Постанова Київський апеляційний суд № 756/2981/20

Постанова Іменем України 23 березня 2021 року м. Київ провадження №22-ц/824/4590/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва в складі судді Майбоженко А.М. від 15 жовтня 2020 року у справі №756/2981/20 Оболонського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство "КАПІТАЛ-СК", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В: В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). В обґрунтування позову зазначив, що з вини ОСОБА_1 відбулася ДТП в результаті якої належний на праві власності позивачу автомобіль Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Позивач, посилаючись на те, що відповідно до звіту, вартість завданого матеріального збитку становить 31 700,00 грн, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в цьому ж розмірі. При цьому, зазначив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Страховий капітал". 11.07.2019 він направив до ПрАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" повідомлення про настання ДТП та цим же листом направив заяву про виплату страхового відшкодування, яке повернулася без вручення. В подальшому з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців дізнався, що з 10.06.2019 ПрАТ "СК "Страховий капітал" змінило назву на ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" та останнього постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 у справі №904/4398/19 визнано банкрутом і призначено ліквідатора. На думку позивача, за таких обставин, відшкодовувати завдану в ДТП шкоду повинна особа, яка безпосередньо завдала таких збитків, тобто ОСОБА_1 . Крім того, позивач, посилаючись на те, що він здійснив оплату послуг зі складання звіту про оцінку вартості завданого йому матеріального збитку у розмірі 3000,00 грн, просив на підставі ст. 22 ЦК України, ці збитки стягнути з відповідача. Також, просив стягнути з відповідача завдану моральну шкоду, яку він оціню в 25 000,00 грн. вказував, що моральна шкода полягає в тому, що внаслідок ДТП він зазнав душевних страждань, зокрема порушення звичайного способу життя, негативний вплив на стан здоров`я, постійні думки стосовно того за який рахунок відремонтувати пошкоджений автомобіль та тривалої невизначеності щодо відшкодування збитків. Додав, що до формування розміру моральних страждань призвела і та обставина, що після ДТП з вини відповідача, на сьогоднішній день, сідаючи за кермо він відчуває страх та переживання знову опинитися в ДТП. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року позов задоволено частково та вирішено питання про судові витрати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 31 700,00 грн, 3000,00 грн моральної шкоди, 3000,00 грн за складання звіту про оцінку вартості завданого матеріального збитку, 530,96 грн витрат по сплаті судового збору та 6 902,55 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в даному випадку саме винна в ДТП особа повинна нести відповідальність з відшкодування матеріального збитку, що складає 31 700,00 грн та оплачувати вартість послуг за складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку в сумі 3000,00 грн, оскільки на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого, в розмірі 100 000,00 грн. Вважав, що за таких обставин, покладання на нього судом обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування, як такого, що уклав договір обов`язкового страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а тому позовні вимоги не підлягали задоволенню. За наведених обставин просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з нього - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн, а в решті позовних вимог відмовити. Розподілити судові витрати. Заперечуючи проти апеляційної скарги, позив подав відзив, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги. У відзиві зазначив, що суд дійшов правильного висновку про те, що єдиним ефективним способом захисту права позивача на відшкодування завданої йому шкоди є звернення з позовом безпосередньо до завдавача шкоди. Також звернув увагу на те, що на даний момент процедура заявлення поточних кредиторських вимог до ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" та яка затягнеться на невизначений час. На думку позивача, малоймовірне відшкодування збитків у результаті процедури ліквідації страховика та банкрута ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" є неефективним засобом юридичного захисту, адже тривале очікування на відшкодування збитків призводить до негативних та безповоротних наслідків для потерпілого. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що ним понесено витрати у розмірі 3064,00 грн, які пов`язані з розглядом справи у Київському апеляційному суді. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Спір у даній справі не належить до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; ціна позову не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак справа розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2019 року, о 08 год. 30 хв., в м. Києві на вул. Полярній, 4, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «SUBARU», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення вимог п.п. 13.1, 2.3б, 12.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився попереду та яким керував позивач, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року у справі №756/9447/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. В результаті ДТП належний позивачу автомобіль «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті пошкодження колісного транспортного засобу, складеним ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження в ДТП становить 31 700,00 грн. За проведення оцінки вартості матеріального збитку ОСОБА_2 сплатив 3000,00 грн (а.с. 31). Згідно Полісу №АО/0778485 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.04.2019 на момент ДТП (05.07.2019) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "СК "Страховий капітал", яке в подальшому змінило назву на ПрАТ "КАПІТАЛ-СК". Згідно даного полісу, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн (франшиза - 1000,00 грн). Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 у справі №904/4398/19 ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 06.02.2021, та призначено ліквідатора (а.с. 37-39). Згідно відомостей з офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 термін ліквідаційної процедури продовжено на 6 місяців до 09.03.2021. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту забезпечує реальну можливість отримання відшкодування збитків, завданих відповідачем внаслідок ДТП, і це відшкодування повинно бути проведено в розумні строки та не ставиться в залежність від інших факторів, як то процедура банкрутства та ліквідації страховика особи, яка завдала шкоди. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до пунктів 2, 3 статті 20 Закону №1961 IV, у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Згідно з пунктом 1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналіз наведених норм права приводить до висновку, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ. Дана правова позиція з приводу застосування вищевказаних норм права, якими регулюються спірні правовідносини, висловлена Верховним Судом в постанові від 03.06.2020 у справі №494/1192/16-ц. