Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3475/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" березня 2021 р. Справа № 922/3475/19 Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Тихий П.В. при секретарі Пархоменко О.В. за участю: позивача Коваль Г.Ю., посвідчення №1795; відповідача - не з`явився; третьої особи - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 549Х1-18) на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року у справі №922/3475/19, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.), повний текст якої складено 04.02.2021 року за позовом Харківської міської ради, м. Харків до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-Маркет",м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Аеробуд, м. Київ про стягнення 1618723,92 грн. ВСТАНОВИЛА: Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року у справі №922/3475/19 клопотання (вх. №145 від 14.01.2021 року) ПрАТ "Аеробуд" та клопотання (вх. №350 від 25.01.2021 року) ТОВ "Либідь-Маркет" про зупинення провадження у справі № 922/3475/19 до розгляду судами та набрання законної сили рішення у справі № 910/19020/20 за позовом ПрАТ "Аеробуд" до ТОВ "Либідь-Маркет" про визнання недійсним договору задоволено; зупинено провадження у справі № 922/3475/19 до розгляду судами та набрання законної сили рішення у справі № 910/19020/20 за позовом ПрАТ "Аеробуд" до ТОВ "Либідь-Маркет" про визнання недійсним договору. Харківська міська рада з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року про зупинення провадження та направити справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке. У справі №922/3475/19 стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою проводиться у період з 01.03.2017 року по 30.09.2019 року. При задоволенні позовних вимог у справі №910/19020/20 та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, це буде вважатися фактом, що підтверджує невикористання відповідачем у спірний період земельної ділянки для обслуговування майна, яке станом на заявлений у позові період використовувалось та було зареєстроване за ТОВ "Либідь-Маркет". Вказане юридичного значення у справі №922/3475/19 не матиме, оскільки не може свідчити про невикористання відповідачем земельної ділянки ретроспективно, а такий предмет позову навпаки свідчить про те, що майно, недійсність правочину якого оскаржується, перебувало у користуванні відповідача протягом всього періоду до набрання рішенням суду у справі №910/19020/20 законної сили. Місцевим господарським судом може бути розглянута справа №922/3475/19, оскільки наявні в матеріалах справи докази надані позивачем дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду та входять в предмет доказування у справі. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 30.04.2021 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 року, суддею доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року у справі №922/3475/19; відповідачу та третій особі встановлено строк до 18.03.2021 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "22" березня 2021 року о 12:30 год.; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 19.03.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3381), в якому останній просить поновити процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; залишити ухвалу господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що розгляд позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна об`єктивно неможливий до вирішення справи №910/19020/20, де предметом позовних вимог є недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна. В обґрунтування підстав для поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказує на те, що у зв`язку з введеними в країні карантинними обмеженнями та переведенням працівників на віддалену роботу, відповідач не отримував ухвалу про відкриття апеляційного провадження та дізнався про існування апеляційної скарги з Єдиного державного реєстру судових рішень. Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу визнає процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пропущеним відповідачем з поважних причин та поновлює його на підставі положень ст. 119 ГПК України. 19.03.2021 року на адресу суду, електронною поштою від відповідача надійшло клопотання (вх.№3380), в якому останній просить визнати причину неприбуття в судове засідання поважною та відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки представники відповідача знаходяться в м. Києві, де введено дію жорсткого карантину, та у зв`язку з складною ситуацією та обмеженнями, що сталися, представники не можуть прибути у судове засідання, яке долучено до матеріалів справи. Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№3380 від 19.03.2021 року), дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 року по 30.04.2021 року (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 року перевезення пасажирів метрополітенами. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Разом з тим, відповідно до протоколу Постійної комісії з питань техногенно- екологічної безпеки надзвичайних ситуацій Виконавчого органу Київської міської ради №20 від 18.03.2021 року, вирішено заборонити на території міста Києва у період з 00:00 годин 20 березня 2021 року до 24:00 годин 09 квітня 2021 року, зокрема, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус) транспорті, в кількості більшій, ніж 50 відсотків місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Наведене свідчить про можливість пересування пасажирів автомобільним транспортом (міськими автобуснимим маршрутами у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус) транспорті), за конкретних умов. Тобто, перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, а саме у можливості з`явитися в призначене судове засідання, не має. