по проспекту Московському № 274-В в м. Харкові, ОСОБА_1 передав пухову білу куртку (ж). В ній зазначено, що куртка забруднена, фурнітура в ній справна. Ступінь зносу вказаного виробу складає 50 %. Вартість послуги за квитанцією - 310,00 грн (а.с.8, 71). 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслав фізичній особі-підприємець ОСОБА_3 претензію, в якій зазначив, що 29 січня 2020 року він прибув до пункту прийому з метою отримання виробу після проведення хімічної чистки та йому була продемонстрована куртка, що мала на зовнішній стороні безпорядні плями жовтого кольору, підкладка куртки була частково випорота, фірмова бирка також пошкоджена та просив, зокрема, відшкодувати йому завдані збитки у вартості зіпсованої речі на суму 42 531,25 грн (1681,00 доларів США). Дану претензію отримано 22 лютого 2020 року (а.с.9-12). 02 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 1, відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням, в інтересах і за рахунок комітента, укладати із третіми особами (клієнтами) договори (замовлення) щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів на умовах, передбачених цим договором, а комітент виплатити комісіонерові винагороду, визначену в порядку та на умовах, установлених цим договором. Зміст зобов`язань комісіонера за цим договором, визначений у додатку № 1, є невід`ємною частиною даного договору. Розділом 2 цього договору передбачено, що комісіонер зобов`язаний, зокрема, організувати оформлення і видавання замовлень з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів відповідно до вимог, визначених у додатку № 1 даного договору; здійснити розрахунок з клієнтами; забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, визначених у додатку № 1 даного договору. Комітент зобов`язаний, зокрема, своїми силами забирати у комісіонера отримані ним від клієнтів замовлення (вироби); після виконання замовлень (обробки виробів), пакувати у целофан та доставляти їх комісіонеру для подальшої видачі комісіонером у строки, визначені в квитанції (а.с.60). Додатком до договору № 1 від 02 грудня 2019 року передбачено зміст зобов`язань комісіонера при укладенні із третіми особами (клієнтами) договорів (замовлень) щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, з яких не вбачається обов`язку щодо проведення комісіонером хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів (а.с.70). Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який загальнодоступний, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 має види діяльності: інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів (основний); ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів. 27 лютого 2020 року припинено підприємницьку діяльність. Також, з вказаного реєстру вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква» має види діяльності: прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів (основний); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтями 55, 124 Конституції України та частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 10 ЦПК України). Відповідно до пунктів 3, 4 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Пункту 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Згідно із частиною першою статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2.1, 2.3 Інструкції щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затвердженої наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 2000 року № 20 передбачено, що замовлення оформлюється договором (квитанцією). Під час приймання замовлення приймальник повинен: оглянути кожний виріб у присутності замовника з метою визначення можливості його обробки в умовах підприємства, встановлення ступеня зносу, виявлення дефектів (плям), які неможливо усунути, тощо; попередити замовника про можливу усадку виробу і проявлення після обробки прихованих дефектів; запропонувати замовнику відпороти фурнітуру та матеріали оздоблення, якщо виникають сумніви щодо збереження їх якості після обробки. Пунктом 2.4 вказаної Інструкції передбачено, що вартість прийнятих виробів установлюється за погодженням із замовником або на підставі підтвердних документів і зазначається разом із відсотком зносу в договорі (квитанції). При оформленні замовлення замовник своїм підписом підтверджує згоду щодо вартості виробу, відсотку зносу, виду обробки, наявних дефектів, а також ознайомлення його про можливість проявлення прихованих дефектів та усадки виробу після обробки. На виробах після хімічної чистки можуть бути дефекти, що були зазначені під час оформлення замовлення, та приховані дефекти, які допускаються діючими стандартами (пункт 4.3 Інструкції). Пунктом 4.20 Галузевого стандарту України «Одяг та предмети домашнього вжитку після хімічної чистки. Загальні технічні умови» (далі -ГСТУ) передбачено, що на виробах після хімічної чистки допускається наявність дефектів, які позначені в квитанції та прихованих дефектів, які виникли в процесі носіння та експлуатації виробів і виявлені після чищення, серед яких: закріплені плями та затіки від фарб, парфумів, ліків, крові, чорнил, жиру, клею та інше; зміна інтенсивності кольору чи забарвлення, зміна форми малюнка, білявість, пожовтіння, вицвітання, зблякнення, витравлені місця, утворені від дії поту, хімікатів, світла і тривалого тертя в процесі носіння; полиск, приховані та явні запали, які виникли від порушення режиму прасування в домашніх умовах; блиск, пілінг, заломи, зморщування виробів через нерівномірність усадки змішаних ниток; ослаблення тканини в місцях запалів та потертих місцях. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, вважаються втрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, слід звернути увагу на те, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії особи були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 замовив хімічну чистку жіночої куртки, яку прийняла відповідачка. До теперішнього часу куртку ОСОБА_1 не повернуто. ОСОБА_1 в призначений відповідачкою для отримання виробу час прийшов за отриманням куртки та виявив, що чистку куртки не виконано. Відповідачка пообіцяла йому все виправити. Звернувшись через декілька днів, він виявив, що це приміщення вже орендує інший суб`єкт господарювання. В суді апеляційної інстанції представник позивача ці обставини підтвердив та пояснив, що до теперішнього часу відповідачка куртку позивачу не повернула. В свою чергу представник відповідачки в суді апеляційної інстанції акцентував увагу суду на тому, що відповідачка не приймала у позивача куртку, тому ніякої відповідальності не повинна нести. Зі слів відповідачки йому відомо, що ця куртка знаходиться в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аква». Однак, такі пояснення представника відповідачки спростовуються доводами її апеляційної скарги, в якій вона зазначила, що куртку вона приймала, однак, чистку не здійснювала, оскільки виконувала функції приймальниці. Проте, і доводи апеляційної скарги щодо того, що вона є тільки приймальницею, і пояснення представника відповідачки щодо того, що відповідачка куртку не приймала, не доведено належними та допустимими доказами. Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів. В суді апеляційної інстанції представник відповідачки цього не спростував. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що для настання цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню шкоди в даному випадку існує необхідна сукупність таких обставин, як об`єктивна наявність шкоди, протиправність дій відповідачки, причинно-наслідковий зв`язок та вина відповідачки у заподіянні ОСОБА_1 шкоди. Наданий відповідачці вироб, не дивлячись на неодноразові звернення ОСОБА_1 до неї, до теперішнього часу ОСОБА_1 не повернуто. Місцезнаходження цього виробу невідомо. Розмір шкоди відповідачкою не оспорювався. Клопотань щодо призначення відповідної експертизи відповідачка та її представник в суді апеляційної інстанції не заявляли. Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо яким надано оцінку, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Враховуючи те, що судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що заочне рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочне рішення суду без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 залишити без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 23 березня 2021 року.