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП має сплатити відповідач і обраний позивачем даний спосіб захисту є ефективним, колегія суддів вважає помилковим. Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону №1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (МТСБУ), визначені в статті 32 Закону №1961 IV. У цій справі судами не встановлено випадків, за існування яких у ПрАТ «КАПІТАЛ-СК» (МТСБУ) не виникає обов`язку із виплати страхового відшкодування позивачу. До того ж, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 звертався до ліквідаційної комісії ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" з вимогою про виплату страхового відшкодування, внаслідок ДТП, яке мало місце 05.07.2019, та відповідно доказів, того що йому було обґрунтовано відмовлено у здійсненні такої виплати. Також матеріали справи не містять доказів, що позивач в судовому порядку окремо звертався до ліквідаційної комісії ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" з позовними вимогами про стягнення страхового відшкодування. У даній справі ОСОБА_2 теж не пред`являв позовних вимог до ліквідаційної комісії ПрАТ "КАПІТАЛ-СК". Більш того, як зазначив позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, що звернення з вимогами до ліквідаційної комісії ПрАТ "КАПІТАЛ-СК" є недоцільним через тривалість процедури. За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на ОСОБА_1 , який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №754/1108/15-ц). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 як винної в ДТП особи, на користь позивача суми завданого матеріального збитку у розмірі 31 700,00 грн є помилковим. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, то наявні підстави і для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення із ОСОБА_1 3 000,00 грн, сплачених позивачем за проведення оцінки завданого матеріального збитку, як похідної позовної вимоги. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди та разом з тим відповідач просив рішення суду скасувати повністю і стягнути у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн, тобто в тому самому розмірі, що і вирішено судом першої інстанції, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір", при зверненні ОСОБА_2 в 2020 році до суду з даним позовом підлягав сплаті судовий збір в сумі 840,80 грн. Суму судового збору визначеному законом розмірі позивач сплатив, що підтверджується квитанцією №ПН4317 від 26.02.2020 (а.с. 8). Зважаючи на викладене та враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди та ухвали нове судове рішення про відмову в задоволенні таких вимог, а також беручи до уваги ціну позову (59700,00 грн), із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 42 грн 29 коп., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Щодо розподілу інших судових витрат, які понесли сторони, а саме витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом позивач у позовній заяві навів розрахунок витрат понесених ним на професійну правничу допомогу, а саме розмір таких витрат становить 8 408,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача (а.с. 6). На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 додав до позовної заяви Договір №31-10/19 про надання правової допомоги від 31.10.2019, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Жигуном Сергієм Сергійовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС№6753/10 від 14.06.2018. Згідно даного Договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а змовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами договору (а.с. 40). Також надано Додаток №1 від 26.02.2020 до Договору №31-10/19 про надання правової допомоги від 31.10.2019, Акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 26.02.2020, копію квитанції №ПН4319 від 26.02.2020 про сплату позивачем адвокату Жигуну С.С. 8 408,00 грн за надання правової допомоги згідно Договору №31-10/19 про надання правової допомоги від 31.10.2019, ордер КС №681698 від 26.02.2020 та копію свідоцтва Серія КС №6753/10 про право Жигуна С.С. на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 41-45). В свою чергу, звертаючись до суду із відзивом на позовну заяву відповідач теж просив стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, які становлять 8 408,00 грн (а.с. 72-74). При цьому, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявленого до стягнення позивачем, зокрема не вказував на не співмірність витрат позивача. А лише зазначив, що позивачем про витрати на професійну правничу допомогу вказано у позовній заяві, але не надано окремого орієнтовного розрахунку судових витрат. Водночас, законодавцем не визначено в якій формі має бути здійснено стороною у справі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Відповідач на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надав до відзиву Договір №089 про надання правової допомоги від 18.05.2020, укладений між ним та ОСОБА_4 , що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю №3037 від 27.09.2007. Згідно даного Договору адвокат зобов`язався надавати клієнту правову допомогу (а.с. 70-71). Також відповідачем надано Додаток №1, Акт приймання-передачі послуг від 19.05.2020 за договором №089 про надання правової допомоги від 18.05.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера №089/20 від 19.05.2020, ордер серія КВ №32989 від 18.05.2020, копію свідоцтва про заняття ОСОБА_4 адвокатською діяльністю та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 72-77). У відповідності до вимог ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України позивач теж не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, понесених відповідачем. Позивач подав відповідь на відзив, в якій лише зазначив, що вказаний ним у позовній заяві розрахунок витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою. Крім цього, просив стягнути з відповідача 2 522,40 грн за складання відповіді на відзив, а тому з урахуванням попередніх витрат в сумі 8 408,00 грн всього витрати позивача на правову допомогу адвоката становлять 10 930,40 грн (а.с. 87-91, 94-95). Ураховуючи викладене та беручи до уваги ціну позову (59700,00 грн) і те, що позов задоволено частково (3000,00 грн), колегія суддів приходить до висновку, що із ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 549 грн 80 коп., а з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 985,08 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає, що наявні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, згідно якої при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинен сплатити ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 7 392 грн 99 коп. (7985,08-549,80-42,29). На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року в частині стягнення моральної шкоди - залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_5 ) судові витрати в сумі 7 392 (сім тисяч триста дев'яносто дві) грн 99 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді В.А. Кравець Л.Д. Махлай