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі №924/369/19, де, зокрема, вказано на таке. Положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України). А тому, беручи до уваги те, що заявником не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. 19.03.2021 року на адресу суду, електронною поштою від третьої особи - в.о. голови правління ПрАТ Аеробуд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3377), в якому остання просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з її перебуванням на самоізоляції з приводу зараження гострою респіраторною хворобою COVID-19, лабораторні дослідження Цимбал І.О. вказують на наявність антитіл lgM та lgG, що дає підстави вважати про наявність хвороби, яке долучено до матеріалів справи. Колегія суддів, розглянувши клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи (вх.№3377 від 19.03.2021 року), дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке. Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (рішення Європейського суду з прав людини у справі G. B. проти Франції). Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (№51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Враховуючи те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а положення чинного законодавства продовження розгляду справи, у зв`язку з введенням карантинних обмежень, спричинених розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, не містять, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, в задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи слід відмовити. Разом з тим, третя особа не була позбавлена права забезпечити участь свого іншого представника в призначене судове засідання. У судовому засіданні 22.03.2021 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. У судове засідання 22.03.2021 року представник третьої особи не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення останньому копії ухвали суду від 22.02.2021 року у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 04.03.2021 року №6102254513503, згідно з яким третя особа отримала копію ухвали від 22.02.2021 року - 01.03.2021 року. Представник відповідача в судове засідання 22.03.2021 року не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали суду від 22.02.2021 року про відправлення її копії сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України. До суду повернулось поштове відправлення копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 року, яка була надіслана на належну адресу, вказану відповідачем, з довідкою працівників ПАТ Укрпошта за закінченням терміну зберігання. Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/15442/17. За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвалу суду від 22.02.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039. Також, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. У жовтні 2019 року Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Либідь-Маркет", в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1 618 723,92 грн. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2020 року позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Либідь-Маркет" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1 520 619,44 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 року апеляційну скаргу ТОВ Либідь-Маркет залишено без задоволення; рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2020 року у справі №922/3475/19 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 01.10.2020 року рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 року у справі № 922/3475/19 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. 14.01.2021 року ПрАТ "Аеробуд" до господарського суду Харківської області подано клопотання (вх. №145) про зупинення провадження у справі №922/3475/19 до розгляду судами та набрання законної сили рішення у справі №910/19020/20 за позовом ПрАТ "Аеробуд" до ТОВ "Либідь-Маркет" про визнання недійсним договору. 25.01.2021 року ТОВ "Либідь-Маркет" до господарського суду Харківської області подано клопотання (вх. №350) про зупинення провадження у справі №922/3475/19 до розгляду судами та набрання законної сили рішення у справі №910/19020/20 за позовом ПрАТ "Аеробуд" до ТОВ "Либідь-Маркет" про визнання недійсним договору. Відповідач та третя особа, в обґрунтування заявлених клопотань зазначали на таке. ПрАТ "Аеробуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Либідь-Маркет" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 17.02.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним О.А. з реєстровим №7956, укладеного між ПрАТ "Аеробуд" та ТОВ "Либідь-Маркет" недійсним; 07.12.2020 року господарським судом міста Києва справу направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області; ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19020/20 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та підготовче засідання призначено на 02.02.2021 року, а тому розгляд позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати об`єктивно неможливий до вирішення справи №910/19020/20, де предметом позовних вимог є недійсність договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. 01.02.2021 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Зупиняючи провадження у справі №922/3475/19 до розгляду судами та набрання законної сили рішення у справі №910/19020/20 за позовом ПрАТ "Аеробуд" до ТОВ "Либідь-Маркет" про визнання недійсним договору, місцевий господарський суд виходив з того, що договір купівлі-продажу є однією з ключевих підстав для позову, оскільки за відсутності договору (його неукладення, недійсність, припинення, нечинність тощо) позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати позбавлені правової підстави незалежно від будь-яких інших обставин. Колегія суддів вважає передчасними вказані висновки місцевого господарського суду, з огляду на таке. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Вказана норма визначає сукупність обставин, за наявністю яких суддя зобов`язаний зупинити провадження у справі. Так, за змістом вказаної норми для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зі змісту наведеної норми слідує, що причиною зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: а) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Так, предметом спору у справі №922/3475/19 є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 1 520 619,44 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 102,7 кв. м по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові, а земельна ділянка за цією адресою (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі за відсутності належно оформлених і зареєстрованих речових прав на землю та без внесення плати за землю. Разом з тим, матеріали справи містять належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме: Витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацію з територіальних органів ДПС України у Харківській області, акт обстеження земельної ділянки та розрахунок безпідставно збережених коштів. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №922/981/18, від 25.02.2021 року у справі №922/748/19, від 17.04.2020 року у справі №922/2413/19, від 02.06.2020 року у справі №922/2845/19, від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19, від 07.09.2020 року у справі №922/3671/19, де, зокрема, вказано на необхідність підтвердження фактичних обставин справи саме такими доказами в рамках спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, позовні вимоги обґрунтовуються належними, допустимими та достатніми доказами, на підставі яких суд може самостійно встановити фактичні обставини справи, які підлягають встановленню у рамках застосування ст. 1212 ЦК України. Апелянт посилається на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою заявлені за період з 01.03.2017 року по 30.09.2019 року та в разі задоволення позовних вимог у справі №910/19020/20 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, таке не буде вважатися фактом, що підтверджує невикористання відповідачем у спірний період земельної ділянки для обслуговування майна, яке станом на заявлений у позові період використовувалось та було зареєстроване за ТОВ "Либідь-Маркет". Положеннями ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Окрім того, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, виходив, зокрема, з такого. За відсутності встановлених судами обставин щодо наявності у попереднього власника нерухомого майна належним чином оформленого речового права щодо спірної земельної ділянки, Верховний Суд погодився з доводами скаржника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 120 ЗК України, а саме в частині висновків щодо автоматичного переходу до відповідача майнових прав володіння і користування земельною ділянкою площею 0,7340 га кадастровий номер 6310138200:03:028:0014; дійшовши висновку про те, що до відповідача перейшло право користування усією спірною земельною ділянкою у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, суди не надали належну правову оцінку доводам відповідача стосовно того, що фактичним користувачем спірної земельної ділянки є ПрАТ "Аеробуд", майно якого розташоване по всій земельній ділянці та постійно використовується товариством у господарській діяльності, на підтвердження чого були надані відповідні докази; у зв`язку з такими висновками суди попередніх інстанцій взагалі проігнорували доводи відповідача щодо сплати ПрАТ "Аеробуд" земельного податку за спірну земельну ділянку. Таким чином, питання щодо неукладення, недійсності, припинення, нечинності тощо договору купівлі-продажу земельної ділянки, при перегляді судових рішень під час їх касаційного перегляду, не порушувались. Отже, господарський суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали обмежився лише встановленням факту пов`язаності справи №922/3475/19 та справи №910/19020/20, при цьому, не встановивши саме неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №910/19020/20. Так, в оскаржуваній ухвалі не наведено доказів неможливості розгляду справи №922/3475/19, неможливості оцінки обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору та не зазначено у чому саме полягає неможливість здійснення судом перевірки законності і обґрунтованості доводів сторін. Зупиняючи провадження у справі господарським судом першої інстанції не зазначено яким чином ухвалене господарським судом Харківської області рішення у справі №910/19020/20 може вплинути на вирішення справи №922/3475/19. Разом з тим, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Оцінюючи оскаржувані рішення судів через призму застосування ст. 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком порушення вимог Конвенції щодо дотримання "розумних строків розгляду справи", що може порушити вимоги статті 6 Конвенції щодо забезпечення права на справедливий суд. Отже, висновок місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі №922/3475/19 до розгляду судами та набрання законної сили рішення у справі №910/19020/20 не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Згідно із п. 6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже, ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року у справі слід скасувати та справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області. Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. 280, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити. Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року у справі №922/3475/19 скасувати. Справу №922/3475/19 передати на розгляд до господарського суду Харківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 24.03.2021 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя В.І. Сіверін Суддя П.В. Тихий